Osnova C 2009

Для зберігання аварійного запасу води використовуються проточні напірні резервуари або безнапірні баки, обладнані знімними кришками, клапанами і покажчиками рівня води.

У великих сховищах (або на групу сховищ) може вбудовуватись водопостачання з артезіанських свердловин.

Мінімальний запас води в проточних ємностях повинен бути для пиття, 6 л для санітарно-гігієнічних потреб — 4 л на людину на весь розрахунковий термін перебування, а в сховищах місткістю 600 чол. і більше — додатково для цілей пожежогасіння 4,5 м3.

Проточні ємності звичайно встановлюють у санітарних вузлах під стелею, а безнапірні баки — у спеціальних приміщеннях. Для знезаражування води в сховищі слід мати запас хлорного вапна чи дві третини основної солі гіпохлориту кальцію (ДТС-ГК). Для хлорування 1 м3 води потрібно 8-10 г хлорного вапна або 4-5 г ДТС-ГК.

161

Санітарний вузол у сховищі влаштовується окремо для чоловіків і жінок з випуском змивних вод в існуючу каналізаційну мережу. Крім того, передбачаються аварійні ємності для збору нечистот. На трубопроводах водопостачання, каналізації й інших систем установлюється запірна арматура (крани, вентилі, засуви) для відключення при ушкодженні зовнішніх мереж.

Система опалення.

У сховищі передбачається опалення від загальної опалювальної системи будинку (теплоцентралі об'єкта). При розрахунку системи опалення температуру приміщень сховищ у холодний час приймають +10 °С, якщо за умовами експлуатації їх у мирний час не потрібно вищих температур.

Система електропостачання.

Електропостачання сховищ здійснюється від зовнішньої електричної мережі міста (об'єкта). При необхідності в сховищі обладнується дизельна електростанція. В сховищах, які не мають ДЕС необхідно передбачити освітлення від акумуляторних батарей, електричних ліхтарів, велогенераторів.

Система зв’язку.

Кожне сховище обладнується телефонним зв'язком з пунктом управління об'єкта і репродуктором, підключеним до міської і місцевої радіотрансляційної мережі. На пункті управління, крім того, повинні бути засоби сповіщення ЦО об'єкту і радіозв'язок з місцевим штабом ЦО.

В сховищах повинні бути прилади, за допомогою яких можна визначити основні параметри повітря (температуру і вологість), газовий склад (наявність СО2, наявність НХР і окису вуглецю), а також ступені радіоактивного зараження місцевості, де розміщене сховище: термометр, психрометр, витратомір повітря, тискомір, ВПХР, ДП-5В та аварійний запас інструментів, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, запас продуктів.

Трубопроводи різних систем життєзабезпечення усередині сховища забарвлюються у відповідні кольори: білий — повітрозабірні труби режиму чистої вентиляції; жовтий — повітрозабірні труби режиму фільтровентиляції; червоний — трубопроводи режиму вентиляції по замкнутому циклу; чорний — труби електропроводки; зелені — водопровідні труби; коричневі — труби системи опалення.

На повітрозабірних трубах, на трубах водопроводу і опалення в місцях їх введення стрілками вказують напрямок руху повітря чи води.

162

Протирадіаційні укриття (ПРУ)

ПРУ повинні бути забезпечені вентиляцією, опаленням, водопостачанням, каналізацією, освітленням у відповідності до вимог експлуатації їх в мирний і воєнний час.

