Контрольна з аудтиу

ВСТУП

1.Т ипові порушення,що виявляються при аудиті грошових коштів

Касові операції -- це операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій тощо.

Усі підприємства згідно із законодавством зберігають свої кошти в банках. Для здійснення операцій з готівкою на підприємствах створюються каси.

Каса підприємства -- приміщення або місце, призначене для приймання, видачі і зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга.

Основним нормативним актом, який регулює організацію обліку готівкових коштів на підприємствах є Постанова НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Дане Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. В цьому акті даються наступні визначення:

готівка (готівкові кошти) -- грошові знаки національної валюти України -- банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;

готівкова виручка (виручка) -- сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження;

готівкові розрахунки -- платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

касові операції -- операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

ліміт залишку готівки в касі (далі -- ліміт каси) -- граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час;

оприбуткування готівки -- проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

переказ готівки -- унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі.

В Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлюються різні вимоги до організації обліку готівкових розрахунків.

Проводячи готівкові розрахунки, підприємства торгівлі, громадського харчування та послуг використовують реєстратори розрахункових операцій (РРО) згідно із Законом України від 01.06,2000 р. № 1776 „Про внесення змін до Закону України „Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336.

Перший етап аудиту касових операцій передбачає проведення раптової ревізії каси з повним поаркушним перерахунком усіх грошей та інших цінностей, що є в касі підприємства (векселів, зобов'язань). При цьому слід скласти відомість інвентаризації каси та обов'язково зафіксувати результати раптової ревізії каси в робочих документах. Після цього аудитор має вивчити питання своєчасності проведення інвентаризації каси, наявності випадків раптових інвентаризацій кас керівництвом підприємства. Інвентаризацію каси слід проводити не менш як один раз на квартал у строки, встановлені керівником підприємства. [10] Раптові ревізії каси також необхідні і є важливим елементом внутрішньогосподарського контролю додержання касової дисципліни. Для цього вивчають накази керівника підприємства про проведення інвентаризації каси та визначення складу комісії, звіти інвентаризаційної комісії й інвентаризаційні відомості.

Другим етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та організації порядку ведення касових операцій. Насамперед перевіряють правильність заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів. Неприпустимі будь-які виправлення, закреслювання тощо. Прибуткові та видаткові касові ордери мають бути належно оформлені. Документи на видачу грошей повинен підписати керівник і головний бухгалтер підприємства або уповноважені ними особи. Прибуткові касові ордери й квитанції до них, а також видаткові касові ордери мають бути заповнені так, щоб забезпечувалося збереження цих записів протягом строку зберігання документів. Аудитор перевіряє наявність та порядок ведення журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, обов'язково звіряє його дані із записали у Касовій книзі. Перевіряючи порядок ведення Касової книги, необхідно впевнитися, що підприємство має тільки одну Касову книгу, яка пронумерована, прошнурована та опечатана сургучною або мастиковою печаткою. Кількість аркушів у Касовій книзі має бути засвідчено підписами керівника і головного бухгалтера. Підчистки та невмотивовані виправлення в Касовій книзі заборонено.

Перевірка операцій з видавання готівки з каси проводиться на третьому етапі аудиту. При цьому встановлюють, на які цілі підприємство отримувало й видавало готівку. Для цього вивчають корінці чекової книжки на отримання готівки, виписки банку. Після того як встановлено мету отримання готівки з розрахункового рахунку, перевіряють додержання її підприємством через вивчення касових документів (прибуткових і видаткових касових ордерів, касової книги) та бухгалтерських документів, які підтверджують використання готівки на зазначені цілі (авансові звіти, відомості на одержання заробітної плати, відомості). Велику увагу треба приділити операціям з видавання готівки для розрахунків з іншими підприємствами та з виплати заробітної плати з готівкової виручки або інших грошових надходжень підприємства. Насамперед це пов'язано з наявністю у підприємства податкової заборгованості (податкової картотеки на розрахунковому рахунку). При цьому залежно від строку, за який проводиться аудит, слід враховувати зміни в порядку ведення касових операцій.

