17

ЗМІСТ:

1. Теоретичні питання……………………………………..……………..…...…3

1.1. Історія паперових грошей……………………………...………………3

1.2. Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот.……….………….6

2. Практичні питання……………………………………………………..……10

2.1. Методика розрахунку грошової маси у Естонії. Динаміка грошової маси у Естонії за останні 5 років ……………………..………..………….10

2.2. Динаміка офіційного курсу гривні до долара Гонконгу за останні 15 років (щомісячна динаміка )та характеристика темпів змін ..……...…13

3. Задачі………………………………………………………………..………..15

3.1. Задача 1………………………………………………………………..…15

3.2. Задача 2………………………………………………………………..…16

4. Список використаної літератури…………………………...………………17

1. Теоретичні питання

1. Історія паперових грошей

Історія грошей - це практично історія цивілізації. Що тільки не служило людині як гроші: раковини каурі в Африці, Азії і Океанії, боби какао в Мексиці, свинячі хвостики в Меланезії, кам'яні жорна на островах Каролінгських, залізні лозини в Стародавній Греції і багато що, багато що інше.

Перше використання паперових грошей відмічене в китайських історичних документах часів правління імператора Цинь, що збереглися (II в. до н.е.). Правда, паперовими, ці гроші можна назвати декілька умовно, оскільки виконані вони були на пергаменті з оленячих шкур. Коли ж в II в.н.е. китайці винайшли технологію виробництва паперу з кори шовковиці, цей матеріал почав використовуватися у тому числі і для виготовлення грошей. Одночасно з першими паперовими грошима з'явилися і перші фальшивки, про що свідчать численні записи про боротьбу з підробками в Китаї, де швидко зрозуміли перевагу паперових грошей - тут вже в X в. вони набули широкого поширення.

Коли уряд випустив важкі монети малої купівельної спроможності, люди почали залишати їх у купців і користуватися отриманими взамін розписками. На початку XI в. держава позбавила купців має рацію давати розписки і само надрукувало квитанції, які офіційно замінили монети і значно спростили розрахунки. Ці державні квитанції вже мали фіксований номінал.

У XIII в. венеціанець Марко Поло зробив подорож до Китаю. Його записи стали першою інформацією, що з'явилася в Європі, про виготовлення і використання паперових грошей - валюту, далеко ще не зрозумілу для європейців того часу. Сучасники не повірили розповідям Марко Поло, адже в Європі папір не мав такої ж цінності, як золото, срібло або навіть мідь.

У великих сучасних колекціях є банкноти, випущені через 80-100 років (у 1368-1399 рр.) після подорожі Марко Поло, але відповідні його опису. Наприклад, купюра найкрупнішого номіналу 1 куань виконана на папері сірого кольору з чорними написами і червоним друком. Номінал купюри вказаний у вигляді малюнка в центрі банкноти - 10 зв'язок по 10 монет (очевидно, гідністю 10 каш кожна). Купюра - одностороння, розміром приблизно 21 х 32 см.

Перші гроші в Європі з'явилися трохи пізніше і були випущені іспанцями в 1483г., під час боротьби з арабами, а причиною їх появи послужила відсутність срібла для чеканки монет. Але жодна з цих так званих банкнотів не збереглася, можна припустити, що всі вони були знищені після їх викупу. У 1574г. обложені іспанцями жителі голландського міста Лейден виготовили за допомогою монетних штемпелів картонні гроші, для чого були використані обкладинки книг католицьких церковних записів (самі адже вони не були католиками). До наших днів збереглася достатня кількість картонних грошей різної гідності, але вони є швидше «паперовими монетами».

Існує приказка: «Паперові гроші придумали банкіри». Банки в Європі з'явилися в Ломбардії (Північна Італія) в XIV в. Само слово банк походить від італійського вапса - лава, оскільки італійські банкіри - міняйла - лихварі - вели свої операції, сидячи на лавці прямо на ринковій площі. В середні віки влада і церква відносилися до банкірів погано, адже заборона на лихварство містилася в священних книгах багатьох народів. Банкірів забороняли ховати за християнським обрядом, в італійських містах Пізе і Вероні їм не дозволялося жити в межі міста. А в Англії всіх банкірів в 1240г. навіть вигнали з країни (правда, через десять років їм дозволили повернутися). Багато купців залучалися до фінансової діяльності як міняйла і банкіри. З розширенням цієї сторони їх діяльності з'являлися різні форми розписок і розпоряджень про оплату, що мають різні назви: Квиток обміну, Боргове зобов'язання (або Вексель), Чек, Банківський квиток (по-англійськи Bank note).

Банки брали металеві гроші - золоті і срібні монети - на зберігання, а взамен видавали розписки - кредитні зобов'язання, або банкноти. Поступово ці розписки ставали все більш поширеним засобом грошового звернення. Банкноти були особливо зручні при подорожах, оскільки їх простіше було заховати від розбійників. Тому, обмінявши в одному місті декілька кілограмів металу на невагомий і легко приховуваний від розбійників папірець, багатий мандрівник отримував свої гроші в іншому місті, де були відділення того ж банку.

І нарешті, в 1661г., майже через 300 років після повідомлення Мазко Порожнисто про паперові гроші в Китаї, Стокгольмський банк в Швеції випустив перші в Європі банкноти для загального звернення. Вісім рукописних підписів і водяні знаки вже тоді захищали їх від підробок. А ще через тридцять з невеликим років загальнодержавні паперові гроші випустив Банк Англії. До середини XVIII в. банкноти стали основним засобом грошового звернення в більшості країн, а металеві гроші перетворилися на розмінну монету.[1]