Вентиляція - застосовується природна і примусова. Природна здійснюється за рахунок різниці температур між зовнішнім повітрям та повітрям яке виділяється за допомогою повітрозабірних і витяжних каналів або коробів. Отвори для подачі приточного повітря розміщаються в нижній зоні приміщень, а витяжні в верхній зоні. При цьому витяжні отвори повинні бути вище приточних не менше ніж на 2 м. Площа перерізу приточних і витяжних каналів визначається температурою повітря в середині і зовні приміщення і різницею висот приточних і витяжних отворів. Природна вентиляція передбачається в сховищах, які розміщені в цокольних поверхах будинків. Вентиляція з механічним спостереженням передбачається в ПРУ місткістю більше 50 чол., які розміщені в підвальних поверхах будинку, а також в ПРУ, обладнаних в цокольному і першому поверхах будинку, при неможливості забезпечення природної вентиляції. Для подачі повітря використовують електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2 та інші. Норма подачі повітря - як в сховищі (8-13 м3/год). Очистка зовнішнього повітря від пилу проходить в фільтрах із різних пористих матеріалів.

Опалення передбачається від загальної опалювальної системи, або повинні бути місця для встановлення тимчасового обладнання (печі, електричні прилади та ін.).

Водопостачання здійснюється від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі. При відсутності водопроводів ІІРУ обладнується переносними бачками для питної води із розрахунку 2 л на людину в добу.

Каналізація. В каналізованих районах ІІРУ обладнуються змивними туалетами з відводом стічних вод в зовнішню каналізаційну мережу. Не каналізовані сховища обладнуються резервуарами - вигрібними ямами для збору відходів, які очищуються асенізаційним транспортом. Ємність резервуарів з розрахунку 4 л на одного чоловіка. Ємність виносного резервуару - із розрахунку не менше 2 л на добу на людину.

Електропостачання здійснюється від загальної електромережі підприємства, міста, селища. При відсутності електроосвітлення в

163

приміщеннях необхідно мати переносні джерела освітлення: акумуляторні батареї, електричні ліхтарі.

3.2.3.Пристосування приміщень під захисні споруди.

3.2.3.1.Утримання і використання захисних споруд.

Утримання захисних споруд у мирний час у режимі повсякденного функціонування (за винятком потенційно небезпечних об’єктів).

Всі захисні споруди ЦЗ повинні використовуватись в режимі повсякденного функціонування для потреб господарства та обслуговування населення в якості:

-санітарно-побутових приміщень (гардероби душові та інше);

-приміщення культурно-побутового обслуговування (дискотеки ,бібліотеки);

-приміщення для класних занять;

-складські приміщення та інше; При експлуатації ЗС повинні виконуватись всі вимоги які

забезпечують придатність приміщень до переводу їх у встановлені терміни на режим захисної споруди (до 12 годин) і дотримання необхідних умов для перебування в них людей у надзвичайних ситуаціях. При цьому повинно бути забезпечено збереження захисних властивостей як споруди в цілому, так і окремих його елементів.

З цією метою забороняється:

-демонтаж обладнання ЗС, перепланування приміщення, улаштування отворів в огороджувальних конструкціях;

-завалювати (заставляти) входи в захисну споруду.

Всі приміщення ЗС повинні бути сухими, регулярно провітрюватись. Захисно-герметичні (герметичні) двері повинні бути відкритими, знаходитись на підставках і прикриватися легкими знімними екранами.

Все інженерно-технічне обладнання повинно підтримуватись в робочому стані та готовності до використання за призначенням. Воно може використовуватись для потреб, крім фільтрів-поглиначів та регенеративних установок.

164

Робочий стан систем водопостачання та каналізації перевіряють кожен рік (не менше одного разу). При цьому особливу увагу приділяють робочому стану вентилів, засувок, ємкості для запасів води.

Аварійні ємності для води повинні підтримуватись в чистоті і заповнюються водою при переводі сховища на режим укриття. При наявності водозабірної свердловини необхідно раз в місяць відкачувати воду, вмикаючи на 30-40 хвилин свердловину. Аварійні резервуари для збору фекалій повинні бути закриті.

Види робіт по пристосуванню приміщень під захисні споруди.

Приміщення, як правило, застосовують під ПРУ. Під ПРУ в першу чергу пристосовують підвали житлових будинків та будівель різного призначення, льохи і овочесховища, приміщення кам'яних, бетонних, глинобитних, дерев'яних і саманових будинків, природні печери, порожнини гірничі підземні переходи.