Четвертий етап передбачає перевірку повноти оприбуткування готівки в касі підприємства. Необхідно визначити, чи повністю й своєчасно підприємство оприбутковує готівку, яка надходить з різних джерел: за реалізовану продукцію (роботи, послуги); одержання грошей з розрахункового рахунку; невикористані підзвітні суми тощо. 3 цією метою аудитор звіряє дані прибуткових касових ордерів та Касової книги з: даними відомості реалізації продукції, відвантажувальних документів та податкових накладних; корінцями грошової чекової книжки підприємства та банківськими виписками, даними Журналу-ордеру № 1 та відомості до нього; авансовими звітами та Журналом-ордером № 7; відомостями на заробітну плату.

На п'ятому етапі аудитор перевіряє додержання підприємством встановленого ліміту залишку готівки в касі. В першу чергу він перевіряє повідомлення банку про встановлення ліміту залишку готівки в касі та касову книгу для виявлення перевищення встановленого ліміту. При цьому слід враховувати такі особливості в порядку ведення касових операцій.

Шостим етапом перевірки є зіставлення даних первинних, аналітичних і синтетичних облікових документів з даними, відображеними в звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності.[41]

Аудит касових операцій доцільно проводити за програмою.

Аудиторська практика доводить, що найтиповішими порушеннями у сфері готівкового обігу є такі:

1. Підприємства порушують вимоги щодо оформлення первинних касових документів. Зазначені порушення призводять до погіршення стану контролю за порядком здійснення касових операцій та можуть спричинювати зловживання.

2. При розрахунках готівкою з іншими підприємствами (підприємцями) досить часто трапляються випадки, коли господарюючі суб'єкти вважають, що встановлене законодавством обмеження (3000,0 грн.) не поширюється на розрахунки з приватними підприємцями. Такі порушення тягнуть за собою згідно з п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" [5]застосування штрафної санкції у розмірі двократного розміру виявленої понадлімітної готівки.

3. Частими є випадки видачі коштів у підзвіт працівникам підприємства без повного звітування за попередньо отримані, а також порушення строків звітування. Ці порушення ведуть до застосування санкцій, передбачених п. 2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні [8]. Розмір штрафної санкції регламентується п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» [5].

4. Порушують вимоги законодавства в частині нецільового витрачання коштів, отриманих з установи банку, в зв»язку з чим порушується п.2.13 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні [8].

Операції на рахунку в банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій є виписки з особових рахунків, прикладені до них виправдовувальні документи і записи в облікових регістрах за рахунком 31 «Рахунки в банках».

Основними напрямками перевірки банківських операцій на розрахунковому та валютному рахунках підприємства є:

§ перевірка фактичної кількісної наявності відкритих в організаціях розрахункових та валютного рахунків, законність та необхідність їх відкриття, в яких банках вони відкриті;

§ чи всі суми, наведені у витягах банку, підтверджені правильно оформленими оправдальними документами, вказаних у них;

§ перевірка своєчасності зарахування і списання грошових коштів на рахунках організації в банку.[33]

Врешті решт з вищенаведеного бачимо, що типовими порушення, які виявляються при аудиті грошових коштів є:

v відсутні підтвердження наданої інформації про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах;

v неправильно складений Звіт про рух грошових коштів, внаслідок чого неможливо дати правильну оцінку спроможності підприємства створюватии грошові кошти у процесі здійснення грошових потоків;

v неправильне відображення розмірів видів діяльності (операційної, інвестиційної та фінансової);

v неправильно застосований метод прямого і непрямого складання показників щодо операційної, фінансової та інвестиційної діяльності;

v Звіт про рух грошових коштів не відповідає Балансу та Звіту про фінансові результати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р № 996 – XIV

2. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.96р.

3. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про застосування електронно-контрольних касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000р. № 1776.

4. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93р. № 3125-ХІІ із змінами і доповненнями.

5. Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12 червня 1995р. №436/95.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87 із змінами і доповненнями, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів України від 28.01.00р. №15 і 30.11.00р. №304.

8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.01 № 72.

9. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов»язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 зареєстрований в Міністерстві юстицій України 21.12.99р. за № 892/4185.

10. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69.

11. Інструкція з організації роботи з наявним зверненням установ банків України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 01.02.01р. № 69.

12. Інструкція “Про порядок виготовлення, збереження і застосування типових форм первинного обліку ДО-1 і М-20”, затверджена наказом Держкомстату України від 27.07.98р. № 263.

