1. Договір;

2. письмове підтвердження дебітора;

3. копії документів дебітора;

4. всі перераховані вище документи.

144. Замовник клієнта надсилає відповідь-підтвердження аудитору на його запит про негативне підтвердження рахунків дебіторської заборгованості, якщо:

1. замовник погоджується із залишком, який показано у запиті;

2. заборгованість замовника прострочена;

3. замовник і клієнт – пов’язані сторони;

4. Замовник не погоджується із залишком, який показано у запиті.

145. Зазвичай аудитор, якщо планує використовувати роботу внутрішнього аудиту, перевіряє:

1. предмет контролю внутрішнього аудиту;

2. виконання внутрішнім аудитом своїх обов’язків;

3. Відповідність дій внутрішнього аудиту цілям зовнішнього аудиту;

4. нічого не перевіряє.

146. Чи необхідно під час аудиту дебіторської та кредиторської заборгованості клієнта організувати проведення інвентаризації, якщо вона не проводилась протягом року:

1. ні;

2. так;

3. достатньо здійснити необхідні запити до засновників;

4. необхідно доручити головному бухгалтеру підприємства провести інвентаризацію зобов’язань в наступному році.

147. Для аудиторської перевірки дебіторської заборгованості основною процедурою є:

1. Підтвердження дебіторами розміру та строків заборгованості;

2. консультації незалежних експертів щодо реальності умов договору;

3. визначення правильності оборотів по бухгалтерським рахункам;

4. перевірка графіку виконання договірних зобов’язань.

148. Вибіркою на основі професійного судження аудитора є:

1. поєднання статистичної та нестатистичної вибірок;

2. Нестатистична вибірка;

3. статистична вибірка;

4. такої вибірки не існує.

149. Стратифікацію генеральної сукупності проводять з метою:

1. Зменшення обсягу вибірки;

2. зменшення ризику вибіркового методу;

3. збільшення варіативності елементів у межах кожної страти;

4. зменшення ризику, не пов’язаного з вибіркою.

150. До складу робочих документів аудитора відносяться:

1. звітність замовника, що перевірялась;

2. статут замовника;

3. Усе перелічене;

4. аудиторський звіт.

151. Позитивна впевненість у твердженні висловлюється аудитором при здійсненні:

1. огляду фінансової звітності;

2. погоджених процедур;

3. підготовки фінансової інформації;

4. аудиту фінансової звітності.

152. Негативна впевненість у твердженні висловлюється аудитором при здійсненні:

1. погоджених процедур;

2. підготовки фінансової інформації;

3. огляду фінансової звітності;

4. аудиту фінансової звітності.

153. Високий рівень впевненості, з яким аудитор підтверджує твердження адміністрації, надається при:

1. аудиті фінансової звітності;

2. огляді річної фінансової звітності;

3. огляді квартальної фінансової звітності;

4. підготовці фінансової інформації.

154. Ніякої впевненості не висловлюється аудитором при:

1. наданні консультаційних послуг;

2. аудиті фінансової звітності;

3. огляді фінансової звітності;

4. Правильна відповідь відсутня.

155. Помірний рівень впевненості, з яким аудитор підтверджує твердження адміністрації, надається при:

1. виконанні погоджених процедур;

2. підготовці фінансової інформації;

3. аудиті фінансової звітності;

4. огляді фінансової звітності.

156. Для надання впевненості аудитор:

1. оцінює накопичені докази;

2. надає висновок;

3. всі відповіді є вірними;

4. підсумовує докази.

157. Досягнутий рівень впевненості визначається:

1. тільки результатами виконання аудиторських процедур;

2. видом наданих послуг, виконаними процедурами та їх результатами;

3. виключно кваліфікацією аудитора;

4. домовленістю між аудитором та клієнтом.

158. До завдань з надання обґрунтованої впевненості належать:

1. аудит фінансової звітності;

2. огляд фінансової звітності;

3. підготовка фінансової інформації;

4. консультаційні послуги.

159. До завдань з надання обмеженої впевненості належать:

1. огляд фінансової звітності;

2. погоджені процедури;

3. підготовка фінансової інформації;

4. аудит фінансової звітності.

160. При виконанні завдань з огляду аудитор надає:

1. обґрунтовану впевненість та забезпечує високий її рівень;

2. обґрунтовану впевненість та забезпечує абсолютний її рівень;

3. обмежену впевненість та забезпечує високий її рівень;

4. обмежену впевненість та забезпечує помірний її рівень.

161. При здійсненні аудиту фінансової звітності аудитор надає:

1. обґрунтовану впевненість та забезпечує абсолютний її рівень;

2. обмежену впевненість та забезпечує високий її рівень;

3. обмежену впевненість та забезпечує помірний її рівень;

4. обґрунтовану впевненість та забезпечує високий її рівень.

162. Висновок, який надається при виконанні завдання з надання обґрунтованої впевненості містить:

1. негативну форму висловлення думки;

2. позитивну форму висловлення думки;

3. тільки опис обставин виконання завдання;

4. висновок не надається.

163. При виконанні завдання з підготовки інформації у звіті:

1. не висловлюється ніякої впевненості;

2. висловлюється обґрунтована впевненість;

3. висловлюється обмежена впевненість;

4. звіт не складається.

164. До завдань з надання впевненості належать:

1. складання фінансової та іншої інформації;

2. завдання, результатом яких є надання висновку про велику кількість предметів перевірки;

3. консультування з оподаткування;

4. консалтинг з менеджменту.

165. Відповідальність за предмет перевірки несе: