озк
.docx212. У Загальному Плані рахунків Франції для обліку витрат за
елементами призначений:
а) 7 клас рахунків „Рахунки витрат”, у складі якого регламентуються 8
синтетичних і 28 аналітичних рахунків;
б) 6 клас рахунків „Рахунки витрат”, у складі якого регламентуються 9
синтетичних рахунків, 53 субрахунки першого порядку, 148 субрахунків
другого порядку і 28 аналітичних рахунків;
в) 9 клас рахунків „Рахунки витрат”, у складі якого регламентуються 6
синтетичних рахунків, 148 субрахунків першого порядку, 53 субрахунки
другого порядку і 28 аналітичних рахунків;
г) 6 клас рахунків „Рахунки витрат”, у складі якого 8 синтетичних
рахунків;
д) немає окремого класу рахунків витрат.
192. З позицій бухгалтерського обліку зобов’язання мають такі важливі
характеристики:
а) термін їх погашення для всіх суб’єктів господарювання однаковий;
б) є результатом минулих операцій чи подій;
в) є теперішньою заборгованістю підприємства перед іншими суб’єктами
господарювання;
г) погашення існуючого зобов’язання в майбутньому приведе до вибуття
ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;
д) всі варіанти вірні.
167. Привести у відповідність назви методів визначення розміру
сумнівної дебіторської заборгованості (СДЗ), які застосовуються в США і західноєвропейських країнах, з їх змістом шляхом проставлення порядкового
номеру назви методу навпроти відповідного змісту:
1 Найточніший метод
Це розрахунок СДЗ шляхом застосування
певного відсотка від обсягу продажу в
кредит, причому Сп по рахунку “Резерв
СБ” до уваги не береться
2 Метод визначення суми
СДЗ, виходячи з даних
про прибутки та збитки
Це розрахунок СДЗ шляхом застосування
певного відсотка від обсягу продажу в
кредит, причому Сп по рахунку “Резерв
СБ” береться до уваги
3 Спрощений підхід
визначення суми СДЗ
на підставі інформації
балансу
Це розрахунок СДЗ шляхом застосування
диференційованого в залежності від
кількості прострочених днів оплати
відсотка від обсягу продажу в кредит,
причому Сп по рахунку “Резерв СБ”
береться до уваги
4 Застосування
періодизації
дебіторської
заборгованості за
строками виникнення
Це визначення СДЗ по кожному клієнту на
основі фінансового стану та його
платоспроможності
151. Відмінності між чистим і валовим методами відображення грошових
(розрахункових) знижок:
а) мають суттєвий вплив на фінансову звітність підприємств;
б) не мають суттєвий вплив на фінансову звітність підприємств;
в) мають вплив на баланс підприємств;
г) мають вплив на Звіт про рух грошових коштів;
д) немає правильної відповіді.
138.Вказати, на які класифікаційні підгрупи та елементи поділяються в зарубіжному обліку довгострокові активи: Класифікаційні підгрупи Елементи підгруп За ознакою матеріальності матеріальні та нематеріальні. основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи, земля За ознакою “підлягає амортизації” Амортизуються не амортизуються амортизуються (основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи) не амортизуються (земля) За ознакою процесу відтворення Відтворювальні,невідтворювальні (земля, основні засоби, нематеріальні активи)-відтворювальні. невідтворювані (природні ресурси) Источник: http://reftrend.ru/373312.html
114. Який із загальноприйнятих методів виправдовує себе в умовах
високої інфляції:
а) ЛІФО;
б) середньозваженої собівартості;
в) ФІФО;
г) стандартних витрат;
д) метод роздрібних цін.
75. Який МСБО регламентує облік грошових коштів у закордонних
компаніях:
а) МСБО № 18;
б) МСБО № 29;
в) МСБО № 7;
г) МСБО № 2;
д) МСБО № 16.
60. Відмінності в обсязі та видах обов’язкової і необов’язкової інформації
в зарубіжних країнах, що подається у фінансових звітах найбільше
спостерігаються у:
а) балансі;
б) аудиторському висновку;
в) примітках до фінансових звітах;
г) звіті про прибутки і збитки;
д) звіті про рух грошових коштів.
31. Яку назву має МСБО 7?
а) “Запаси”;
б) “Дохід”;
в) “Оренда”;
г) “Витрати та позики”;
д) “Звіт про тух грошових коштів”.
