4. Оцінка інвестиційних проектів, аналіз доцільності та ефективності інвестування.

Банки, які спеціалізуються на фінансуванні інвестиційних проектів, звичайно мають справу з великою кількістю заяв і проектних пропозицій від компаній – спонсорів проектів. Тому необхідне створення системи відбору заяв на основі таких формальних ознак, як галузева належність проекту, розмір кредиту і загальна сума інвестицій у проект, ступінь обробки проекту (наявність ТЕО, бізнес-плану, технічної документації тощо), наявність гарантій або інших видів забезпечення платіжних зобов’язань позичальника по кредиту.

Найвідповідальніший етап проектного циклу в банку – оцінка інвестиційного проекту. Об’єктом оцінки інвестиційного проекту виступає документація, що належить до проекту:

• техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) інвестицій у проект або бізнес-план;

• фінансова звітність підприємства-заявителя, звіт фінансового аудиту;

• додаткові (щодо ТЕО) дослідження (звіти про корисні копалини, оцінка впливу проекту на навколишнє середовище, звіти технічних, енергетичних та екологічних аудитів, маркетингові дослідження тощо).

• дозволи та ліцензії державних органів;

• інші документи та матеріали.

Оцінка інвестиційного проекту оформлюється у вигляді оціночного докладу за проектом. За представленим керівництву банку оціночним докладом приймається рішення відносно доцільності ведення переговорів.

Зверніть увагу, з яких типових розділів складається структура оціночного докладу за проектом.

Основна література для вивчення теми:

Закон України "Про банки та банківську діяльність" із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 12 грудня 2008 року N 661-VI // www.bank.gov.ua.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 05 червня 2003 року N 898-ІV (1608-17) // www.bank.gov.ua.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 4-е вид., переоб. і доп. – К.: Знання, 2004.

Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування.

Капран В.І., Кривченко М.С., Коваленко О. К., Омельченко С.І. К 20 Банківські операції: Навч. посіб. – К: Центр навчальної літератури, 2006.

Черкасова С.В. Інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів //Фінанси України. – 2003. - №10. – С. 130 – 134.

Тема 10. Операції банків з іноземною валютою

Ключові терміни і поняття: валюта, котирування валюти, неторговельні операції в іноземній валюті, конверсійні операції, дорожній чек, валютний опціон, овернайт, угода спот, угода форвард,ф’ючерсний контракт, валютна позиція, валютний ризик, міжнародні прозрахунки.

План вивчення теми

1. Відкриття і ведення валютних рахунків клієнтів.

2. Міжнародні розрахункові операції.

3. Поточні та строкові валютні операції.

4. Валютне кредитування.

1. Відкриття і ведення валютних рахунків клієнтів

Валюта — це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. По­няття «валюта» використовується в трьох значеннях:

• національна валюта — грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);

• іноземна валюта — це грошові знаки іноземних держав;

• міжнародна (регіональна) валюта — це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

Усі операції банків, у тому числі й валютні операції, підлягають ліцензуванню з боку Національного банку України.

На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції:

1. Ведення валютних рахунків клієнтів: зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів та нерезидентів (включаючи транзитні) та списання сум перерахувань, що передбачені чинним законодавством.

2. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками:

• встановлення прямих і непрямих кореспондентських відносин з іноземними банками — це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках;

• розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків Національного банку України.