konspektUliganets

забезпечення зайнятості населення, розроблення природних ресурсів, оновлення основних засобів галузей, створення регіональної інфраструктури та ін.

Багатоукладність структур господарської діяльності регіону, трансформація економіки, роль держави в економічному розвитку приводить до необхідності використання при формуванні і реалізації регіональної політики сталого розвитку туризму принципу диференціації об’єктів управління. Зміст цього принципу полягає в тому, що при використанні єдиних уніфікованих механізмів регулювання економіки за всіма напрямами існує значна диференціація стосовно окремих господарських суб’єктів

Згідно з цим регіональна політика сталого розвитку туризму в регіоні повинна будуватися диференційовано для різних суб’єктів відповідно до їх належності до різних груп, які класифікуються в межах таких господарських структур:

-соціально-економічна, яка передбачає класифікацію підприємств за формами власності;

-організаційно-економічна, яка здійснює класифікацію підприємств згідно з їх організаційно-економічною формою господарювання.

Найбільш ефективним об’єктом управління в політиці сталого розвитку галузі є кластери, які можуть включати підприємства транспорту, зв’язку, харчування, легкої промисловості та ін., які пов’язані з цим кластером.

Ключовим принципом при формуванні концепції сталого розвитку туризму в регіоні є принцип забезпеченості законодавчою базою всіх учасників туристичної діяльності в регіоні.

Дотримання розглянутих принципів формування концепції сталого розвитку туризму в регіоні дозволить забезпечити життєздатність і ефективне використання цієї концепції при реалізації регіональної політики соціально- економічного розвитку загалом.

Основними перешкодами для розвитку туризму в регіоні є економічна, політична і соціальна нестабільність. Однак розробка концепції сталого розвитку туризму в регіоні може суттєво збільшити потік туристів у регіон і

81

тим самим забезпечити розвиток самої галузі та соціально-економічний розвиток регіону в цілому.

У процесі розроблення концепції сталого розвитку туризму в регіоні з метою досягнення оптимального результату дуже важливо враховувати переваги і недоліки регіону, а також можливості та інтереси споживачів туристичного продукту. Урахування цих обставин дозволить правильно визначити пріоритети розвитку, форми та методи залучення інвестицій і оцінити їх обсяги.

На реалізацію політики сталого розвитку галузі суттєво впливає загальний стан економіки регіону та існуючий тип відновлення виробництва, які діють і на формування туристичного іміджу регіону.

Наступний елемент концепції сталого розвитку туризму в регіоні — стратегія сталого розвитку туризму. Вона повинна базуватися на галузевих пріоритетах розвитку з урахуванням специфіки економічного розвитку регіону та його природно-рекреаційного потенціалу.

Мета запропонованої стратегії полягає у зміні галузевої структури господарського комплексу регіону і передбачає виділення галузевих пріоритетів для фінансування за етапами на довгострокову перспективу. Довгострокова перспектива не випадкова.

Сталий розвиток туризму розглядається в стратегії не як разові заходи, а як довгострокова доктрина включення туризму регіонів до глобальної економічної системи як рівноправних партнерів. При формуванні концепції сталого розвитку туризму в регіоні враховано і те, що економіка багатьох регіонів України має багатоукладний характер. Концепція сталого розвитку туризму регіону включає механізм забезпечення розвитку галузі. Політика розвитку галузі туризму є складовою частиною господарського механізму регіону, у якому можна виділити основні елементи та ланки механізму забезпечення розвитку сфери туризму.

Такий механізм являє собою організаційно-економічну форму здійснення заходів щодо забезпечення розвитку туризму в регіоні, що визначається як комплекс організаційних, ресурсних, правових, методичних та інших

82

складових, спеціально розроблених і законодавчо закріплених, а також послідовність їх реалізації.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Програма дій “Порядок денний на ХХI століття” / Перекл. з англ.: ВГО “Україна. Порядок денний на ХХI століття”. К., 2000. 2. Туризм и устойчивое развитие: Доклад Генер. секр. // Сессия (7; 1999). Нью-

Йорк, 1999. 3. Gossiling S. Tourism – Sustainable Development Option? //

Environmental Conservation, 2000. Vol. 27.N 3. 4. Местні Л. Зміна орієнтирів

міжнародного туризму // Стан світу 2002. К., 2002. 5. Mieczkowski Z.