3. До країн кодифікованого права в аспекті впливу на системи обліку
відносять:
а) Велика Британія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія;
б) Франція, Японія, Австралія, Італія, Нова Зеландія;
в) Португалія, Японія, Нідерланди, Німеччина, Іспанія, Франція, Італія;
г) Нідерланди, Іспанія, США, Канада;
д) Італія, Франція, Нова Зеландія, США.
55. Облік привілейованих акцій.
Статутом акціонерного товариства може бути передбачено розміщення одного чи кількох типів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права. Привілейовані акції характеризуються тим, що вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями, причому привілейовані акції одного типу надають їх власникам однакову сукупність прав (переваг).
Преференції, які надаються власникам привілейованих акцій, визначаються в статуті товариства та повідомленні про розміщення акцій і можуть полягати у такому:
одержання певних переваг при розподілі прибутку та виплаті дивідендів;
додаткові права при розміщенні нових акцій;
переваги при голосуванні на зборах акціонерів;
переваги при розподілі ліквідаційної виручки.
В останньому випадку надання переваг слід узгоджувати з вимогами законодавства про банкрутство, яким передбачено задоволення вимог власників корпоративних прав в останню чергу. Отже, власники привілейованих акцій можуть претендувати на першочерговість у розподілі ліквідаційної виручки лише порівняно з власниками простих акцій, однак не з кредиторами чи іншими особами, вимоги яких задовольняються насамперед.
Звичайно, коли йдеться про привілейовані акції, то маються на увазі передусім переваги стосовно виплати дивідендів. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства. При цьому розрізняють такі категорії привілейованих акцій:
1. Привілейовані акції з фіксованими дивідендами. Переважні права на одержання дивідендів обмежуються заздалегідь визначеною процентною ставкою, наприклад 10 %. Згідно з цим методом після виплати дивідендів привілейованим акціонерам та формування резервів прибуток підприємства розподіляється між звичайними акціонерами. На практиці може статися так, що дивіденди на прості акції перевищуватимуть дивіденди на привілейовані акції. У такому разі статутом може бути передбачено обмін привілейованих акцій на звичайні або власникам привілейованих акцій може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.
2. Привілейовані акції з мінімальним фіксованим дивідендом та додатковими бонусами. Умовами випуску таких привілейованих акцій можуть бути передбачені мінімальні дивіденди, які виплачуються в обов’язковому порядку, а за наявності достатнього прибутку — ще й додаткові дивіденди.
3. Кумулятивні привілейовані акції — категорія акцій, за якими, у разі невиплати товариством дивідендів передбачається їх накопичення. Умовами емісії цих акцій встановлюються порядок накопичення дивідендів і строки їх виплати. Якщо за результатами року у підприємства немає можливості виплачувати дивіденди, то власникам кумулятивних акцій вони нараховуються, а виплачуються в роки з достатнім рівнем прибутку.
За твердженням деяких авторів, власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством та голосувати на зборах акціонерів. Однак таке трактування привілейованих акцій є хибним, оскільки згідно із Законом «Про господарські товариства» статутом підприємства можуть бути передбачені як права на участь власників таких акцій в управлінні, так і позбавлення цих прав.
Цікавим є досвід використання інструменту привілейованих акцій в інших країнах. Так, у практиці фінансової діяльності швейцарських підприємств найчастіше привілейовані акції емітуються у разі санації підприємства з метою залучення додаткового акціонерного капіталу. Збільшення статутного капіталу підприємств, які перебувають у кризі, досить часто можливе лише за умови надання новим акціонерам додаткових преференцій. При цьому привілейовані акції можуть розбиватися на окремі категорії залежно від їх пріоритетності, наприклад привілейовані акції першого класу, другого класу тощо. Загалом же в Швейцарії підприємства, як правило, утримуються від емісії привілейованих акцій. Натомість в англо-американській практиці фінансової діяльності емісія привілейованих акцій є традиційним способом формування статутного капіталу.
85. Поняття та методика складання консолідованого звіту про прибутки і збитки.
