11. Люблінська унія

У 1569 р. на сеймі у Любліні було досягнуто угоди про створення Речі Посполитої. Об’єднання було вигідне насамперед Польщі, і, щоб схилити на свій бік литовську, українську та білоруську шляхту, польський король Сигізмунд ІІ Август надав їм деякі привілеї, а тим, хто виступав проти унії, пригрозив суворими репресіями.

За цією угодою до Польщі відійшли Волинь, Брацлавщина, Поділля й Київщина. В адміністративному відношенні територія України була поділена на Київське, Волинське, Брацлавське, Белзьке, Руське і Подільське воєводства. З початку ХVІІ ст. до складу Речі Посполитої увійшла ще й Чернігівщина.

Укладання Люблінської унії призвело до значного посилення економічного та національно-релігійного гніту в Україні. Посилилась експансія католицизму та денаціоналізація української знаті. Зростання фільваркового господарства і панщини призвело до обезземелювання та закріпачення селян, які становили близько 80% населення.

Протидія польській експансії проявилася насамперед у національно-культурній сфері. Найвідоміший і найбагатший представник православної знаті, якого називали “стовпом православ’я”, князь В.-К.Острозький (1527-1608 рр.), у 70-х рр. XVI ст. своїм коштом заснував школи у Києві, Турові, Володимир-Волинському та знамениту Острозьку академію – першу вищу школу в Україні, важливий осередок європейської науки на східнослов'янських землях. Під патронатом князя в Академії працювали видатні педагоги та вчені: Г.Смотрицький, Д.Наливайко, В.Суразький, Д.Палеолог, К.Лукаріс та ін. Учнями її були майбутній гетьман Петро Сагайдачний, архієпископ Мелетій Смотрицький та ін.

В острозькій друкарні, в якій деякий час працював Іван Федоров, було видано чимало книг, найвідомішою серед яких стала “Острозька біблія”(1581 р.). Князю В.-К.Острозькому належить особлива роль у полемічній боротьбі, що розгорнулася наприкінці ХVІ ст. між православними, уніатами і католиками. Майже уся родина Острозьких окатоличилася, що наглядно засвідчує усю трагічну ситуацію в Україні наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст.

Берестейська унія

У ХVІ ст. православна церква в Україні вступила у глибоку кризу, натомість із Заходу активно поширювалися католицизм і протестантизм, а у Москві у 1589 р. було проголошено самостійність Московського патріархату; його глава отримав титул патріарха усієї Русі, що не могло не стурбувати українських ієрархів. Зважаючи на слабкість південних патріархів, які потрапили у залежність від турків, в українському середовищі поступово визрівала ідея підпорядкування православної церкви Папі Римському.

Отже, основними причинами унії були: занепад дисципліни і порядку у православній церкві і спроби її реорганізації у контексті європейських реформаційних процесів; невпорядкованість стосунків із східними патріархами, які, з одного боку, самі потрапили у залежність до Османської Порти, а з іншого – занадто активно втручалися у діяльність місцевих православних братств, зокрема, у 1586 р. ставропігійні права отримало Львівське братство, що не могло не викликати невдоволення місцевих єпископів. Останні прагнули також зрівнятися у правах із католицьким кліром.

У 1596 р. у Бресті зібралися прихильники й противники унії. Православна церква розкололася на дві – традиційну православну та нову уніатську, або як її почали пізніше називати - греко-като-лицьку. Київська митрополія, зберігаючи всі свої обряди, звичаї, права та привілеї, розірвала зв’язки з Константинополем і об’єдна-лася з Римом, підпорядкувавшись папському престолу. У греко-ка-толицькій церкві зберігалися православні обряди і церковно-слов’янська мова богослужінь.

Князь В.-К.Острозький та частина знаті виступили проти таємної та односторонньої ініціативи українських єпископів. Фактично у Бресті відбулися два собори, учасники яких взаємно один одного звинуватили у церковній і національній зраді.

Король своїм універсалом від 15 грудня 1596 р. проголосив рішення уніатського собору обов‘язковими для всіх віруючих; польський уряд фактично поставив православну церкву поза законом, закріплюючи за прибічниками унії церковні посади, монастирі та їх землі. Саме тому Берестейська унія призвела до сильного протистояння в українському суспільстві, до загострення полемічної і збройної боротьби, стала символом розбрату, ворожнечі і насильства.