Стандартизація118-11A

тових страв залежить від багатьох факторів: властивостей вихідної сировини, можливостей обладнання, ретельності виконання технологічних операцій, умов і методів випробувань тощо.

Чим складніше продукція, тим складніше і роботи зі стандартизації, оскільки кількість взаємопов’язаних об’єктів значно зростає. Для прискорення робіт з комплексної стандартизації важливо правильно визначити структуру комплексу, що дозволить одночасно розробляти стандарт на кінцевий продукт і передбачати або розробляти всі інші стандарти комплексу.

Приклад комплексної стандартизації кулінарної продукції наведено на рис.1.

Рис.1- Схема комплексної стандартизації на прикладі розробки стандарту на кулінарну продукцію

Поряд з комплексною стандартизацією має місце стандартизація випереджальна.

Випереджальна стандартизація полягає у встановленні прогресивних норм і вимог до об’єктів стандартизації, які будуть оптимальними в майбутньому.

Це необхідно для того, щоб під час виробництва нової продукції її технічний рівень та якість не поступалися кращім світовим зразкам. При цьому особлива увага приділяється розробці та впровадженню оптимальних показників якості, визначення яких повинно проводитися на основі прогнозування.

Під прогнозуванням показників якості виробів розуміють науково обґрунтоване передбачення кількісних значень цих показників, що можуть бути досягнуті ними до визначеного моменту часу. Прогнозування може бути короткостроковим (до 5 років), середньостроковим (5-15років) і довгостроковим (біль-

11

ше 15 років). Випереджальні стандарти, як правило, створюються на основі на- уково-дослідних, дослідно-конструкторських і дослідно-технологічних робіт.

3. ОСНОВИ ПАРАМЕТРИЧНОЇ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Сучасній промисловості властива широка, постійно зростаюча номенклатура вироблених товарів. У деяких випадках має місце випуск надмірно великої номенклатури виробів, які є схожими за призначенням і неістотно відрізняються за конструктивним виконанням та розмірами. Це знижує серійність виробництва продукції, ускладнює уніфікацію виробів, збільшує виробничі витрати, порушує номенклатуру запасних частин, підвищує вартість обслуговування при експлуатації та ремонтних робіт. Тенденція до збільшення кількості типів і типорозмірів виробів є наслідком неузгодженості різних виробництв. Упорядкування номенклатури і кількості типорозмірів становить одне з найважливіших завдань стандартизації.

Основою для раціонального скорочення номенклатури та кількості типорозмірів продукції є розробка параметричних стандартів. Ці стандарти встановлюють параметри й розміри найбільш раціональних видів, типів і типорозмірів машин, приладів, обладнання тощо.

Параметр продукції – ознака продукції, яка кількісно характеризує певні

їївластивості. До найбільш важливих параметрів відносяться:

-розмірні параметри (розмір одягу, місткість посуду);

-параметри ваги (маса окремих видів інвентарю);

-параметри, які характеризують продуктивність машин та приладів;

-енергетичні параметри (потужність двигунів).

Сутність параметричної стандартизації полягає в тому, що параметри і розміри виробів установлюють не довільно, а дотримуючись певних, чітко визначених рядів переважних чисел, що підпорядковані певній математичній закономірності.

Ряди переважних чиселпредставляють раціональну систему градації, яка відповідає вимогам виробництва та експлуатації. Вони рекомендуються для переважного застосування при конструюванні та розрахунках, при стандартизації та уніфікації. Їх використання дозволяє ширше уніфікувати розміри та параметри продукції в міжгалузевій сфері.

Ряди переважних чисел мають відповідати таким вимогам:

♦являти собою раціональну систему градацій, що відповідає потребам виготовлення та експлуатації виробів;

♦бути нескінченними в бік як малих, так і великих чисел;

♦включати усі послідовні десятикратні чи дробові десяткові значення кожного числа ряду і одиницю;

♦бути зручними і легкими для запам'ятовування.

Ряди переважних чисел можуть бути виражені у вигляді арифметичних або геометричних прогресій.

Арифметична прогресія — послідовність чисел, в якій різниця між наступним і попереднім членом є сталою.

12

Геометрична прогресія – послідовність чисел, в якій кожне наступне число одержується множенням попереднього на одне й те саме число, що називається знаменником геометричної прогресії.

Міжнародна практика свідчить, що для задоволення потреб виробництва достатньо в основу побудови рядів переважних чисел взяти геометричні прогресії з такими значеннями:

Також для окремих, технічно обґрунтованих випадків, можуть використовуватися ряди R80 та R160.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1.Що таке стандартизація та яка її основна мета і головне завдання?