Консолідована бухгалтерська звітність групи підприємств Одним з перспективних напрямків розвитку бізнесу в даний часє створення груп підприємств, пов'язаних між собою економічно, алеодночасно залишаються самостійними юридичними особами, - концернівабо холдингових фірм, у яких одна компанія, яка називається головний абоматеринської, контролює одну або декілька інших. Принципової різниці між концерном і холдингом немає. Холдинг такожє концерном, являючи собою його особливу форму, коли основнакомпанія бере на себе лише функції управління групою підприємств, що незаймаючись ні виробництвом, ні реалізацією продукції. Завдяки створенню концернів та холдингів підприємства, в них входять,отримують можливість доступу до нових технологій, розширення сфери своєїдіяльності, розвитку ділових зв'язків, залучення нових кваліфікованихпрацівників, придбання кредитів. Позитивний момент полягає такожв тому, що освіта груп підприємств дозволяє суттєво зміцнитиінвестиційний потенціал такого господарського об'єднання, підвищитирентабельність і технологічний рівень виробництва. Створення группідприємств відкриває широкі можливості для проведення низки груповихоперацій з економії фінансових ресурсів, зменшення податкових втрат,координації фінансових і матеріальних потоків усередині групи. Баланси окремих підприємств не можуть дати адекватної інформації дляаналізу функціонування групи підприємств - вони можуть бути використанілише при аналізі окремо взятого підприємства. Для виявлення результатіваналізу стану та діяльності таких об'єднань, як концерни тахолдинги, необхідна особлива бухгалтерська звітність - так званазведена бухгалтерська звітність. Відразу ж хочеться звернути увагу на те,що зведену бухгалтерську звітність необхідно відрізняти від зведеноїзвітності, яку складали перш союзні міністерства. етная політика відрізняється від політикиматеринської компанії.
Заключний момент - перерахунок статей балансів консолідованихзарубіжних підприємств у валюту материнської компанії. У літературівиділяються два принципових підходи до перерахунку. Представники одногонапряму вважають, що перерахунок валюти в даному випадку є чистоформальною процедурою, що проводиться з метою забезпечення порівнянностіпоказників, для чого показники просто перераховуються за курсом назвітну дату. Позитивна сторона даного методу, який застосовується в Німеччини, США, Нідерландах, Великобританії, полягає не тільки в йогопростоті, але ще й у тому, що при цьому не змінюється структура балансівдочірніх підприємств.
Представники іншого напряму намагаються, застосовуючи різні курсиперерахунку, домогтися єдності при оцінці статей звітності. У минулому буврозроблено ряд методів, що використовують різноманітні курси перерахунку. Наприклад,основні засоби, довгострокова дебіторська заборгованість (платежі поякій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати),довгострокові пасиви і власний капітал оцінюються по історичномукурсу (тобто на дату придбання або виникнення); запаси, грошовікошти і короткострокові дебіторська та кредиторська заборгованості - покурсом на звітну дату, а доходи і витрати - за середньомісячним курсом,розрахованому для місяця їх виникнення. Недолік цього методуполягає в тому, що при перерахунку виникають різниці, які необхідновраховувати окремо. Таким чином, порівняння облікових політик головного та інших підприємствгрупи і при необхідності, у разі їх відхилення, складання перехідногобалансу підприємствами, що входять до складу групи, є вихідним пунктомв процесі складання консолідованої звітності
Методика складання консолідованої звітності
Як зазначено раніше, при консолідації важливо провести поділ міждочірніми, спільно контрольованими (спільною діяльністю) ізалежними компаніями. Перші підлягають повному консолідація, другийвключаються в звітність концерну за допомогою методу пропорційногоконсолідації або консолідації квот (часток), треті - за допомогоюконсолідування за методом Equity. При повному консолідація дані материнської і дочірньої компанійоб'єднуються так, щоб їх діяльність була представлена як діяльністьєдиної господарської організації. З цією метою баланси та звіти профінансові результати об'єднуються спочатку постатейно і порядковопідсумовуванням показників, після чого проводяться процедури власнеконсолідації. Основні складові процесу консолідації дочірніх і спільнихкомпаній - складання консолідованого балансу та консолідованогозвіту про фінансові результати. При складанні консолідованого балансувідбувається консолідація капіталів і зобов'язань (тобто дебіторської,кредиторської заборгованості та резервів) і виключення "проміжних"результатів. Складання консолідованого рахунку прибутків і збитківдосягається консолідація доходів і витрат. Включення