Environmental Issues of Tourism and Recreation. Lanham, MD: University Press of America, 1995. 6. Kluster J. Ecotourism and recourse conservation: a collect of papers from 2nd International Symposium: Ecotourism and resource Conservation, November 1990 / compiled by Jon A. Kluster, 1991. 7. Butler R. W. Tourism, Environment, and Sustainable Development. Environmental Conservation, 1991. 11.

Смаль В.В., Смаль І.В. Світовий досвід розвитку екологічного туризму // Укр.

геогр. ж-л. 2003. №4. 12. Michael H. Historical antecedents of sustainable development and ecotourism: new labels on old bottles // Sustainable Tourism: A Geographical Perspective. – Addison Weesley Longman Limited, 1998.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1.Сутність поняття «стійкий розвиток».

2.Обгрунтуйте значення термінів «економічна безпека», «соціальна безпека», «соціальна безпека», «націоналні інтереси держави».

3.Розкрийте основне призначення регіональних науково-технічних парків.

4.Розкрийте причини винекнення депресивних регіонів та механізми інвестування їх розвитку.

5.Екологічні проблеми промислового комплексу.

6.Екологічні проблеми агропромислового комплексу.

7.Транспорт і раціональне природокористування.

8.Система розселення як фактор антропогенного впливу на довкілля.

83

Лекція 5. Стратегічне планування розвитку туристичного регіону (центра)

Мета: розкрити суть і технологію стратегічного планування міста як туристичного центру

5.1.Поняття стратегічного планування розвитку регіону, його

інструментарій.

5.2. SWOT-аналізу основних напрямів стратегічного розвитку регіону (

центра)

5.3. Розробка оперативних цілей стратегічного розвитку

5.1.Поняття стратегічного планування розвитку регіону, його інструментарій

В сучасних умовах розвитку України особливого значення набуває стратегічне управління та стратегічне планування регіонів, яке забезпечує загальне бачення, ідеологію та філософію розвитку організації будь-якого рівня. В силу своєї сутності стратегічне планування не дає детального опису майбутнього внутрішнього та зовнішнього стану, і разом з тим дає якісну оцінку тому, якою хочуть бачити у майбутньому організацію її керівники та зацікавлені особи.

Стратегічне бачення – це спільне, погоджене на основі консенсусу, бачення того, як місто має виглядати в майбутньому. Стратегічне бачення є вступом до Стратегічного плану економічного розвитку. Воно пояснює вихідну позицію, з якої члени територіальної громади розпочинають створення Стратегічного плану розвитку території.

У стратегічному плануванні розвитку міської громади є певні специфічні особливості, план не тільки повинен враховувати можливості та географічні, соціально-економічні умови, науково-технічний потенціал міста, але повинен бути гнучким, відповідати очікуванням більшої частини місцевого населення, реагувати на зміни у навколишньому середовищі, зважати на конкуренцію серед регіонів за матеріальні та інформаційні ресурси, враховувати загальну політичну та економічну ситуацію.

84

Стратегічні плани розвитку створюються часто у співпраці з проектом «Економічний розвиток міст» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), радники якого виконують функції консультантів .

Початок розробки плану – створення Комітету стратегічного планування (КСП) з представників місцевих підприємств, приватних підприємців, представників навчальних закладів, органів місцевого самоврядування та інших установ. Перед КСП було поставлене завдання, дотримуючись певного структурованого процесу, розробити план стратегічного розвитку.

На першій стадії проекту здійснюється «сканування середовища» та готується так званий «профіль громади», який вміщує демографічну інформацію про місцеве населення, економічну базу, комунальну та технічну інфраструктуру, стан довкілля та умови життя. Дані та першоджерела надаються а виконавчими органами міської ради, Центром зайнятості, районними органами статистики та іншими установами.

Члени КСП організовують опитування «Вивчення думки підприємців». Беруть інтерв’ю у представників найбільших роботодавців, малих і середніх підприємств, які працюють як у промисловому секторі, так і у сфері торгівлі та послуг. Опитування має на меті вивчити ставлення респондентів до проблем міста, які вони вважають найбільш серйозними, про їхні очікування та плани на майбутнє.

