2.3. Специфічні розумові дії при засвоєнні понять

Н.Ф. Тализіна, М.Б. Воловіч та інші дослідники встановили, що для засвоєння понять обов'язкові такі дії:

1. підведення під поняття;

2. вибір необхідних й достатніх ознак для розпізнавання об'єкта;

3) виведення наслідків про належність або неналежність предмета до поняття.

Ці дії носять загально пізнавальний характер, тобто необхідні при засвоєнні будь яких понять. Істотними компонентами при оволодінні поняттями, слідує вважати:

1) засвоєння визначеної системи знань про поняття;

2. оволодіння спеціальною операційною системою дій (підведення під поняття, вибір необхідних й достатніх ознак для розпізнавання об'єкта, виведення наслідків);

3. встановлення системи понять та їх родо-видових відношень всередині системи, взаємозв'язок їх ознак;

4) розкриття генезису понять. Охарактеризуємо деякі з названих компонентів.

2.3.1. Система знань про поняття

Психологи довели, що це знання про зміст понять та знання про ти дії, які необхідні при роботі з будь якими поняттями. До цих знань про поняття відносять істотні (не доводжувані) ознаки понять (вони відображаються в означенні) та доводжувані ознаки понять. Дії, які потрібно виконувати з поняттями, це слідуючі: виведення наслідків з того, що об'єкт належить поняттю, підведення даного об'єкта під поняття, формулювання достатніх ознак даного поняття.

2.3.2. Виведення наслідків

Дія виведення наслідків допомагає скласти сукупність властивостей поняття, з яких можна вибрати найбільш важливі для розв' язання, або сформувати умову задачі, сформулювати її вимоги по-іншому. Орієнтувальну основу дії виведення наслідків можна представити у вигляді приблизно такої евристичної схеми:

1) виділити основні поняття в умові й вимоги задачі (теореми);

2) дайте означення цих понять, пригадайте доводжувані ознаки понять (якщо вони є);

3) пригадайте доводжувані властивості поняття;

4) поміркуйте, які ще властивості поняття можна назвати на основі його зв'язку з іншими поняттями, у випадку утруднення учні можуть скористуватися підручником, конспектом, довідником.

За думкою психологів для успішного виведення наслідків потрібно, щоб учні засвоїли всю сукупність істотних властивостей предметів даного класу, а не тільки ознаки, достатні для розпізнання цих предметів.

2.3.3. Підведення під поняття

Сутність процесу підведення під поняття складається в тому, що ми перевіряємо наявність у предмета певної системи достатніх властивостей (ознак) й на їх основі робимо висновок про належність (або неналежність) об"акта даному поняттю.

Дія підведення під поняття містить такі операції:

1) Вибрати зручне означення або яку-небудь загальну необхідну й достатню умову.

2) Проаналізувати вибране означення (умову) й виділити в ньому усі ознаки поняття.

3) Встановити, як пов'язані між собою ці ознаки.

4. Якщо ознаки пов'язані з союзом „і", послідовно перевірити належність у даного об'єкта усіх ознак і зробити висновок: якщо хоча б одна ознака не виконується, то об'єкт не належить до вказаного поняття; якщо ж всі ознаки виконуються, то об'єкт належить до цього поняття.

5. Якщо деякі ознаки зв'язані союзом „або", то для об'єкта до поняття достатньо встановити наявність хоча б одного з цих ознак.

Психолого-педагогічні закономірності підведення під поняття припускають необхідність чіткого розмежування істотних ознак, які містяться в означенні поняття, розуміння виду й ролі союзу (з'єднувального або роз'єднувального) між ознаками.

Психолого-педагогічні закономірності формування вміння застосовувати поняття потребують, щоб після засвоєння істотних ознак поняття називалися адекватні цим ознакам практичні дії по підведенню під це поняття.

Засвоєння істотних ознак поняття та адекватних цим ознакам операцій діється одночасно, на одному уроці, тобто реалізується принцип єдності знань та дій.