Пристосування під ПРУ будь-якого придатного приміщення зводиться в основному до виконання робіт по підвищенню його захисних властивостей, герметизації і облаштуванню простої вентиляції. Захисні властивості підвищуються збільшенням товщини стін, дверей, закладенням вікон і інших елементів. Для цього зовні навколо стін, які виступають над поверхнею землі, влаштовують ґрунтове обваловування, закладають віконні і зайві дверні отвори, перекриття засинають ґрунтом. Додаткова засипка ґрунтом перекриттів вимагає, як правило, попереднього посилення їх конструкцій. Використовують і інші підручні матеріали, а також готові конструкції.

Для герметизації приміщень, призначених для захисту людей, ретельно закладають всі тріщини, щілини, отвори в стелях, стінах, віконних отворах, дверях, місцях введення опалювальних і водопровідних труб. Двері оббивають повстю, руберойдом, лінолеумом, іншими щільними матеріалами, а їх краї — пористою гумою. Підготовлені таким чином двері повинні бути щільно закриті (притиснуті).

Захист квартири від проникнення радіоактивного пилу і небезпечних аерозолів.

В районах радіоактивного забруднення населення може довгий час проживати, перебувати в сховищах. Для запобігання радіоактивного забруднення і опромінення потрібно застосувати заходи від проникнення

165

радіоактивного пилу в приміщеннях. Підготовка будинку (квартири) полягає головним чином в його герметизації і посиленні захисних властивостей. З цією метою необхідно зробити щоб не було тріщин в дверях і коробках, зашпаклювати щілини в віконних рамах, закрити вентилятори, димоходи і інші отвори. Щілини в дверях і дверній коробці рекомендується забити прокладками з гуми, поролону і інших матеріалів. При провітрюванні приміщень на дверний отвір вішати тканину. Продукти, воду захищають від пилюки поліетиленовою плівкою, зберігають в дерев’яних або фанерних ящиках, посудині з притертими кришками. Вдома рекомендується зробити запас води в відрах, ванні, зверху ємності з водою закривають плівкою. Дуже важливо робити вологе прибирання приміщень.

Контрольні питання:

1.Роль захисних споруд у збереженні життя та здоров’я людини.

2.Основні види захисних споруд та їх призначення.

3.Вимоги до сховищ у відповідності до норм проектування інженерно-технічних заходів з ЦЗ (ДБН В 2.2.5.- 97).

4.Захисні властивості сховища.

5.Охарактеризуйте ПРУ.

6.Охарактеризуйте прості укриття.

7.Об’ємно-планувальні рішення сховищ і ПРУ.

8.Система життєзабезпечення сховища і ПРУ.

9.Норми захисних властивостей ПРУ.

10.Режими повітропостачання сховищ.

11.Вимоги до швидко споруджених сховищ.

12.Характеристика фільтропо-вентиляційногоо обладнання.

13.Утримання і використання захисних споруд.

14.Пристосування приміщень під захисну споруду.

15.Захист квартири від проникнення радіоактивного пилу та аерозолів.

166

3.3Моніторинг і прогнозування становища при аварії на АЕС.

3.3.1Основні параметри при оцінці радіаційного становища

Під радіаційною обстановкою розуміють сукупність наслідків радіоактивного забруднення (зараження), які впливають на виробничу діяльність об’єктів економіки, життєдіяльність населення, дії сил цивільної оборони при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт. Радіаційна обстановка характеризується масштабом (розмірами зон) і характером радіоактивного забруднення (рівнем радіації). Розміри зон радіоактивного забруднення (зараження) і рівні радіації є основними показниками ступеня небезпеки радіоактивного забруднення.

Оцінка радіаційної обстановки включає:

1.визначення масштабів і характеру радіоактивного забруднення місцевості, тобто виявлення радіаційної обстановки;

2.аналіз їх впливу на діяльність об’єктів економіки, життєдіяльність населення і сили цивільної оборони;

3.вибір найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключається радіаційне ураження людей, або воно є мінімальним.

