4.3.1. Основні питання навчальної програми

Загальні основи права власності на засоби виробництва. Види права власності на засоби виробництва. Правові форми реалізації права власності в залежності від виду власності.

4.3.2. Методичні вказівки

При вивченні теми необхідно звернути увагу: на поняття права власності в суб'єктивному і в об'єктивному розумінні; на повноваження власника на засоби виробництва; на види права власності в залежності від суб'єкта права власності і використання власником свого майна у власних

інтересах.

Відносини власності - це суспільні відносини, що виникають в зв'язку і з приводу привласнення матеріальних благ. Право власності виникає в результаті правового врегулювання економічних відносин власності. Розрізняють право власності в об'єктивному розумінні. Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини власності.

Право власності в суб'єктивному розумінні - це визначена і забезпечена об'єктивним правом сукупність повноважень власника, що забезпечує можливість використовувати належне йому майно своєю владою і у власних інтересах.

Право власника засобів виробництва, крім права володіння, користування та розпорядження своїм майном має також інші повноваження: засновницькі, регулятивні, контрольні, охоронні таь деякі інші.

Залежно від суб'єкта права власності розрізняють такі види права

власності:

- право державної власності, суб'єктом якого є народ України, Українська держава, Автономна Республіка Крим;

- право комунальної власності, суб'єктом якого є територіальні громади, які реалізують його через органи місцевого самоврядування;

- право колективної власності, суб'єктом якого є господарські організації корпоративного типу та об'єднання громадян;

- право приватної власності, суб'єктом якого є громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства.

Право державної власності на засоби виробництва полягає в тому, що:

- функції власника щодо суб'єктів державної власності здійснюються вищими органами державної влади;

- суб'єкт право власності (держава) сам встановлює правові норми, що регулюють відносини державної власності;

- реалізація права державної власності здійснюється за допомогою створених державою підприємств та організацій, які діють в певних правових формах.

Можна виділити такі форми:

1. Господарське управління окремими частинами фонду державної власності стосовно засобів виробництва здійснюється, головним чином, господарськими міністерствами та відомствами.

2. Повне господарське відання державними засобами виробництва здійснюється державними підприємствами. Зміст права повного господарського відення у повноваженні щодо володіння, користування та розпорядження закріпленим за підприємством майном з дотриманням вимог закону і статуту підприємства.

3. Оперативне управління держаним майном здійснюється державними установами та казенними підприємствами - суб'єктами цього права. Воно передбачає цільове володіння, користування та розпорядження державним майном з істотними обмеженнями законом, статутом та вказівками відповідного державного органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

4. Оренда державного майна здійснюється на підставі договорів оренди, укладених з суб'єктами господарювання і регулюється законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Право комунальної власності виділилося із права державної власності і основною підставою набуття права комунальної власності є безоплатна передача державою майна територіальним громадам. Порядок такої передачі регулюється законом України від 3 березня 1998 року "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Реалізація територіальною громадою функцій власника здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування. Правові форми реалізації права власності: повне господарське відання комунальним майном, оперативне управління та оренда комунального майна.

Право колективної власності на засоби виробництва - це юридично визначене і забезпечене право організації-юридичної особи, створеної на базі об'єднання майна її членів (учасників), використовувати засоби виробництва, що їм належать, на власний розсуд і в інтересах її членів.

Суб'єкт, який передав своє майно до колективної власності, втрачає на нього право власності, отримуючи натомість зобов'язальні права щодо нового власника-організації корпоративного типу, членом якої став цей суб'єкт, а саме:

1) право на отримання грошового чи майнового еквівалента своєї частки в майні нового власника-юридичної особи;

2) право участі в розподілі майна юридичної особи у разі її ліквідації;

3) право на отримання дивідендів;

4) право участі в управлінні справами юридичної особи.

Суб'єкт права колективної власності сам використовує належне йому майно, тобто являється повним власником майна, але може використовувати і такі правові форми права як право повного господарського відання, право оперативного управління, оренди.

Право приватної власності на засоби виробництва - це юридично визначене і забезпечене право фізичної особи використовувати засоби виробництва, що їй належать, на власний розсуд і у власних інтересах. Суб'єкт права приватної власності зазвичай сам використовує належне йому майно своєю владою і у власних інтересах, однак може застосовувати такі правові форми реалізації права приватної власності як і право повного господарського відання, оперативного управління та оренди.

Правовий режим майна підприємства - це встановлені чинним законодавством структура майна, порядок його набуття, використання, відчуження і порядок звернення стягнення на майно. Джерела формування майна підприємства передбачені п.4 ст.10 закону України "Про підприємства в Україні".

За своєю структурою майно підприємства неоднорідне. Відповідно до ч.І ст.10 закону України "Про підприємства в Україні" майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів та інших цінностей, вартість яких відбивається в самостійному балансі.

Література: [2, 20,21-25]

4.4. Тема 4. Господарський договір

Мета - засвоєння поняття господарського договору як правової форми господарських зв'язків, що породжує права та обв'язки учасників господарських відносин, фіксує факт угоди та зміст зобов'язань сторін. Задача. Після вивчення матеріалів студенти повинні:

- знати види господарських договорів за критеріями: обов'язковості; за строками дії, за взаємним становищем сторін, за економічним змістом та юридичними ознаками;

- вміти укладати господарські договора;

- знати що відноситься до істотних умов, звичайних і випадкових умов;

- знати способи забезпечення належного виконання господарських

договорів: господарсько-правові та цивільно-правові;

- знати особливості правового регулювання окремих видів господарських договорів.