залежних компаній в консолідовану бухгалтерську звітністьконцерну відбувається трохи інакше. При простому з'єднанні звітностей вбаланс потрапляє частка участі материнської компанії в капіталі дочірньоїкомпанії, і цей же капітал - в ролі власного капіталу дочірньоїкомпанії, і виникає ситуація так званого подвійного рахунку. Щоб цьогоне відбувалося, необхідно проводити консолідація капіталів. Воно можереалізовуватися одним з двох методів: методом купівлі (Purchasing, Erwerbsmethode) або методом злиття (Рooling of interest,interessenzusammenfuerungsmethode). Частіше використовується перший метод. При цьому частка участі материнськоїкомпанії у дочірній досягається традиційним (покупка акцій) способом, іколишній власник частки участі в дочірній компанії отримує натомість проданихакцій певну суму грошових коштів. У випадку, якщо відбувається рівноправне злиття компаній, які взаємнообмінюються частками участі, відсутня покупна ціна і покупцявизначити неможливо, так як материнська та дочірня компанії є якб спільними власниками нового підприємства, то для консолідаціїкапіталів використовується другий метод. Його застосування, однак, дужеобмежена. У ряді країн Європи, наприклад, він за діючими законами простонеприпустимий. У США та Англії він також є великим винятком. Річ уте, що його застосування пов'язане із суворим виконанням ряду умов іобмежень, і одним з них, наприклад, є необхідність дляматеринської компанії володіння 90% статутного капіталу дочірньої. Згідно МСУ звітною датою для першого консолідованого звітувважається дата вступу в силу контролюючого впливу материнськоїкомпанії. Саме з цього моменту дочірнє підприємство включається до звітуконцерну. У консолідований звіт включається первісна (а небалансова) вартість придбаної частки в капіталі дочірнього підприємства,яка включає в себе витрати материнської компанії, пов'язані з йогопридбанням. Балансова вартість нерухомого майна, що часто не збігається звартістю придбання. Що виникає в результаті позитивна різницявідображається в активі консолідованого балансу за статтею «Ціна фірми» Цярізниця повинна бути списана методом лінійного списання протягом терміну їїкорисного використання. За кордоном прийнято вважати таким терміном п'ять років (в особливому випадку можливе використання більш тривалого терміну, неперевищує, однак, 20 років). Негативна різниця виникає, коливартість придбаної частки участі в дочірньому підприємстві нижче, ніжщо припадає на неї частка власного капіталу (визначена наоснові ринкової ціни). Ця різниця згідно МСУ повинна бути списана звідображенням її на рахунку прибутків і збитків також пропорційно протягомп'яти років, якщо не виникає можливість використання більш тривалоготерміну, що не перевищує, однак, ті ж 20 років.
Відображення в консолідованому балансі дебіторської та кредиторської заборгованостей і резервів Як відомо, підприємство не може показати в балансі дебіторську абокредиторську заборгованість по відношенню до самого себе. Тому і вконсолідований баланс концерну можуть увійти дані тільки по відношенню до "третій", що не входять а концерн підприємствам. Тому при складаннібалансу концерну необхідно провести консолідація зобов'язань. З ньогоповинні бути виключені всі дані, що мають характер заборгованостіпідприємств групи по відношенню один до одного, і їх наслідки. Так,дебіторська заборгованість одного підприємства концерну, відображена в іншогояк заборгованість, наприклад, провайдера в тій же сумі, взаімозачітиваетсяі опускається, і не годиться в балансі концерну залишитися і резервів, якібули утворені у зв'язку з операціями усередині групи. консолідація зобов'язань стосується також наданих один одномупідприємствами групи позик і кредитів, авансових платежів; вкладень уцінні папери;резервів, утворених за результатами відносин всередині групи, і т.д. Слід звернути увагу на те, що суми взаімозачітиваемих позицій незавжди збігаються. Причиною цього можуть бути прості помилки, а такожрізні часові періоди відображення операцій. Наприклад, одне підприємствогрупи відобразило дебіторську заборгованість з поставки продукції, а іншене отримало її до звітної дати, і, отже, заборгованість порозрахунків з постачальником не може показати. Різниця у звітних даних можебути пов'язана з використанням різних курсів валют, з тривалістюбанківського переказу, коли одне підприємство вже погасило кредиторськузаборгованість, а інша ще не отримала її. Такі відмінності відображаються вкраїнах Заходу за статтею "timing differences" ( «Відхилення, пов'язані зтимчасовим лагом »), але використовуються лише для внутрішніх розрахунків і невпливають на фінансовий результат, представлений вконсолідованому звіті. У Росії поки що офіційних вказівок з цьогоприводу немає.
