14. Види інструктажів з оп та порядок їх проведення.

За характером і часом проведення інструктажі поділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Працівники допускаються до самостійної роботи після вступного інструктажу, первинного інструктажу на робочому місці, стажування.  Вступний інструктаж проводиться:  а) з усіма працівниками, знову прийнятими на роботу (постійну, тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією спеціальністю;  б) з відрядженими працівниками, які беруть участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;  в) зі студентами, вихованцями, учнями, які прибули на виробництво для проходження практики, трудового та професійного навчання;  Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, призначена наказом по підприємству, в кабінеті охорони праці чи спеціально обладнаному приміщенні.  Програма інструктажу розробляється службою охорони праці з урахуванням специфіки виробництва. Про проходження інструктажу робиться запис у журналі вступного інструктажу і в документі про прийом осіб на роботу.  Первинний інструктаж проводиться на робочому місці перед початком роботи:  а) з новоприйнятими на підприємства працівниками;  б) з працівниками, які переводяться з одного цеху (дільниці, будови) в іншій;  в) з працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;  г) з відрядженими працівниками, які беруть участь у виробничому процесі;  д) зі студентами або учнями, які прибули на виробничу практику.  Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху або ділянки, узгоджується зі службою охорони праці і затверджується керівником підприємства або відповідного структурного підрозділу Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці згідно з його фахом або помістити його на робочому місці. Після первинного інструктажу робочий протягом перших 2-15 змін повинен пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців, які призначаються наказом (розпорядженням) по цеху, дільниці, підприємству.  Повторний інструктаж проводиться з усіма працівниками раз на півріччя і на роботах з підвищеною небезпекою один раз на квартал. Інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу.  Позаплановий інструктаж проводиться:  а) при введенні в дію нових, перероблених нормативних актів, при внесенні до них змін, доповнень;  б) при зміні технологічного процесу, заміні та модернізації обладнання, приладів, інструменту, сировини, матеріалів і т. д.;  в) при порушенні нормативних актів;  г) за вимоги фахівців Держнаглядохоронпраці або вищестоящого відомства, органів виконавчої влади при порушенні працівниками безпечних прийомівпраці, нормативних актів, або порушень вимог охорони праці;  д) при перерві в роботі більш ніж 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою і 60 днів - для решти робіт.  Обсяг і зміст інструктажу визначається в кожному конкретному випадку залежно від причин і обставин, що викликали необхідність його проведення.  Цільовий інструктаж проводиться:  а) при виконанні разових робіт не за фахом (навантаження, розвантаження і т. д.);  б) при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск або дозвіл;  в) при ліквідації аварії, стихійних лих;  г) при проведенні екскурсій, масових заходів.  Цільовий інструктаж оформляється нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.  Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить керівник робіт (майстер, начальник цеху, дільниці, викладач і т.д.). Перевірка проводиться шляхом усного опитування або із застосуванням технічних засобів. Про проведення первинного, повторного чи позапланового інструктажу, про допуск до роботи робиться запис у журналі, з обов'язковими підписами інструктували та інструктуючого. Журнали мають бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. Законодавство України передбачає форми журналів, зміст інструктажів, приблизний перелік питань вступного та первинного інструктажів, приблизний перелік опитувань вступного та первинного інструктажів, план і програму підготовку посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, перелік робіт з підвищеною небезпекою. 

15. Аналіз та обґрунтування ергономічних вимог до монітору комп`ютера

16. Порушення в здоров’ї користувачів ПК

17. Призначення та види вентиляції: доцільність та необхідність застосування

18. Вимоги, нормування та нормалізація параметрів мікроклімату в приміщеннях з ПК

19. Вимоги щодо рівня неіонізуючих електромагнітних випромінювань, електростатичних та

магнітних полів, заходи та засоби захисту

20. Види виробничого освітлення.

21. Освітлення приміщень з ПК: основні світлотехнічні показники, нормування, розрахунок

штучного та природного освітлення, методи розрахунку

22. Шум та вібрація: способи та заходи зниження та причини виникнення, характеристичні

показники та норми

23. Небезпечні та шкідливі фактори при роботі з ПК

24. Іонізуюче і неіонізуюче випромінювання

25. Вимоги до розміщення устаткування та організації робочих місць

26. Вимоги до клавіатури та робочого крісла для роботи з ПК

27. Вимоги до організації робочого місця користувача ПК

28. Обов'язки, права та відповідальність за порушення вимог охорони праці роботодавця та

працівника

29. Вимоги до освітлення , основні світлотехнічні показники, нормування

30. Вимоги безпеки при роботі з ПК

31. Вимоги електробезпеки в приміщенні з ПК

32. Адміністративні приміщення.

33. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом людини

34. Причини травм

35. Технічні засоби безпеки електроустановок за різних режимів роботи.

36. Захисне заземлення і занулення, конструкція заземлюючого пристрою,розрахунок.

37. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом

38. Види дії струму та види уражень.

39. Фактори пожежної небезпеки комп`ютерної техніки.

40. Причини пожеж в приміщеннях з ПК.

41. Категорування приміщень по вибухо-пожежонебезпеці згідно НАПБ Б.03.002-2007.

42. Заходи і засоби системи попередження пожеж, їх вибір та обґрунтування для приміщень з

комп`ютерною технікою

43. Вимоги пожежної безпеки для приміщень з ПК

44. Порядок дій працівників у випадку пожежі

45. Первинні засоби пожежогасіння: типи вогнегасників, призначення

46. Фізичні способи припинення горіння

47. Система попередження пожеж на підприємствах з використанням ПК

48. Система протипожежного захисту

Система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками.

1. Обмеження розмірів та поширення пожежі:

- розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки;

- дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху;

- правильне планування та розміщення виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі;

- розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування в ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах;

- вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості;

- встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях;

- обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин у разі пожежі;

- облаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння.

2. Обмеження розвитку пожежі:

- обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в приміщенні;

- використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухопожежонебезпечності;

- аварійне стравлювання горючих рідин та газів;

- своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів;

- застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального устаткування із посиленим захистом від пошкоджень.

3. Забезпечення безпечної евакуації людей та майна:

- вибір такого об'ємно-планувального та конструктивного виконання будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів чинників пожежі;

- застосування будівельних конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі та огороджувальні функції протягом всього часу евакуації;

- вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту;

- застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій;

- облаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації;

- влаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та належне утримання.

4. Створення умов для успішного гасіння пожежі:

- встановлення в будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики;

- забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння;

- облаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.

49. Організаційно-технічні заходи пожежозахисту

Забезпечення пожежної безпеки — невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Відповідно до статті 4 Закону України „Про пожежну безпеку" державні органи виконавчої влади та органи самоврядування усіх рівнів в межах своєї компетенції організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.

Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання промислового підприємства у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника).

Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані:

—  розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної

безпеки;

— відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

— забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

— організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

— утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

—  створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

—   подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

—   здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж;

—   своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання тощо;

— проводити службові розслідування випадків пожеж. Відповідно до статті 6 Закону громадяни України, іноземні

громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України зобов'язані:

—  виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;

—  повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вжити заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.