85

Блок-схема процесу стратегічного планування економічного розвитку

Рис. 5.1. Блок – схема стратегічного планування економічного розвитку

Аналіз результатів опитування та бази даних щодо соціально- економічного розвитку міста дає основу для визначення КСП вирішальних чинників (критичних питань) економічного розвитку міста, на якій ґрунтується Стратегічний план економічного розвитку місцевої громади, зокрема, для туристичного центруце:

1)розвиток туризму;

2)розвиток малого і середнього бізнесу;

3)залучення інвестицій.

86

•проведення фестивальних заходів на постійній основі;

•активізація місцевих бізнесменів у фінансуванні проведення загальноміських заходів;

•наявність бажання великого бізнесу інвестувати в місто Кам’янець- Подільський;

•наявність у місті Інформаційно-туристичного центру;

•зацікавленість містом засобів масової інформації

(загальнодержавних).

Слабкі сторони

•наявність підприємств, які негативно впливають на екологічну ситуацію (спирт завод, цементний завод);

•здебільшого низький рівень обслуговування в закладах громадського харчування;

•відсутність туристичних довідкових бюро;

•відсутність налагодженої системи контролю за екскурсійною

діяльністю;

•недостатньо туристичних вказівників;

•відсутність єдиної політики із промоції міста;

•занедбаний стан рекреаційних зон;

•недостатня кількість атракційних та розважальних закладів;

•недостатній рівень розвитку туристичного транспорту;

•відсутність місцевої якісної сувенірної продукції.

Сприятливі можливості

•зростання попиту на туристичні послуги;

•зростання платоспроможності населення;

•диверсифікація туристичного продукту;

•розвиток транспорту;

•стимулювання розвитку суміжних галузей економіки;

•додаткова зайнятість і соціальний фактор;

•підписання міждержавних угод;

88

•покращення візового та митного режиму;

•покращення іміджу України.

Загрози

•збільшення кількості міст конкурентів;

•монополізація ринку туристичних послуг;

•проблеми законодавства щодо регулювання туристичної сфери;

•додаткове навантаження на інфраструктуру міста;

•ігнорування транспортних проблем;

•відсутність належного державного контролю за дотриманням стандартів обслуговування населення;

•погіршення митного та візового режиму;

•відсутня державна політика у промоції країни та найважливіших туристичних об’єктів;

•погіршення іміджу України.

Критичне питання B. Розвиток малого і середнього бізнесу

Сильні сторони

•наявність в ЗМІ інформації про вільні об’єкти нерухомості;

•наявність митного поста;

•достатня кількість фінансових установ;

•наявні громадські організації, які об’єднують підприємців;

•існування Фонду підтримки підприємництва;

•низькі ставки місцевих податків;

•достатній рівень надання юридичних консультацій та підтримки.

Слабкі сторони

•відсутність торгово промислової палати;

•відсутність (добре розвинутого) бізнес центру;

•відсутність інформації про вільні ресурси на Інтернет сторінці

міста;

•негнучкість системи професійно - технічної освіти;

89

•відсутність у місті кадрових агенцій та тренінгових центрів (для роботодавців і здобувачів вакансій);

•недостатній рівень зацікавленості працівників органів державної влади і місцевого самоврядування в розвитку бізнесу;

•обслуговування підприємців в податковій інспекції;

•слабо працює «єдине вікно» по реєстрації бізнесу та процедурах дозвільного характеру.

Сприятливі можливості

•зменшення податкового тиску на малий та середній бізнес;

•подальший розвиток регуляторної політики;

•звуження повноважень контролюючих органів;

•спрощення процедур відведення і продажу землі;

•введення єдиного реєстру майна і землі;

•підвищення відповідальності влади за прийняті рішення.

Загрози

•податкове законодавство, яке не сприяє розвитку бізнесу (ПДВ на внесок в статутний фонд, погіршення регулярності відшкодування ПДВ для експортерів, обмеження дії спрощеної системи оподаткування, введення додаткових податків для малого бізнесу, які негативно впливатимуть на його діяльність);

•введення нових податків, які жодним чином не підтримують розвиток місцевої територіальної громади;

•вступ України в ВТО і ЄС, а також ЄЕП (рівень стандартів і т. п.);

•розширення повноважень контролюючих органів;

•зміна системи індексації вартості землі;

•зміна розподілу доходів від продажу землі (в даний час 90% на 10%), надходжень від плати за землю, збільшення нижнього порогу;

•ускладнення процедури відведення землі і продажу земельних

ділянок;

•встановлення нижніх граничних цін продажу землі;

90