13. Інструкція Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” затвердена постановою Правління Національного банку України від 13.10.97р. № 335.

14. Інструкція Національного банку України №3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” затверджена постановою Правління Національного банку України від 27.05.96р. № 121 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України.

15. Інструкція про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №69.

16. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Національного банку України від 29.03.01р. № 135.

17. Наказ Держкомстату України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.96р. № 51.

18. Правила визначення платоспроможності банкнот і монет, затверджені постановою Правління Національного банку України від 31.03.99р. за №152 і зареєстровані Міністерством юстиції України від 16.04.99р. за №242/3535.

19. Дебет – Кредит: бухгалтерський тижневик. – 2001-2004рр.

20. Все про бухгалтерський облік: всеукраїнська професійна бухгалтерська газета. – 2004-2005рр.

21. Білуха М.Т. Курс аудиту. – Київ: Вища школа: Товариство “Знання”, 1998. – 573 с.

22. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.- К., 2000. – 692с.

23. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В. Бухгалтерський управлінський облік. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 592с.

24. Бутинець Ф.Ф., Лайчук С.М., Олійник О.В. Організація бухгалтерського обліку: Підручник.- Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 592 с.

25. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: курс лекцій. – Житомир: ПП «Рута», 2000.- 114с.

26. Бутинець Ф.Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі: Навчальний посібник. – Житомир: ПП «Рута», 2000. – 456с.

27. Бухгалтерський фінансовий облік : підручник для студ. спец “Облік і аудит” вищ. навч. закладів за редакцією Бутинець Ф.Ф. Житомир: ПП “Рута”, 2005. – 756с.

28. Бухгалтерський облік і фінансова звітність: навчальний практичний посібник за редакцією Голова С.Ф. Дніпропетровськ: ТОВ “Баланс- клуб”, 2000. - 768с.

29. Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. За редакцією Р.Л.Хом»яка. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка» , «Інтелект-Захід», 2001. -728с.

30. Голов С.В., Єфименко В.І. Фінансовий і управлінський облік: навчальний посібник для студ. – К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996. – 246с.

31. Давидов Г.М. Аудит: Підручник.-К.: “Знання”,. 2004. – 234 с.

32. Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник. -2-ге видання перероб. і доп.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2001.-363с.

33. Дерій В.А., Кізима А.Я. Аудит: курс лекцій – Тернопіль: Джура, 2002. – 86с.

34. Кім Г.М., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навчальний посібник – к.: Центр навчальної літератури, 2004. – 440с

35. Кривоносов Ю.Г., Грабова Н.М. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. – К., «А.С.К.», 2002. – 286с.

36. Нападовська Л.В. Управлінський облік: монографія. – Дніпропетровськ6 Наука і освіта, 2000. – 224с.

37. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник.-Тернопіль: Карт-боланш, 2002.-628с.

38. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу: Підручник. – К., 2000. – 260с.

39. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000. – 578с.

40. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. – 6-те вид. – Київ: А.С.К., - 784с.

41. Усач Б.Ф. Аудит:навчальний посібгник.-К.: - Знання-прес, 2002.- 223с.

42. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К. Знання-прес, 2003. – 444с.

2. Організація і методика проведення аудиту витрат виробництва та реалізації продукції

Аудит виробничої діяльності підприємства і витрат на виробництво є найважливішою і, водночас, найскладнішою частиною аудиторської перевірки. Одним з основних показників роботи будь-якого підприємства є випуск продукції та її собівартість. Останній показник залежить від багатьох чинників, на яких повинен зосередити увагу аудитор.

На етапі ознайомлення необхідно вивчити організацію виробництва і технологічного процесу на підприємстві, умови роботи.

Вивчення організаційно-технологічних особливостей клієнта

Перед початком перевірки в першу чергу аудитор повинен ознайомитися з організаційними і технологічними особливостями виробництва, видами продукції, що випускається, ресурсами, що використовуються підприємством.

Під організаційними особливостями необхідно розуміти етапи проходження технологічного процесу від одержання сировини та матеріалів зі складу до здавання на склад готової продукції після проходження відділу технічного контролю. При цьому аудитор вивчає документальне оформлення руху сировини, напівфабрикатів з одного цеху до іншого, як здійснюється контроль за збереженням і раціональним використанням сировини.