2.Наведіть основні поняття, терміни та визначення стандартизації.

3.На яких основних принципах і методах ґрунтується стандартизація?

4.Надайте характеристику формам стандартизації.

5.Що таке параметр продукції і в чому полягає сутність параметричної стандартизації?

6.Яке значення рядів переважних чисел?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна: 3, с.17-19; 4, с.62-66; 6, с.70-74; 9, с.111-112, 127-131; 13, с.15-21.

Додаткова: 19; 20.

ТЕМА 3. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ УКРАЇНИ

План

1.Сутність і значення державної системи стандартизації.

2.Органи та служби стандартизації.

3.Категорії нормативних документів і види стандартів.

4.Порядок розроблення, затвердження та впровадження стандартів.

5.Державний нагляд за додержанням стандартів.

1.СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Державна система стандартизації (ДСС) являє собою комплекс взаємо-

пов’язаних правил і положень, які регламентують організацію та порядок проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни.

Після проголошення незалежності України, у 1992 році Кабінет Міністрів прийняв Постанову №269 "Про організацію робіт, спрямованих на створення державних систем стандартизації, метрології і сертифікації", а також Декрет №46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію", які започаткували створення державної стандартизації.

Метою державної системи стандартизації в Україні є:

13

-здійснення єдиної технічної політики;

-захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції(процесів, робіт, послуг);

-раціональне використання всіх видів ресурсів;

-відповідність продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності;

-гармонізація національних нормативних документів зі світовими аналога-

ми;

-відповідність вимог нормативних документів законодавчим актам.

Для виконання цієї мети перед державною системою стандартизації стоять такі завдання:

♦запровадження раціональної номенклатури продукції;

♦встановлення прогресивних вимог до якості продукції (процесів, робіт, послуг), методів їх контролю та випробувань;

♦забезпечення комплексності об'єктів стандартизації;

♦забезпечення взаємозв'язку та узгодженості нормативних документів на всіх рівнях;

♦забезпечення вимог у галузі розробки, виробництва, експлуатації та ре-

монту продукції шляхом розроблення загальнотехнічних та організаційнометодичних комплексів стандартів і систем класифікації та кодування технікоекономічної інформації;

♦ контроль за правильністю використання нормативних документів.

Комплекс правил та положень державної системи стандартизації України

наведено в основних стандартах України:

♦ДСТУ 1.0:2003 "Національна система стандартизації. Основні положення"; ♦ДСТУ 1.1:2001 „Національна стандартизація. Терміни та визначення ос-

новних понять”; ♦ДСТУ 1.2:2003 „Національна стандартизація. Порядок розроблення наці-

ональних нормативних документів”; ♦ДСТУ 1.3:2004 „Національна стандартизація. Правила побудови, викла-

дання, оформлення, погодження, прийняття та позначання технічних умов”; ♦ДСТУ 1.4-93 "Державна система стандартизації України. Стандарт під-

приємства. Основні положення"; ♦ДСТУ 1.5:2003 „Національна стандартизація. Правила побудови, викла-

дання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів”; ♦ДСТУ 1.6:2004 «Національна стандартизація. Правила реєстрації норма-

тивних документів».

ДСС є основною системою в галузі стандартизації та має міжгалузевий характер. Як зазначалося раніше, об’єкт стандартизації – це продукція, процес чи

послуга, що підлягає стандартизації.

До об’єктів державної стандартизації належать:

а) організаційно-методичні та загально-технічні об’єкти:

Øорганізація (правила) проведення робіт зі стандартизації;

Øтермінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

Øкласифікація та кодування техніко-економічної, соціальної інформації;

14

Øсистеми та методи забезпечення якості та контролю якості (вимірювань, аналізу), методи випробувань;

Øметрологічне забезпечення (метрологічні норми, правила, вимоги, організація робіт);

Øвимоги техніки безпеки, гігієни праці, ергономіки, технічної естетики;

Øсистеми технічної та іншої документації загального користування, єдина технічна мова;

Øсистеми величин та одиниць;

Øтипорозмірні ряди і типові конструкції виробів загально машинобудівного застосування (підшипники, кріплення, інструменти, деталі тощо);

Øінформаційні технології, включаючи програмні та технічні засоби інформаційних систем загального призначення;

Øдовідкові дані про властивості речовин та матеріалів;

б) продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку; в) складові елементи народногосподарських об’єктів державного значен-

ня, в тому числі банківсько-фінансова система транспорт, зв’язок, оборона, енергосистема тощо;

г) об’єкти державних соціально-економічних та державних науковотехнічних програм.

