МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА“

Дослідження ефективності роботи вентиляційної установки

Методичні вказівки до лабораторної роботи № 9 з курсу "Охорона праці" для студентів інженерно-технічних спеціальностей

Затверджено на засіданні кафедри охорони праці Протокол № 2 від 11.10.11 р.

Рег. № 3809 від 17.11.11.р

Львів

2011 Р.

Дослідження ефективності роботи вентиляційної установки. Методичні вказівки до лабораторної роботи N 9 для студентів інженерно-технічних спеціальностей. Укладачі: С.С.Левуш, В.П,Скачко – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка“, 2011. – 21 с.

В методичних вказівках наведено методику дослідження ефективності вентиляційних установок та визначення їх продуктивності.

Призначено для студентів денної форми навчання інженерно-технічних спеціальностей.

Відповідальний за випуск Ю.В.Кіт, к.т.н., доц.

Рецензенти: Г.Г. Гогіташвілі, д.т.н., проф.

Л.А. Катренко, к.х.н., доц.

Мета роботи - провести лабораторне випробування, визначити продуктивність і дати оцінку ефективності вентиляційної установки.

1. Вентиляція, вимоги до облаштування та нормування.

Вентиляція - це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими речовинами, а також призначений для підтримання в приміщенні нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам.

Загальнообмінна штучна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоту повітря у робочій зоні приміщення. Вона застосовується для:

1. видалення токсичних виділень (газів, парів, пилу) з робочої зони;

2. видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень;

3. видалення надлишкової вологи за відсутності токсичних виділень;

4. нормалізації складу повітря в приміщеннях;

5. видалення неочевидних забруднень середовища у сховищах

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Вона також дає можливість організовувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно–витяжна система вентиляції із загальним припливом повітря у робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо у місцях їх утворення.

Для оцінки ефективності діючих систем повітрообміну та при проектуванні нових систем основним критерієм служить нормативне значення продуктивності вентсистеми.

Нормативи з облаштування вентиляційних систем задаються в СНиП 2.04.05-91*У «Опалення, вентиляція і кондиціонування», ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів» та інших галузевих нормативних документах.

Згідно СНиП 2.04.05-91*У, нормативні значення продуктивності вентсистеми визначаються в залежності від типу шкідливості, що наявна в приміщенні, а за її відсутності – за нормативними показниками кратності:

- кількістю шкідливих виділень (теплоти, вологи, випарів, газів, пилу);

- кількістю людей, яка знаходиться в приміщенні;

- кратністю повітрообміну;

3.

1. Нормування повітрообміну за надлишковим теплом

Для приміщень із надлишковим виділенням тепла кількість припливного повітря визначається за формулою

(1)

де: L – кількість припливного повітря за одиницю часу, яке необхідно ввести в приміщення для поглинання надлишкового тепла, м³/год;

• с – питома теплоємність повітря за незмінного тиску, що дорівнює;

•  - густина зовнішнього повітря, кг/м³ (Додаток 2);

• t_вн і t_зовн - відповідно, температура внутрішнього і зовнішнього (припливного) повітря, (температура припливного повітря в основному приймається на 5 – 10 C нижче температури повітря в приміщенні), C;