Основні принципи психодіагностичної роботи з дошкільниками

1. Перш ніж почати|розпочинати| дослідження, необхідно викликати|спричиняти| дитину|дитяти| на контакт.

2. Важливо|поважно| підтримувати природність умов і невимушеність ситуації, спілкуватися з|із| малюком|малям| тактовно і ненав'язливо, показати свою зацікавленість| в спілкуванні з|із| ним.

3. Садити|саджати| дитину|дитяти| треба поряд з|поряд із| собою, а не через стіл.

4. Методичні прийоми для проведення діагностичного обстеження дитини повинні бути по можливості короткими — експрес-методиками,зручними для швидкого вивчення тієї або іншої сфери особистості дитини.

5. Істотно|суттєвий| впливає на правильність результату дос­тупність| запитань і вимог дорослого.

6. Необхідно добиватися того, щоб|аби| дитина|дитя| зрозуміла і прийняла інструкцію, її можна повторювати 2-3 рази без змін. Але|та| пояснювати її, якщо це не передбачено методикою дослідження|, не можна.

7. Всім дітям|хлопцям| завдання|задавання| потрібно пред'являти однаково|с|, з|із| однаковою інтонацією, силою|силоміць| голосу, не акцентуючи які-небудь слова, окрім|крім| спеціально обумовлених випадків.

8. Діагностичне інтерв'ю не повинне бути тривалим і нудним. Необхідно застосовувати різні модифікації відповідно до віку дітей і завдань діагностики. Добре використовувати з цією метою іграшки, папір, олівці, фломастери, оскільки діти не вміють описувати свої відчуття, їм легше їх виразити в малюнках.

9. Темп проведення дослідженя повинен відповідати індивідуально-психологічним особливостям дитини|.

10. Не слід квапити повільних дітей.

11. Необхідно вчасно помітити| втому дитини|дитяти|, ознаки нудьги. В цьому випадку доцільно пере­рвати| дослідження і відновити його іншим разом|іншого разу|.

12. Експеримент, що проводиться з|із| дитиною|дитям|, як правило, обмежується 15-20 хвилинами|мінутами|, а бе­седа| - 10-15 мин., якщо інша тривалість не передбачена мето­дикою|. Причому чим молодше дитина|дитя|, тим коротше має бути дослідження.

13. На успіхи і невдачі малюка|маляти| під час проведення дослідження необхідно реагувати стримано і рівно, якщо інше не передбачене методикою. Так не слід загострювати|загостряти| увагу дитини|дитяти| на помилках.

14. Хвалити потрібно стримано| і не за результат, а за старання. Це пов'язано з тим, що оцінка може вплинути на ставлення|ставлення| до завдання|задавання|, а отже, і на результат. Краще, якщо дитина|дитя| не має уявлень про допущені нею помилки.

Варіант 5

1. Обмеження в застосуванні тестів для дорослих з метою діагностики молодших школярів.

Є певні обмеження, що стосуються застосування тестів для дорослих в психодіагностики дітей молодшого шкільного віку. Ці обмеження, перш за все, відносяться до тестів, які розроблені та застосовуються для вивчення мислення, особистості та міжособистісних відносин. Більшість використовуваних у практиці в даний час інтелектуальних тестів для дорослих людей переважно оцінюють рівень розвитку словесно-логічного мислення, яке в молодшому шкільному віці перебуває ще на початку шляху свого розвитку. За своєю практичності і життєвої значущості словесно-логічне мислення в молодші шкільні роки значно поступається таким, більш цінним видам дитячого мислення, якими є наочно-дієве і образне мислення. Крім того, в тестах, розроблених для дорослих людей, інтелектуальні завдання формулюються зазвичай у словесній формі, з використанням системи понять і мови, що відображає життєвий досвід дорослих людей, в чому ще не доступний для дітей. Отже, необхідна серйозна адаптація інтелектуальних тестів для дорослих стосовно до дітей, їх спрощення і структурно-змістовне зміна. Іноді це зробити неможливо, виникає необхідність створення для дітей абсолютно нового варіанту відомого тесту, що свого часу було зроблено, наприклад, для інтелектуального тесту Векслера, дитячого варіанта тесту Кеттела. У цьому випадку, однак, виникає нова проблема: порівняння і порівнянності результатів тестування одного і того ж психологічного якості за допомогою різних за своєю структурою і змістом тестів. Навіть у тому випадку, якщо дорослий і дитячий варіанти одночасного тесту спадкоємні, розроблені одними і тими ж авторами, зазначена проблема не знімається повністю. Результати тестування людей за допомогою різних тестів все одно вимагають зіставлення і майже ніколи не будуть одними і тими ж. У результаті меж тестового зіставлення визначається як мінімум так званий перекладної коефіцієнт, що дозволяє з допустимою помилкою переходити від одного тесту до іншого, тобто приблизно судити про те, які будуть результати тестування за однією методикою на основі реальних результатів, вже отриманих за іншою методикою. Переказний коефіцієнт зазвичай встановлюється як середнє співвідношення кількісних показників за однією методикою з показниками за іншою методикою, призначеної для діагностики того ж самого психологічного властивості. Вибірка досліджуваних, на якій встановлюється перекладної коефіцієнт, повинна бути досить великою, а дисперсія індивідуальних показників - незначною.

Наприклад, якщо діти перехідного від дитинства до дорослості віку - підлітки, яким доступні як дитячий, так і дорослий варіанти тесту Векслера, по дитячому варіанту цього тесту отримують показник 100%, а по дорослому - 80%, то перекладної коефіцієнт по дитячому до дорослого варіанту цього тесту буде дорівнює 1,25. Він виходить шляхом ділення середнього коефіцієнта рівня інтелектуального розвитку великої вибірки людей з дитячого варіанту тесту. Отриманий показник рівний 1,25 практично означає, що якщо ми протестували дітей з дитячого варіанту тесту, а, наприклад, підлітків - по дорослому варіанту тесту, то показники, отримані з дитячого варіанту, ми можемо безпосередньо порівнювати за величиною з показниками по дорослому варіанту, відповідно ділячи або множачи ті й інші на величину 1,25.

Обмеження в застосуванні особистісних тестів для дорослих людей у психодіагностичної практиці, що стосується дітей мають ще більш серйозний характер і не зводяться лише до кількісних відмінностей. Справа в тому, що ті якості особистості, які оцінює тест для дорослих, можуть бути відсутніми у дитини. І, навпаки, у дітей можуть бути такі зживає з віком особистісні особливості, яких давно вже немає в дорослих людей. Тому може виявитися так, що створений за зразком тесту для дорослих структурно ідентичний тест для дітей може бути недостатньо валідним, тобто з одного боку, оцінювати те, що ще відсутня у дітей, а з іншого боку - не оцінювати того, що у них є.

Вихід з цієї ситуації вбачається в тому, щоб, конструюючи і використовуючи в практиці особистісні тести для дорослих людей і дітей, спиратися на знання вікової психології і на психологічну теорію вікового особистісного розвитку людини, які можуть дати вихідну корисну інформацію для правильного конструювання тестів і забезпечення їх початкової валідності.

Варіант 6