Найважливіші структурні елементи державної системи стандартизації:

♦органи та служби стандартизації;

♦комплекс нормативних документів;

♦система контролю за впровадженням і виконанням НД.

2. ОРГАНИ ТА СЛУЖБИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Національним органом зі стандартизації в Україні є Державний комітет Укра-

їни з питань технічного регулювання та споживчої політики– Держспоживстан-

дарт. Це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який було створено Указом Президента України 1 жовтня 2002 року з метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Він створює державну систему стандартизації(ДСС) в країні і керує всіма роботами зі стандартизації, метрології та сертифікації (рис.2).

До структури Держспоживстандарту України входять центральні, територіальні органи, технічні комітети та галузеві служби (рис.3).

До центральних органів належать органи управління, науково-дослідні інститути (Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації і інформатики (УкрНДІССІ), центри (Український науково-виробничий центр стандартизації, сертифікації і метрології(УкрЦСМ) і відділи наукової, техніко-економічної та нормативно технічної інформації, навчальні заклади.

Центральні органи:

♦організовують і координують роботи зі стандартизації та функціонування державної системи стандартизації;

♦встановлюють у державних стандартах загальні організаційно-методичні правила проведення робіт зі стандартизації;

15

Рис.2 – Функції Держспоживстандарту України

Рис.3 – Структура органів та служб Держспожвстандарту України

16

♦здійснюють міжгалузеву координацію робіт, включаючи планування, розроблення, видання, поширення і застосування державних стандартів;

♦визначають порядок державної реєстрації нормативних документів;

♦беруть участь у проведенні заходів із міжнародної, регіональної стандартизації відповідно до міжнародних договорів України;

♦організовують навчання та професійну підготовку спеціалістів у сфері стандартизації.

Зокрема, Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації і інформатики (УкрНДІССІ) – розробляє науково-технічні та економічні основи стандартизації, виконує експертизу стандартів перед їх затвердженням. Український науково-виробничий центр стандартизації, сертифікації

іметрології (УкрЦСМ) – здійснює реєстрацію стандартів та іншої нормативної документації, забезпечує нею організації та підприємства.

Згідно з рішенням Держспоживстандарту України створено127 технічних комітетів (ТК). Вони утворюються для забезпечення розроблення, розглядання, експертизи, узгодження і підготовки до затвердження державних стандартів та інших нормативних документів.

Держспоживстандарт має розгалужену мережутериторіальних органів, які об'єднують 35 центрів стандартизації, метрології та сертифікації (ЦСМ).

До ЦСМ входять лабораторії Держнагляду. Основними функціями ЦСМ є:

♦контроль за додержанням стандартів та іншої НД і єдністю вимірювань у тому чи іншому регіоні;

♦поширення інформації про НД;

♦організаційно-методична і технічна діяльність зі стандартизації, метрології, управління якістю та сертифікації, оцінки якості продукції, її випробування.

У галузях народного господарства діютьгалузеві служби стандартизації, що працюють у рамках міністерств та організацій. До їх складу входять управління, головні та базові організації.

Управління здійснюють керівництво діяльністю служб у системі міністерства; вивчення основних напрямків розвитку галузевої стандартизації; організацію впровадження стандартів і здійснення контролю за їх впровадженням.

Керує роботами зі стандартизації в галузі міністерство або відомство. Готельне господарство підпорядковане відділу з питань розміщення і готельної інфраструктури Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України. Заклади ресторанного господарства підконтрольні Департаменту політики внутрішньої торгівлі та побутових послуг Міністерства економіки України.

Головні організації - це самостійні науково-дослідні чи проектноконструкторські, технологічні організації, які здійснюють проведення науководослідних робіт і розроблення нормативних документів зі стандартизації галузевого рівня.

Базові організації ведуть роботи зі стандартизації певної групи продукції,

яку виробляють підприємства галузі(науково-дослідні, проектноконструкторські організації, фабрики та заводи). Вони розробляють основні напря-

17

мки розвитку закріпленої за ними групи продукції, проекти стандартів на конкретний вид продукції, здійснюють перевірку технологічних розробок, експертизи нових виробів.

На окремих підприємствах і в організаціях створеновідділи або служби зі стандартизації. До основних функцій відділів належать: розробка проектів СТП та ТУ; систематичний контроль за впровадженням і дотриманням стандартів та іншої нормативної документації; організація обліку, зберігання та внесення змін у діючі нормативні документи.

