3.2 Проект висотної основи на ділянку робіт.

Дана ділянка робіт забезпечена топографічними картами всіх масштабів. Проект висотної основи на даній ділянці робіт виконую на топографічній карті масштабу 1:2000 (рис. 2).

Проектування висотної мережі виконую по ходах полігонометрії 1-го розряду IV класом нівелювання та по ходах полігонометрії 20-го розряду – технічним нівелюванням.

Запроектовано 2 репери висотної основи IV-го класу, від яких прокладають нівелірні ходи IV класу, а подальше згущення. Найбільша довжина лінії між постійними точками 360 м , найменша - 76 м. Максимальна довжина ходу між вихідними точками 2590 м, мінімальна - 420 м.

Рисунок 2-Схема висотної основи

3.3. Оцінка точності проекту висотної основи

При оцінці точності нівелірних ходів необхідно знати помилку в перевищенні між реперами, щоб розрахувати точність наступних класів нівелювання. В першу чергу, користуючись схемою та технічними характеристиками мережі, що проектується, потрібно розрахувати квадрати середніх квадратичних помилок та ваги виміряних перевищень:

(20)

η – СКП на 1 км ходу, η = 8 мм для IV класу, для технічного нівелювання -20мм

L – довжина ходу в км, L =2,6 км і 0,9 км.

.

3.4. Приладове забезпечення

На даному об’єкті по полігонометричних ходах 1-го розряду проводять нівелювання IV класу. Використовують прилади: НС4, Н3, Ni 025 , 25̎ і двостонні рейки.

Нівелірні знаки використовують ті, які необхідні для тривалого закріплення на місцевості висот точок. Нівелірні знаки можна поділити за призначенням на глибинні і ґрунтові та стінні марки і репери.

3.5 Методика вимірювань

На даному об’єкті виконується нівелювання IV класу по полігонометричних ходах 1-го розряду. Кожна нівелірна лінія повинна опиратися на репери нівелювання старших класів або на вузлові точки нівелювання IV класу. Нівелірні ходи прокладаються в одному напрямку. Оптимальна довжина плечей 100-150 м. Нерівність плечей 5м, накопичення - до 10 м, . По теодолітних ходах виконується технічне нівелювання у вигляді ходів і полігонів. Ходи опираються на репери вищих класів або на вузлові точки . У окремих випадках допускаються висячі ходи, які прокладаються у прямому і зворотньому напрямках. Технічне нівелювання виконується тригонометричним і геометричним способами. Якщо спостереження ведуться по двох сторонах рейок, то нівелювання виконують при одному горизонті нівеліра, якщо ж на одній стороні то при двох горизонтах приладу. η на 1км ходу16мм ,-8мм. Віддаль від нівеліра до рейок 150м.

4. Знімальні роботи на об’єкті.

1. Вимоги до точності і детальності знімальних робіт на кар’єрах.

Знімальні мережі прокладають поблизу всіх об’єктів, що підлягають зніманню. Відстань між сусідніми пунктами знімальної мережі повинна бути не більше 400 м. і, як правило, не менше 100 м. Основні пункти знімальної мережі закріплюються постійними центрами тільки в тих місцях, де їх тривале збереження може бути забезпечено. У межах кар’єру і внутрішніх відвалів пункти знімальної мережі не можуть існувати довго, і тому вони закріплюються тимчасовими центрами.

Середня похибка визначення положення пунктів знімальних мереж не повинна перевищувати 0,4 мм у масштабі знімання. Способи створення знімальних мереж залежать від рельєфу місцевості, розмірів і конфігурації кар’єру, ширини робочих уступів майданчиків, напрямку розвитку гірських порід, тощо. Горизонтальні кути в мережах вимірюють теодолітами типу Т-30 двома прийомами, лінії вимірюють мірними стрічками або далекомірами. Вимірювання кутів і довжин ліній можна виконувати електронними тахеометрами. Координати пунктів знімальної основи можна також визначити супутниковими методами. Знімальні мережі на кар’єрах можуть створюватися такими методами:

• спосіб аналітичних мереж;

• спосіб засічок;

• спосіб полярних координат;

• спосіб теодолітних ходів;

• спосіб експлуатаційної або квадратної сітки;

• спосіб створних (профільних) ліній.

З пунктів знімальних мереж виконується топографічне знімання – це сукупність польових і камеральних обчислень, внаслідок яких визначають планове і висотне положення характерних точок контурів і рельєфу в кар’єрах.

Пікети під час знімання набирають на всіх характерних точок контурів і поверхонь. Відстань між пікетами на брівках уступів для знімання у масштабі 1:1000 не повинна перевищувати 20 м, якщо брівки уступів складні, і 30 м, якщо брівки витягнуті і за своєю конфігурацією ближчі до прямолінійних; для знімання у масштабі 1:2000 ці відстані не повинні перевищувати відповідно 30 і 50 м. розбіжності контурів на межах ділянок у разі вимірювань з різних пунктів знімальної основи не повинні перевищувати 1 мм на плані для чітких контурів і 1,5 мм – для нечітких контурів. Знімання може виконуватися наступними способами:

• тахеометричне знімання;

• мензульне знімання;

• знімання способом перпендикулярів;

• наземне стереофотограмметричне знімання.