Виключення з консолідованого звіту "проміжних результатів" Якщо одне підприємство групи реалізує свою продукцію іншому, то воноотримує виручку від реалізації, а інше несе витрати з придбання. Однак, з точки зору консолідації, коли окремі підприємствагрупи розглядаються як несамостійні підрозділи, фактуреалізації в цьому випадку немає, так вона може вважатися що відбулася тількиякщо продукція реалізована "третій стороні", - підприємству, що не входить догрупу. Тому при перенесенні даних в консолідований баланс необхідно вповній сумі виключити так звані "проміжні" результати відвнутрішньо-господарських операцій - і нереалізовані прибутки іможливі збитки. При цьому необхідно скоригувати вартісну оцінкуактивів, придбаних одним підприємством групи в іншого, тому що, зточки зору концерну, вона може бути завищеною або заниженою на сумуцього проміжного результату. Вартість активів повинна бутивідповідно зменшено на суму проміжного результату (у разіотримання проміжної прибутку) або збільшена (у випадку збитку) вкореспонденції з рахунком прибутків і збитків концерну. Наведемо приклад. Підприємство А концерну поставляє підприємству Бпродукцію вартістю 500 грошових одиниць. Собівартість його виготовлення - 300 одиниць. Підприємство Б відображає у своїй звітності цю продукцію за 500одиниць, а підприємство А дістає прибуток в сумі 200 одиниць. З точки зоруконцерну, реалізації не відбулося, тому в балансі концерну ця продукціяповинна відображатися за собівартістю виготовлення - 300 одиниць. Отже, вартість, відображену в балансі підприємства Б, необхіднозменшити на величину проміжної прибутку (200 одиниць) до собівартостівиготовлення (300 одиниць). Одночасно прибуток звітного року концернунеобхідно зменшити на величину цієї реалізованої прибутку підприємства А (200 одиниць). Якщо підприємство-постачальник в результаті операції всерединіконцерну несе збиток (наприклад, у наведеному прикладі собівартістьвиготовлення продукції складала б 600 одиниць, а не 300), то відображена взвітності підприємства Б сума оцінки продукції з позиції концернузанижена. Отже, вартість продукції повинна бути збільшена на сумупроміжного збитку.
Складання консолідованого звіту про прибутки і збитки Консолідований звіт про прибутки та збитки складається аналогічноконсолідованого балансу, тобто підсумовуванням рахунків прибутків і збитків ззвітностей підприємств, що входять в групу, та виключення доходів івитрат, які виникли в результаті операцій усередині групи, тому що концерн неможе реалізовувати прибутки та збитки від операцій усередині себе самого. У йогоконсолідований звіт про прибутки і збитки включаються лише фінансовірезультати, отримані від операцій з третіми особами, що не входять до складуконцерну. Це досягається перерахунком кореспондуючих витрат і результатівта (або) перегрупування їх в складі рахунку прибутків і збитків. Слідвідзначити, що виключаються не лише виручка від реалізації продукції, а йінші доходи від продажів і надання послуг. Процес консолідації рахунку прибутків і збитків включає: • консолідація внутрішніх оборотів по реалізації між підприємствамигрупи, • консолідація інших доходів і витрат, • консолідація переказів прибутків або збитків всередині концерну. При складанні консолідованого звіту про прибутки та збитки можевиникнути ситуація, коли підприємства групи використовують різні методиобліку витрат-метод повних витрат або метод прямих витрат. Тому в ходіпідготовки консолідованої звітності необхідно складати всі звіти проприбутки та збитки окремих підприємств групи по одному з цих двохметодів. Так як це завжди пов'язано зі значними витратами, всімпідприємствам концерну рекомендується з самого початку дотримуватися одногометоду обліку витрат для складання консолідованого звіту про прибутки ізбитки. Вище була розглянута методика так званого повного консолідації,застосовуваного для дочірніх компаній. Як уже згадувалося, включеннярезультатів спільно контрольованого підприємства та спільної діяльностів консолідований звіт концерну відбувається аналогічно повногоконсолідація при використанні методу пропорційногоконсолідації або консолідації квот, заснованого на пропорційномувключення в звіт концерну що припадають на частку материнської компаніїмайна і зобов'язань, а також витрат і результатів діяльностіспільного підприємства або спільної діяльності. Слід зазначити, що у виняткових випадках консолідаціяспільної діяльності може здійснюватися за допомогою методу Equity. Включення в консолідовану звітність результатів діяльностізалежних компаній відрізняється від консолідації дочірніх і спільнихкомпаній. Як уже зазначалося, МСУ рекомендують включати їх результати вконсолідовану звітність за допомогою методу Ечш1у (частки в капіталі),згідно з яким участь в залежних компаніях відбивається особливою статтею врозділі необоротних активів консолідованого звіту. Як датапершого включення в консолідовану звітність концерну слід вважатипочаток його функціонування в якості залежного. У перший рік участьматеринської компанії в залежною компанії відображається за первісноювартості, що складається з витрат на її придбання. У наступніперіоди вартісна оцінка участі буде грунтуватися на його балансовоївартості і зменшуватися або збільшуватися на суму отриманих прибутків абозбитків відповідно і зменшуватися на суму виплачених дивідендів.