Технологічні особливості залежать від типу обладнання, яке використовується, наскільки це обладнання завантажене роботою — як повно використовується його потужність. Важливо звернути увагу на правильність застосування норм на списання сировини та матеріалів.

Слід мати на увазі, що при багатьох технологіях ці норми залежать від типу обладнання. Також необхідно перевірити відповідність наявного обладнання тому, яке відображене в бухгалтерському обліку. Шляхом спостереження аудитор може перевірити час використання обладнання протягом доби. Перевіркою витрачання електроенергії за лічильниками розрахунковим шляхом можна встановити, скільки обладнання працювало фактично і зіставити одержані дані з даними обліку.

Таким чином можна перевірити достовірність даних про використання обладнання. Якщо при перевірці виявиться, що за розрахунками обладнання використовувалось у дві зміни, а за даними обліку — в одну, це свідчитиме про наявність грубих порушень і потребуватиме від аудитора вжиття відповідних заходів:

♦ взяти пояснення від начальника цеху й енергетика клієнта;

♦ провести опитування працівників.

Подібна ситуація може свідчити про випуск "лівої" продукції.

Якщо в аудитора виникли такі підозри, він зобов'язаний зібрати докази, які об'єктивно підтвердили б або спростували цю інформацію.

При вивченні технологічних особливостей слід зіставити технологію, яка використовується підприємством, і технології, що використовуються в галузі, порівнявши такі характеристики: потужність; енергозатрати (необхідно орієнтуватися на енергозбережні технології); норми витрачання сировини; процент відходів тощо.

На етапі ознайомлення аудитор повинен встановити основні види продукції, що випускаються підприємством, її якість, супутню продукцію, її використання.

Аудит витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) проводиться після аудиту основних засобів, виробничих запасів, розрахунків з оплати праці тощо, що накладає відбиток на організацію аудиту інформації цієї підсукупності. При проведенні аудиту витрат на виробництво використовується вся інформація про встановлені суттєві відхилення при перевірках попередніх розділів, аналізується, розглядається в сукупності щодо об'єктів калькуляції.

Оцінка системи внутрішнього контролю

Для прийняття рішення про метод організації аудиторської перевірки витрат на виробництво, собівартості виробленої і реалізованої продукції аудитору необхідно провести тестування системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку і встановити, чи:

♦ визначаються в наказі про облікову політику витрати, що списуються на виробництво, у відповідності з П(с)БО;

♦ не змінювалася протягом звітного періоду облікова політика щодо визначення витрат на виробництво і собівартості продукції;

♦ дотримуються на підприємстві вимог, встановлених наказом про облікову політику.

При проведенні перевірки витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) аудитору необхідно пам'ятати, що інформація, яку надає розділ II "Елементи операційних витрат" звіту за ф. 2 "Звіт про фінансові результати", й інформація про витрати виробництва за рахунком 23 "Основне виробництво" не є тотожними.

Установивши кількість виробництв у суб'єкта господарювання, необхідно перевірити, чи ведеться аналітичний облік за видами виробництв, за підрозділами й центрами витрат та чи відповідають залишки й обороти синтетичного обліку відповідним сумам за аналітичними рахунками.

3. Туризм як вид економічної діяльності на сучасному етапі становлення набуває дедалі більшого значення для економіки України. Галузь туризму сприяє розвитку соціальної сфери, і зокрема таких секторів економіки, як транспорт, харчова промисловість, будівництво, сільське господарство, медицина, які впродовж активного туристського сезону надають додаткові послуги туристам.

Потреба в подальшому економічному розвитку підприємств туристичної галузі України зумовлена тим, що сьогодні вже недостатньо лише надавати певний перелік туристичних послуг, потрібно виробляти турпродукт високої якості з конкурентоспроможною ціною.

 Іноземні інвестори вкладають кошти в туристичну індустрію України, оскільки вона мало розвинута, а покращення її діяльності може приносити в майбутньому чималі прибутки. Необхідно дослідити, вивчити більш глибше цей вид діяльності саме український підприємцям, щоб задовольняти потреби населення, приваблювати також іноземних туристів і отримувати прибутки, а для цього необхідно навчитись надавати послуги найвищого класу (конкурен-тоспроможні послуги).

