Дерев'яна архітектура українських земель

Лемківська церква Св. Михайла, 1777, село Шелестове, Церква Св. Архангела Михайла, XVIII ст., 1818 р.с. Негровець, Закарпатська обл..

Бароко

Церква св..андрія,м.київ

22Середина XIX ст.— час стилізованих реставрацій. Архітектурні пам'ятки ретель­но вивчали, брали до уваги аналогічні споруди й відновлювали чи добу­довували їх, дотримуючись визначеного стилю. Так у Києві в 1851­1852 рр. добудували дзвіницю Софійського собору. У другій половині XIX століття класицизм утратив панівне значен­ня в мистецтві. Архітектори шукали натхнення в художніх стилях ми­нулих епох. Так у зовнішньому оздобленні споруд з'явилася еклектика, тобто змішування ознак різних стилів. Важливою культурною подією стало спорудження в Києві Володимирського собору (1862-1896 рр., ар­хітектори І. Штром, П. Спарро, О. Беретті, К. Маєвський, В. Ніколаєв). У його художньому вирішені були використані прийоми візантійської архітектури. Володимирський собор — це також визначна пам'ятка мо­нументального живопису.

23Світські монументи в Україні 19 ст.

Монумент на честь Казарського, ( капітан-лейтенанта О.І. Казарського), 1839 р., Севастополь.

Меморіальна скульптура в Україні 19 ст.

Надгоробок Зінаїди Харитоненко, Суми.

24Упродовж всього XIX ст. портретний живопис в Україні не вибивався поза пересічні рамки провінційних запитів, і допіру з початком XX століття, з наближенням нової хвилі національного піднесення, як у Наддніпрянщині й Чорноморії, так і в Галичині, висунувся цілий ряд талановитих портретистів – О. Мурашко, П. Волокидін, М. Жук, О. Кульчицька, О. Новаківський та інші, які створили той фундамент, на якому зріс український психологічний портрет міжвоєнного двадцятиліття.

25Васи́ль Андрі́йович Тропі́нін  — український художник-портретист, представник класицизму; до 1823 — кріпак.

•  Портретний живопис, який з часом став основним жанром в працях художника, тісно переплітався з живописом релігійної тематики. Одна з кращих ранніх робіт Тропініна — «Дівчина з Поділля». Образ відмічений особливою чистотою і святковістю, яку створює любовно переданий національний костюм. Образ подолянки пройде потім через всю творчість художника. Хлопчик з сопілкою, Портрет А. С. Пушкіна, 1827, "Автопортрет на тлі Кремля" 

• Перші роботи художника відносять до романтизму. Будучи в Санкт-Петербурзі, він знаходився в середовищі городян, дрібних і середніх поміщиків, з яких пізніше і став писати портрети, що привело його до реалізму.Автор, на відміну від романтичних портретистів, намагався підкреслити типовість героїв. Але в той же час він симпатизував їм, що виливалося в зображенні внутрішньої привабливості. З цією ж метою Тропінін намагався не показувати явну соціальну приналежність людей.Такі роботи художника, як "Мереживниця", "Гітарист" та ін відносяться до "портрета-типу". Тропінін зображував конкретної людини, а через нього намагався показати все типове для даного кола людей.

26 Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють відомості про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 роками й територіально пов'язані з Росією, Україною і Казахстаном. За жанрами — це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Значну частину мистецької спадщини Шевченка становлять завершені роботи, але не менш цінними для розуміння творчого шляху й розкриття творчого методу художника є й його численні ескізи, етюди, начерки та навчальні студії. З усіх творів лише незначна частина має авторські підписи, написи і ще менша — авторські дати.

Портрет М.О.Максимовича. 1859, Портрет О.А. Лук'яновича. Олія. ( Жовтень 1845)

27Передвижники (повна назва: Товариство пересувних художніх виставок, рос. Товарищество передвижных художественных выставок) — творче ідеологічне об'єднання художників Російської імперії, в тому числі і українських, що було створено й активно діяло в останній третині XIX століття. Товариство об'єднувало майже всі найталановитіші художні сили країни. У його склад в різні часи входили (окрім ініціаторів) І. Ю. Рєпін, В. І. Суріков, В. Є. Маковський, І. М. Прянішников, О. К. Саврасов, І. І. Шишкин, Ст М. Максимов, К. А. Савіцкий, А. М. і В. М. Васнецови, А. І. Куїнджі, В. Д. Поленов, Н. А. Ярошенко, І. І. Левітан, Серов Валентин і ін. Учасниками виставок Товариства були М. М. Антокольський, В. В. Верещагин, А. П. Рябушкин і ін. Велику роль в розвитку мистецтва П. грав критик-демократ В. В. Стасов; Третьяков Павло, комплектуючи свою галерею творами П., надавав їм важливу матеріальну й моральну підтримку. Авторитет і суспільний вплив Товариства неухильно зростали. Самодержавство вимушене було відмовитися від первинної тактики утисків і цькування П. Оно робило спроби підпорядкувати собі їхню діяльність, щоб підняти значення АХ (Академія мистецтв), яка переживала глибоку кризу.

• 28Костянти́н Олекса́ндрович Труто́вський — український художник-живописець і графік. Численні жанрово-ілюстративні олії, акварелі з української тематики: «Пан і козачок»,«Сорочинський ярмарок» (1881)

«В місячну ніч», «Весільний викуп»

Мико́ла Корни́лійович Пимоне́нко — український художник-живописець, академік живопису Петербурзької Академії мистецтв, Член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури, автор багатьох картин на сільську та міську тематику.

Жнива в Україні, Різдвяні ворожіння, Сінокіс

Киріа́к Костянти́нович Костанді́ -український маляр грецького походження.