55. 1.07.2002р. від покупця “К” одержано вексель під 12 % річних
строком на 3 місяці на суму $ 6000 в покриття дебіторської заборгованості.
Строк погашення векселя 1.10.2002р. Через місяць після одержання векселя
від клієнта, підприємство продало його банку. Облікова ставка банку 15%.
Визначити відсотки по векселю за весь період, комісійні банку і вказати
кореспонденцію рахунків по даних операціях.
1.07. від покупця “К” одержано вексель під 12% річних строком на 3 місяці на суму $6000 в покриття дебіторської заборгованості. Строк погашення (оплати) векселя 1.10.
1.07. Відображається в обліку одержаний від клієнта вексель:
Дт рахунку “Векселі одержані” 6000
Кт рахунку “Рахунки до одержання” (“Розрахунки з клієнтами” 6000
Відсотки по векселю за весь період: $6000 ´ 0,12 ´ 3 ¸ 12 = $180.
Сума погашення векселя становить:
$6000 + $180 = $6180
1.10. покупець (клієнт) оплатив $6180:
Дт рахунку “Грошові кошти” $6180
Кт рахунку “Векселі одержані” $6000
Кт рахунку “Доходи по %” (або “Фінансові доходи” $180
Якщо вексель не оплачено у встановлений строк, то вважається, що векселедавець відмовився від його оплати. Припустимо, що покупець “К” відмовився сплатити по векселю гроші 1 жовтня або просто не сплатив його вчасно. В цьому разі слід зробити таку бухгалтерську проводку:
1.10. Дт рахунку “Рахунки до одержання” 6180
Кт рахунку “Векселі одержані” 6000
Кт рахунку “Доходи по %” 180
Цією проводкою відновлюється дебіторська заборгованість, збільшена на суму відсотків по векселю. Водночас відображаються доходи по відсотках, які повинен сплатити покупець.
Щоб одержати гроші до настання терміну оплати векселя, підприємство може продати вексель банкові чи іншій фінансовій компанії за готівку. За цю операцію банк стягує певний відсоток, який називається обліковою ставкою. Іншими словами, банк дисконтує вексель. Дисконт – знижка з ціни товару, надана покупцеві. Облікова ставка найчастіше вища за ставку відсотка по векселю.
S облікової ставки розраховується на підставі суми погашення векселя за формулою:
S ОС = S погашення векселя ´ обліковий період.
Різниця між сумою погашення векселя та обліковою ставкою виплачується підприємству.
Припустимо, що підприємство продало вексель банкові через місяць після одержання від клієнта (попередній приклад), тобто за 2 місяці до строку оплати. S погашення векселя = $6180. Банк обліковує вексель за ОС = 15%. Визначимо S комісійних, що стягне банк:
$6180 ´ 15 ´ 2 ¸ 12 = $154,50
Сума виплати підприємству за проданий вексель:
$6180 – $154,50 = $6025,50
Продаж векселя відображається так як і його оплата:
Дт рахунку “Грошові кошти” 6025,50
Кт рахунку “Векселі одержані” 6000,00
Кт рахунку “Доходи по %” 25,50
В тому разі, якщо сума погашення менша за виплату по дисконтованому векселю, різниця відноситься на Дт рахунку “Витрати по %” (або “Фінансові витрати”).
Банк сповіщає векселедавця (у нашому прикладі – покупця “К”), що вексель знаходиться в банку, і що оплата векселя має бути адресована йому. Слід зазначити, що продаж векселя банкові не знімає з підприємства відповідальності перед банком за борговим зобов’язанням в разі, якщо векселедавець не сплатить своєчасно вексель або відмовиться від оплати.
1.07. від покупця “К” одержано вексель під 12% річних строком на 3 місяці на