Недостатній рівень розробки теоретичних і практичних питань обліку витрат на туристичних підприємствах зумовив необхідність уточнення економічної сутності витрат, їх структури, ролі та впливу на формування й визначення собівартості туристичних послуг з урахуванням вимог національних і міжнародних стандартів щодо обробки та надання облікової інформації. Процес формування витрат і калькулювання собівартості одиниці послуг, визначення основних напрямів підвищення якості обслуговування туристів та зниження вартості туристичних послуг неможливе без удосконалення систем обліку і контролю за витратами, які забезпечують менеджерів і керівників належною інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень. Необхідно впроваджувати інноваційні системи для підвищення якості обслуговування та розширенню переліку туристських послуг.

Слід зазначити що в роботах українських фахівців досить ґрунтовно досліджені облік витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції на промислових підприємствах, але підприємства туристичної галузі мають суттєву специфіку. Тому більшість методів та підходів щодо обліку витрат у промисловості неможливо, а іноді недоцільно застосовувати на підприємствах галузі туризму через своєрідну специфіку, пов'язану з формуванням турпродукту та наданням послуг туристам. Відсутність методичних рекомендацій щодо організації та методики обліку витрат і калькулювання собівартості туристичних послуг призводить до невиправданого завищення вартості турпродукту.

Проблеми розвитку та удосконалення організаційних і методичних питань обліку витрат та калькулювання собівартості турпродукту на туристичних підприємствах досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені: А. Балабанов, Г. Бургунова, Н. Каморджанова, В. Керимов, Т. Козирєва,  Л. Родигин, Р. Сухов, Н. Яновська.

Інформаційною базою для розгляду даного питання є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії, організації та методики обліку витрат, фінансового менеджменту, економіки туризму, економічного аналізу, законодавчі акти, нормативні документи, довідкові, інструктивні, методичні матеріали та рекомендації міністерств і відомств, що стосуються досліджуваних питань, матеріали органів державної статистики, періодичні видання, матеріали науково-практичних конференцій, власні публікації автора.

Необхідно удосконалювати існуючу класифікацію витрат, організацію та методику обліку витрат і калькулювання собівартості туристичних послуг.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:

•-                     уточнити економічну сутність витрат та здійснити їх класифікацію виходячи із галузевої специфіки діяльності туристичних підприємств;

•-                     критично оцінити діючі методи обліку витрат та техніко-економічні розрахунки собівартості турпродукту й розробити рекомендації щодо їх удосконалення;

•-                     дослідити специфічні особливості діяльності підприємств туристичної галузі, які впливають на організацію та методику обліку витрат і калькулювання собівартості туристичного продукту;

•-                     дослідити особливості обліку витрат і обґрунтувати порядок використання субрахунків бухгалтерського обліку в туристичних підприємствах (специфічні умови їх введення);

•-                     обґрунтувати необхідність впровадження та визначити основні напрями використання новітніх комп'ютерних систем і технологій в обліку витрат на підприємствах галузі туризму.

 

Література:

1. Сметанко О.В. Класифікація витрат та їхній облік в організаціях, що займаються туристичною діяльністю // Схід. - 2002. - № 3(46). - С.19-25

2. Король С. Класифікація витрат у системі управління основною діяльністю готелю. // Вісн. Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. - 2002. - № 2. - с. 82-91.

3. Сметанко О.В. Організація проведення автоматизованого аудиту та основні положення методики аудиту витрат з використанням комп'ютерних технологій // Схід. - 2003. - №1(51). - С.50-56.

6. Богданова Ж.А. Сутність понять “туризм” та “турист” в економічній літературі / Ж.А. Богданова // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Серія: Економічні науки. – Житомир: ЖДТУ, 2010. – № 3 (53). – С. 23-26 (0,51 друк. арк.). 7. Богданова Ж.А. Договірні відносини в туристичній діяльності / Ж.А. Богданова // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Серія: Економічні науки. – Житомир: ЖДТУ, 2010. – № 4 (54). – С. 215-219 (0,55 друк. арк.). 8. Богданова Ж.А. Облікове відображення формування собівартості туристичного продукту / Ж.А. Богданова // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Серія: Економічні науки. – Житомир: ЖДТУ, 2011. – № 1 (55). – С. 27-30 (0,46 друк. арк.).