2. Методи та прийоми та засоби виховання. Класифікація методів виховання.

Методи формування свідомості особистості – методи переконання

Бесіда — формують­ся теоретичні знання, морально-естетичні уяв­лення та ціннісні орі­єнтації шляхом актив­ної мислительної діяльності за оцінкою подій, вчинків, явищ. Бесіда виправляє, радить, направляє на пошук, роздуми, фор­мування власної дум­ки, позиції. Види бесід: за видами

діяльності (етична, естетич­на, пізнавальна й ін.), за кількістю учасників (індивідуальна, групо­ва, колективна).

Диспут — дає змогу обговорити актуальні проблеми,вплинути на формування світосприй­няття особистості шляхом зіткнення думок, творчих пошу­ків, роздумів. Не потре­бує остаточних рішень.

Лекція — розгорну­тий, логічний, доступ­ний виклад проблеми чи запитання (моноло­гічна форма) .

Приклад — аналіз,

обговорення певного

образу,особистості чи

факту. Психологічна

основа — наслідування.

Розповідь — яскраве, емоційне викладення певних фактів,

подій, що мають моральний зміст (монологічна форма).

Пояснення — емоційно-словесний вплив

на вихованців з опорою на метод навіювання.

Переконання —

поєднання прохання

з поясненням та

навіювання.

Методи організації діяльності та формування досвіду свідомої поведінки

Вправа — багатора­зовий повтор дій, які вимагають доведення їх до постійної звички в поведінці.

Привчання — органі­зація регулярного ви­конання дітьми певних дій, з метою перетво­рення їх у звички, пра­вила поведінки.

Виховні ситуації —

створення складних обставин вибору з метою стимулювання позитив­них якостей, дій. Мета — створення умов для сві­домої, активної вихов­ної діяльності, у якій перевіряються норми поведінки та цінності, що склалися в людини.

Приклад — показ своєю поведінкою при­кладу, правила, яке необхідно наслідувати.

Методи стимулювання

Вимога — метод стиму­лювання до діяльності. Види: пряма вимога (на­каз, указ) та опосередко­вана (побажання, прохан­ня, порада, натяк) — останні позитивні.

Громадська думка — ви­ражає різні стосунки в гру­пі, членом якої є учень, допомагає покращенню та корекції громадської дум­ки в групі. її сила залежить від віку дитини та від того, наскільки згуртований колектив.

Заохочення — надання позитивної оцінки діям учня. Може бути у формі: схвалення (жест, міміка, довіра) або вдячності, нагородження.

Покарання — метод, який гальмує негативні явища та вчинки. Це засу­дження дій, яке коректує та виправляє поведінку. Форми: візуальне незадо­волення (виражене мімі­кою, пантомімікою), сло­весне зауваження, виклик, засудження тощо.

Вимоги до методу покарання та заохочення:

— обґрунтованість,

— конкретність,

— гнучкість,

— публічність,

— уникнення колективних покарань,

— відмова від фізичних

та психічних форм тиску,

— педагогічний такт.

Змагання — метод спрямування природної потреби дитини в конкуренції для виховання необхідних людині та суспільству якостей особистості

Методи контролю та самоконтролю

Методи контролю

(методи психолого-педагогічної діагно­стики): спостереження, бесіда, опитування, аналіз діяльності, створення ситуацій, тестування, анкету­вання, рейтинг.

Методи самовихо­вання — формування потреби свідомої робо­ти над собою щодо вдосконалення особисто­сті: зобов'язання, самоконтроль, само­оцінка

Висновок

У більшості випадків це методи словесно-емоційного впливу на свідомість, почуття, волю

Усі ці методи базують­ся на практичній діяль­ності вихователя та вихованців, спрямова­ні на формування вмінь, навичок, зви­чок, культури поведін­ки, свідомої дисциплі­ни, відповідального ставлення до справи

Можуть виражатися як словесно, так і у формі дій. Мета — спонукання до соціально схвалюва­них дій та гальмування негативних учинків

Допомагають оцінити вчинки, стимулювати позитивну діяльність, визначити рівень вихов­ного впливу та визначи­ти проміжні результати виховання