2.2. Умови формування екологічної свідомості

На формування екологічної свідомості впливають екологічні знання і переконання. Екологічні уявлення формуються на заняттях в дитячих дошкільних закладах та уроках природознавства в початковій школі, тривають в середній школі.

Екологічна поведінка складається з окремих вчинків (сукупність станів, конкретних дій, умінь і навичок) та відношення людини до вчинків, на які впливають цілі та мотиви особистості (мотиви у своєму розвитку проходять такі етапи: виникнення, насичення змістом, задоволення).

Екологічна поведінка формується з роками – на уроках та в позакласній та позашкільній діяльності.

Екологічна свідомість – це розуміння необхідності охорони природи, усвідомлення наслідків недбайливого відношення до неї. Крім того, екологічна свідомість це розуміння і усвідомлення того, що кожна людина несе відповідальність за збереження як окремих видів тварин і рослин, так і в цілому життя на Землі.

Формування екологічної свідомості людини – це завдання екологічного виховання. Російський соціоеколог Е. В. Гірусов зазначає, що екологічна свідомість – це сукупність поглядів, теорій та емоцій, що відображають проблему співвідношення суспільства і природи у напрямку їх оптимального вирішення відповідно до конкретних потреб суспільства та можливостей природи. Екологічна свідомість повинна виконувати пізнавальну, регулятивну, нормативну, прогностичну і виховну функції в життєдіяльності суспільства.

Екологічна свідомість є історичною категорією. Вона виникає в той період, коли відношення суспільства до природи приводить до порушення екологічної рівноваги в природі. Тому інтенсивність екологічної кризи впливає на екологічну свідомість. Екологічна свідомість – це не тільки усвідомлення обмеженості природи, її потужності, влади людини над нею, але і результат усвідомлення того, що джерела енергії за сучасних умов життя людини можуть змінитися на тривалий час або зникнути назавжди.

На думку психологів С. Д. Дерябо, В. А. Ясвіна, під екологічною свідомістю слід розуміти сукупність уявлень про взаємозв’язки у системі «людина – природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій взаємодії з нею. Екологічна свідомість – це вищий рівень психічного відображення природного, штучного і соціального середовища та свого внутрішнього світу.

На думку І. Д. Звєрєва, В. Ф. Панова, проблема формування нового типу екологічної свідомості потребує нової парадигми екологічної освіти, що спиратиметься на відповідну екологічну базу. Автори зазначають, що суттєвим компонентом екологічної свідомості є інтелектуальна діяльність, яка гарантує гуманну і науково-обґрунтовану взаємодію із природою [5, с. 31].

Екологічна свідомість залежить від рівня екологічної освіти у школі.

Загальноосвітні навчальні заклади II ступеню (5–9 класи) покликані забезпечити учням базовий рівень екологічної освіти, оволодіння ними основами екологічної культури. Учні мають:

– знати сутність екології як науки та сфери практичної діяльності людини, поняття та закономірності, що характеризують природу як цілісну систему;

– усвідомлювати первинність природи, всезагальний та об’єктивний характер природних закономірностей, необхідність їх дотримання людиною;

– розуміти діалектичний характер впливу науково-технічного прогресу на природу, сутність та причини виникнення глобальних екологічних проблем, шляхи досягнення збалансованого екологічно безпечного розвитку;

– знати екологічні права та обов’язки громадян України;

– вміти оцінювати стан навколишнього середовища, регулювати власні споживання та спосіб життя, брати участь у практичних природоохоронних діях [22, с. 352].

Від умов навколишнього середовища залежить здоров’я всіх людей.

На сьогодні зберігається сумна статистика антропогенного забруднення природи. Тобто ми знищуємо самі себе. Це потрібно усвідомити кожній людині. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля тощо викликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей.

Патологія неепідемічного профілю особливо характеризується ростом кількості випадків серцево-судинних і онкологічних захворювань, які є основними серед причин смертності, інвалідності і тимчасової непрацездатності населення. Негативний вплив факторів навколишнього середовища на організм людини може проявлятись у вигляді запалення, дистрофічних змін, алергічного стану, порушення у розвитку плоду і пошкодження спадкового апарату клітини, 70-80 % усіх випадків раку викликані дією хімічних канцерогенів. Вже тепер близько 4 % новонароджених відрізняється генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спадкових захворювань..

Наприклад, забруднення атмосферного повітря сприяють появі підвищеної кількості запальних захворювань органів дихання і очей, захворювань серцево-судинної системи, інфекційних захворювань, раку легенів. Діти, які проживають у районах, забруднених атмосферними викидами, часто мають низькі масу тіла і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем. Захворюваність хворобами органів дихання становить в середньому 73,5 % від загальної захворюваності [24, c. 26].

Вода також належить до найважливіших факторів навколишнього середовища. Вона є необхідною для життєдіяльності людини, і тому забруднення її є причиною багатьох захворювань.

Тому потрібно задумуватись над своїми вчинками, адже вони будують вчинки суспільства. Адже здоров’я кожної людини безпосередньо пов’язане з екологічними умовами навколишнього середовища (див. додаток А).

Учні середніх класів глибше усвідомлюють державну і суспільну значущість екологічно проблем. Вони засуджують всяке зло, жорстокість, жадність по відношенню до природи, дбайливе відношення до природи вони тісно пов’язують з боротьбою за мир, за запобігання війни як найбільшого зла для людей і природи.

У школярів цього віку, особливо у дівчаток, яскраво виражено етично-емоційне відношення до природи: «природа найпрекрасніше», «це найнеобхідніше, потрібне людині», «від природи залежить настрій людини», «красу природи не можна губити».

В цьому віці посилюються патріотичні мотиви: «батьківщина це перш за все рідна природа», «мій внесок в охорону природи буде допомогою Батьківщині». Турбота про природу рідного краю у старших підлітків виявляється в конкретних справах. Вони нерідко виступають з ініціативою вичистити річку або ставок, озеленювати двору.

Разом з тим саме в цьому віці частіше за все зустрічаються «руйнівні дії». Підлітки ще слабо уявляють собі наслідки дії людини на природу, нерідко не передбачають, до чого може привести вчинок, вчинений з цікавості або пустощів. Справді суперечливий вік! Це створює певні труднощі в розвитку і зміцненні екологічної культури підлітків. В той же час їх активність і прагнення до діяльності служать основою для оволодіння науковими знаннями, формування практичних умінь і навиків природоохоронного характеру.

До заходів, спрямованих на розвиток екологічно свідомої особистості, які використовуються в школі, належить упорядкування прилеглих територій та шкільного двору під гаслом «Упорядкуємо школу як мікрокосмос суспільства!» В результаті колективних зусиль школа перетворюється на біотоп, де взаємодіють людина і природа, де учні можуть на власні очі побачити, що їхня активність робить світ більш сталим. Розпланування шкільного саду, квітника, догляд за деревами тощо сприяють розвитку практичних навичок, формують відповідальність за стан та естетичний вигляд створеного природного куточка.

Успіх екологічного виховання великою мірою залежить від врахування ряду педагогічних вимог. У вчених-педагогів поки що не склалося єдиної думки в питанні, які саме умови сприяють ефективному засвоєнню учнями екологічних знань та вихованню їх на основі екологічної культури. На їхню думку, головною умовою успішного формування в учнів екологічної культури є вміння поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю школярів у природному середовищі. Вважається, що це сприяє розвитку екологічної свідомості дітей, їх винахідницьких здібностей,а також стимулює до прагення покращення екологічної ситуації.

Для кращого усвідомлення екологічних знань існує дуже багато різних видів діяльності у школі та в позашкільний час.