3. КАТЕГОРІЇ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ І ВИДИ СТАНДАРТІВ

Згідно з ДСТУ 1.0:2003 «Національна система стандартизації. Основні положення» всі нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими

категоріями:

Øміждержавні стандарти - ГОСТи;

Øдержавні стандарти України – ДСТУ;

Øгалузеві стандарти України – ГСТУ;

Øстандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України

–СТТУ;

Øтехнічні умови України – ТУ У;

Øстандарти підприємств – СТП.

Державні стандарти України (ДСТУ) містять обов’язкові та рекомен-

довані вимоги.

До обов’язкових належать:

Øвимоги, що забезпечують безпечність продукції для життя, здоров’я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища;

Øвимоги техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні норми та правила;

Øметрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

Øположення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення і експлуатації (застосування ) продукції.

Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному -ви конанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами та громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державних стандартів є обов’язковими для виконання, якщо:

Øце передбачено чинними актами законодавства;

Øці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

Øвиробником (постачальником) продукції документально заявлено про відповідність продукції цим стандартам.

18

До державних стандартів прирівнюютьсядержавні будівельні норми та правила, а також державнікласифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.

Галузеві стандарти (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності державних стандартів України або в разі необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Обов’язкові вимоги до галузевих стандартів не повинні суперечити вимогам державних стандартів і підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями сфери управління органу, який їх затвердив.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств(спілок)

(СТТУ) розробляють за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих та узагальнених результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у певних галузях знань чи сферах професійних інтересів.

Вимоги цих стандартів не повинні суперечити вимогам державних і галузевих стандартів. Вони не є обов’язковими для виконання.

Технічні умови (ТУ У) – нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником(розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти.

Їх затверджують на продукцію, яка знаходиться на стадії освоєння та виробляється невеликими партіями. ТУ розробляється на один чи кілька конкретних виробів, матеріалів, послуг, запроваджується на короткі строки і термін їх дії обмежений.

Стандарти підприємства (СТП) розробляються на продукцію (процеси, послуги), яку виробляють і застосовують (здійснюють і надають) лише на конкретному підприємстві.

Стандарти підприємства не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних і галузевих стандартів.

ДСТУ, ГСТУ, СТТУ підлягають державній реєстрації у Держспоживстандарті України.

Технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в територіальних органах Держспоживстандарту України.

Відповідно до специфіки об’єкта стандартизації, складу та змісту вимог, встановлених до нього, для різних категорій нормативних документів зі станда-

ртизації розробляють стандарти наступних видів:

Øосновоположні;

Øна продукцію;

Øна послуги;

Øна процеси;

Øна методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу);

Øтермінологічні;

Øстандарти на сумісність;

Øстандарти загальних технічних умов.

19

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загально технічні положення для визначеної галузі стандартизації. Наприклад, ДСТУ 1.0:2003 „Національна система стандартизації. Основні положення”.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню. Наприклад, ДСТУ 4268:2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщування. Загальні вимоги».

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах,

„Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначання технічних умов”.

Стандарти на методи контролю встановлюють послідовність робіт, способи і технічні засоби їх виконання для різних видів та об’єктів контролю продукції, процесів, послуг. Наприклад, ГОСТ 5867-90 «Молоко і молочні продукти. Методи визначення жиру».

Термінологічні стандарти поширюються на терміни та відповідні їм визначення понять. Наприклад, ДСТУ 3862-99 «Ресторанне господарство. Терміни та визначення».

Стандарти на сумісність – стандарти, що встановлюють вимоги стосовно сумісності виробів чи систем у місцях їх поєднання.

Стандарти загальних технічних вимог– стандарти, що містять перелік характеристик, для яких значення чи інші дані встановлюються для виробу, процесу чи послуги в кожному випадку окремо.

4. ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ

Проекти ДСТУ розробляютьтехнічні комітети (ТК), міністерства (відомства), головні (базові) організації зі стандартизації або організації, що мають у відповідній галузі необхідний науково-технічний потенціал(організаціярозробник) відповідно до планів державної стандартизації України, програм (планів) робіт і договорів на розробку стандартів.

Основні умови розроблення стандартів:

-стандарти повинні розроблятися тільки за необхідністю, і насамперед, ті, які забезпечують безпеку для життєдіяльності населення, охорону навколишнього середовища, сумісність і взаємозамінність продукції;

-обов’язковим є взаємне прагнення в розробці стандарту усіх зацікавлених сторін, які виробляють і споживають продукцію, досягнення згоди щодо управління якістю продукції;

-розробник повинний керуватися вимогами і побажаннями споживачів продукції, тому що саме їх оцінка і попит є вирішальним чинником у створенні нової продукції;

-використання сучасних методів стандартизації, наближаючись до міжнародних і європейських вимог;

20