Кістковомозкова форма
У перебігу гострої променевої хвороби розрізняють такі періоди: 1)початковий; 2)латентний; 3)розгорнутий; 4) відновний.
При II-III ступені уже через 1-2 год після опромінювання виникають нудота, блювання, головний біль, запаморочення, відчуття загальної втоми, тахікардія, аритмія, задишка. Привертають до себе увагу почервоніння шкіри, ін'єкція склер, зниження артеріального тиску. При дослідженні крові виявляють лейкоцитоз, лімфопенію. Період первинної реакції може затягнутися до кількох діб. Потім стан хворого поліпшується. Залежно від дози опромінення латентний період може тривати 3-4 тиж. У розгорнутій фазі хвороби виділяють такі синдроми: а) геморагічний з крововиливами і кровотечами; б) інфекційно-запальний (пневмонія, абсцес, сепсис); в) виразково-некротичний з утворенням виразок і пухирів на шкірі і слизових оболонках; г) гематологічний. Температура тіла стає гектичною, зникає апетит, з'являється біль у животі, виникає облисіння. При тяжкому перебігу хвороби відновний період тривалий. Поступово відбувається гоєння виразок, нормалізується температура тіла, відновлюється кровотворення.
КИШКОВА ФОРМА.
Первинна реакція розвивається в перші хвилини, триває 3-4 дні. Багаторазова блювота з'являється в перші 15-30 хвилин. Характерні болі в животі, озноб, лихоманка, артеріальна гипотензія. Часто в першу добу відзначається рідкий стілець, пізніше можливі явища ентериту і динамічної кишкової непрохідності. У перші 4-7 доби різко виражений орофарингеальний синдром у виді виразкового стоматиту, некрозу слизової порожнини рота і зіву. З 5-8 доби стан різкий погіршується: висока температура тіла, важкий ентерит, зневоднення, загальна інтоксикація, інфекційні ускладнення, кровоточивість. Летальний результат на 8-16 добу. При гістологічному дослідженні загиблих на 10-16 день відзначається повна втрата кишкового епітелію обумовлена припиненням фізіологічної регенерації клітокин. Основна причина летальності обумовлена раннім радіаційним ураженням тонкого кишечника (кишковий синдром).
ТОКСЕМІЧНА ФОРМА.
Первинна реакція відзначається з перших хвилин, можлива короткочасна втрата свідомості і порушення рухової активності. Розвиваються важкі гемодинамічні порушення з різко вираженою артеріальною гипотензією і коллаптоїдним станом. Чітко виявляється інтоксикація внаслідок глибоких порушень обмінних процесів і розпаду тканин кишечнику, слизових, шкіри. Порушується функція нирок, що виявляється в олигоурії. Летальний результат настає на 4-7 добу.
ЦЕРЕБРАЛЬНА ФОРМА.
По особливостях клінічної картини визначається як найгостріша чи блискавична променева хвороба. Характерним для неї є коллапс із втратою свідомості і різким падінням АТ. Клінічна картина може бути позначена як шокоподібна реакція з вираженою гипотензією, ознаками набряку головного мозку, анурією. Блювота і понос носять виснажливий характер.
Летальний результат настає в перші 3 доби, іноді - у першу годину.
Діагностика гострої променевої хвороби
Для оцінки ступеня тяжкості хвороби і прогнозу важливе значення мають доза рівномірного гаммаопромінення і вираженість гематологічного синдрому. Уже в перші години спостерігаються лімфопенія і лейкоцитоз, які в розгорнутий період змінюються лейкопенією, гранулоцитопенією, тромбоцитопенією, ретикулоцитопенією, анемією.
Лікування гострої променевої хвороби
При появі перших симптомів хвороби в початковий період для зменшення нудоти і блювання призначають 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, 1-2 мл 2,5 % розчину аміназину або люмінал в таблетках по 0,05 г. За необхідності атропіну сульфат вводять повторно. Показано вливання рідини (1 л за 4 год), краще застосувати «Трисоль» і 5 % розчин глюкози. При тяжкому ступені променевої хвороби хворі підлягають негайній госпіталізації в спеціалізований стаціонар. Лікування проводять в асептичних умовах. У разі виникнення інфекційно-запальних процесів і сепсису призначають напівсинтетичні пеніциліни, гентаміцин, амікацин. Для боротьби з шоком та інтоксикацією вводять гемодез, реополіглюкін, гідрокортизон, допамін, альбумін. Серцеві глікозиди і судинні препарати застосовують за показаннями. Хворі з вираженим гематологічним синдромом потребують введення еритроцитарної маси.