Телекомунікаційні інтерфейси

Модулі, які реалізують протоколи сусідніх рівнів і знаходяться в одному вузлі, взаємодіють один з одним в відповідності до чітко визначених правил і за допомогою стандартизованих форматів повідомлень називаються інтерфейсами.

Інтерфейс визначає набір сервісів, що надаються даним рівнем сусідньому рівню.

В дійсності протокол і інтерфейс виражають одне і те ж поняття. Але традиційно в мережах за ними закріплені різні області дії: протоколи визначають правила взаємодії модулів одного рівня в різних вузлах, а інтерфейси – модулів сусідніх рівнів в одному вузлі.

Ієрархічно організований набір протоколів для організації взаємодії вузлів в мережі, називається стеком комунікаційних протоколів.

Комунікаційні протоколи можуть бути реалізовані як програмно, так і апаратно.

Протоколи нижніх рівнів часто реалізуються комбінацією програмних і апаратних засобів, а протоколи верхніх рівнів, як правило, чисто програмними засобами.

Взаємодія кінцевого обладнання з мережею забезпечується за допомогою фізичних інтерфейсів.

Зв’язок між телекомунікаційним обладнанням забезпечується каналами, що з’єднують порти мережевого обладнання, або порти кінцевого обладнання даних з портами обладнання мережі.

Радіорелейні лінії зв’язку традиційно передавали телефонний трафік, надаючи ресурс автоматичним телефонним станціям (АТС), які являлися мультиплексорами телефонних каналів. Тому в РРЛ поширені канали G.703/х.

В даний час появилася необхідність передачі також іншого трафіку.

При доступі до мереж SDH, передачі трафіку Інтернет, більш ефективним являється використання каналів іншого типу, наприклад V.35, RS – 422 і інших.

Можна стверджувати, що тип і характеристики лінії передачі даних в значній мірі визначаються інтерфейсом, що використовується.

Поняття інтерфейсу нерозривно зв’язано з режимом передачі, форматом помилки, з поняттям обладнання каналу даних, прикінцевого обладнання даних, їх з’єднання і синхронізації.