Виявлення й оцінка радіаційної обстановки здійснюється шляхом розв’язку формалізованих задач, які дозволяють розрахувати дози опромінення (табл..3.4.) і можливі наслідки такого впливу на населення, особовий склад формувань при всіх видах їх дій і оптимізувати режим роботи формувань на забрудненій місцевості та режим роботи підприємств.

Взалежності від характеру й об’єму вихідної інформації, задачі можуть розв’язуватися або шляхом розрахунків (прогнозування), або на основі

167

результатів фактичних вимірювань на забрудненій місцевості (за даними розвідки) та оцінка радіаційнго становища методом прогнозування.

Попередній прогноз радіаційної обстановки здійснюється шляхом розв’язування формалізованих задач, які дозволяють передбачити можливі наслідки впливу аварії на населення, особовий склад формувань при всіх видах їх дій та оптимізувати режими роботи формувань на забрудненій місцевості, режим роботи підприємств.

Укладаючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки, вирішують декілька завдань:

-визначення зон радіаційного забруднення та нанесення іх на карту (схему);

-визначення часу початку випадання радіоактивних опадів на території об’єкта;

-визначення доз опромінення, що може отримати людина на зараженій території;

-визначення тривалості перебування на забрудненій території;

-визначення часу початку роботи на забрудненій території;

-визначення можливих санітарних втрат при радіаційній аварії. Вихідними даними для оцінки радіаційної обстановки є:

-тип і потужність ЯЕР;

-частка викинутих з ЯЕР РР - h (%);

-координати ЯЕР чи АЕС;

-астрономічний час аварії - Тав;

-метеоумови: напрямок (азимут А ) і швидкість вітру на висоті 10 м (V, м/с), температура повітря (°С), ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП): інверсія, ізотермія, конвекція (визначається за часом доби (ніч, день) і хмарністю);

-віддаль від об’єкта (району дії формувань) до аварійного реактора - RО

(км);

-час початку роботи робітників і службовців об’єкта (дії формувань) – Тпоч. (год.);

-довготривалість дій (роботи) - Тр (год.);

-кратність послаблення потужності дози опромінення - Кпосл.

3.3.2 Оцінка радіаційного становища при аваріях на об"єктах атомної енергетики.

168

1. За таблицею 3.5. визначається категорія стійкості атмосфери (інверсія, ізотермія, конвекція), що відповідає погодним умовам і заданому періоду доби.

2. За таблицею 3.6. визначається середня швидкість вітру (Vср) в товщині поширення радіоактивної хмари, виходячи із заданої швидкості приземного вітру V і встановленої за табл. 3.5. ступеня вертикальної стійкості атмосфери.

169

3.За таблицями 3.7. – 3.10. для заданого типу ЯЕР (РБМК, ВВЕР) і по частці викинутих РР визначаються розміри прогнозованих зон забруднення і наносяться в масштабі на карту (схему) у вигляді правильних еліпсів.

4.Виходячи із заданої відстані (RО) від об’єкта до аварійного реактора з урахуванням утворених зон забруднення встановлюється (визначається) зона забруднення, в яку потрапив об’єкт (район дії формувань).

5.За таблицею 3.11 визначається час початку формування сліду

радіоактивного забруднення (tф) після аварії на АЕС (час початку випадання радіоактивних опадів на території об’єкта).

6.За таблицями 3.12. – 3.16. для відповідної зони забруднення місцевості

зврахуванням початку і довготривалості роботи на забрудненій території,

визначається доза опромінення Дзони , яку отримають робітники і службовці об’єкта (особовий склад формувань) при умові відкритого розміщення в середині зони.

Дози опромінення, які отримають робітники й службовці об’єкта за час роботи в заданому районі визначаються за формулою:

Допр.=Дзони·Кзони·1/Кпосл.; (бер) (3.6) де:

170