Костанді створив картини побутового жанру, зображував побутові мотиви на пейзажному тлі, здебільшого Одеси та її околиць, малював пейзажі, писав також портрети.

• «У хворого товариша» (1884).

• «В люди» (1885).

• «Гуси» (1888).

• «Старенькі» (1891).

29 Володи́мир Дона́тович Орло́вський — український живописець, академікПетербурзької академії мистецтв.

Раннім творам Орловського притаманні риси романтичного сприйняття навколишнього світу, дещо умовне, академічне, композиційне й колористичне розв'язання сюжетів:

• «Вид села Кокоз у Криму», «Кримський пейзаж», 1868.

• «Перед шквалом», «Захід сонця», «Болото», «В степу», «Вечір», «Сівба», «Лісовий зруб», «Піски», всі — 1874.

В кращих творах художник правдиво й поетично передано красу рідної природи:

• «Село», «Рибалки», 1877;

• «Жнива», 1882;

Сергі́й Іва́нович Василькі́вський — український живописець, пейзажисТ, . Молодий Сергій часто подорожував Україною і створив низку відомих пейзажів «Весна в Україні», «Влітку», «Кам'яна балка», «На околиці», що дозволили йому взяти участь у конкурсі на золоту медаль та всеросійській академічній виставці. За пейзажні етюди, в яких художник передавав мальовничість української природи, він отримав 5 срібних і одну малу золоту медаль, а за картину «На Дінці»— велику золоту і право на зарубіжну поїздку для фахового вдосконалення.

Сергій Світославський - автор неповторно поетичних, ностальгічних для нашого часу, тонких за колористикою, наповнених природною простотою та щирістю творів . Його пейзажі найчастіше сповнені тишею й спокоєм, тільки інколи можно  почути далеку неголосну українську пісню.

Серед відомих творів Сергія Світославського : «Дніпровські пороги» (1887), «Вулиця повітового міста» (1895), «Миргород» (1902), «Весна на хуторі», «Воли на ниві» (1891), «Вечір у степу», «Зима» (1905), «На річці» (1909). З подорожей по Середній Азії кін. 19 ст. пейзажі: «Отара в горах», «Кораблі пустині» (1900).

Петро́ Олексі́йович Ле́вченко (*29 червня (11 липня) 1856, Харків — †14 (27) січня 1917, там же) — український живописець-пейзажист,графік, майстер інтер'єрних композицій.

Чудові пейзажі «Глухомань», «Вечір. Сльота», «На Харківщині» — програмні роботи Левченка кінця XIX — поч. ХХ ст.ст., плідного зрілого етапу його творчості. Творець ліричного пейзажу Петро Левченко зробив великий внесок в розвиток українського образотворчого мистецтва, поєднавши у своїх творах реалізм і чуттєвий імпресіонізм.

Архи́п Ива́нович Куи́нджи — русский художник, мастер пейзажной живописи.

Море. Крым» (1898—1908), «Берёзовая роща» , «Эльбрус. Лунная ночь» (1890—1895)

30….Бори́с Ива́нович Орло́вский — русский скульптор эпохиампира, ученик и последователь Бертеля Торвальдсена.

Главные произведения, созданные им в Санкт-Петербурге — статуя ангела, украшающая собой вершинуАлександровской колонны на Дворцовой площади Зимнего дворца, один из барельефов этого памятника, монументыБарклаю-де-Толли и Кутузову у Казанского собора и семь фигур гениев, вылепленных для триумфальных ворот за Московской заставой.

Памятник Кутузову

30Илья́ Ефи́мович Ре́пин (24 июля [5 августа] 1844, Чугуев,Российская империя — 29 сентября 1930, Куоккала,Финляндия) — русский художник-живописец, мастер портрета, исторических и бытовых сцен^[1]. Академик Императорской Академии Художеств.

• Сидящий натурщик (натурщик — юноша). 1866

 

Прахов А. В. (портрет работы Репина, 1866). ГРМ

Никола́й Семёнович Само́киш (укр. Микола Семенович Самокиш; 1860—1944) — российский и советскийхудожник-баталист и педагог украинского происхождения, работавший также в области анималистического жанра и книжной графики, 

Вместе с С. Васильковским Н. С. Самокиш работал над иллюстрациями к альбомам по истории Украины (1898—1900). Автор тысяч книжных и журнальных иллюстраций. Среди них — иллюстрации к произведениям А. С. Пушкина («Полтава»),Л. Н. Толстого («Холстомер»), Н. В. Гоголя, Марко Вовчка,Л. А. Мея, И. С. Нечуя-Левицкого, М. Горбаня и др.

Н. С. Самокиш, «Атака литовцев» (1912)

Александр Александрович Мурашко (26 августа 1875, Киев —14 июня 1919, Киев) — известный художник, педагог и общественный деятель, племянник Н. И. Мурашко.

• Карусель, 1906

• Сонячні плями. Портрет Жоржа Мурашка, 1908

• Портрет Маргарити Мурашко, 1909

31 Безусловными родоначальниками и законодателями модерна являлись

архитекторы Бельгии, Австрии и Германии, идеи которых, как и многие

иные достижения Европы, проникли в Россию и на Украину

в 1905-

1915 гг. украинские мастера (В. Кричевский, Д. Дяченко, К. Жуков и др.)

32Поняття «український авангард» введено у вжиток паризьким мистецтвознавцем А. Наковим (фр. Andréi Nakov) для виставки «Tatlin's dream», улаштованої в Лондоні 1973 року. Тоді Захід уперше побачив праці світового рівня безвіснихавангардистів України Василя Єрмилова і Олександра Богомазова.

артини рясніли назвами: «Київ», «Плавні на Дніпрі», «Кобза», «Вулиця Фундуклеївська». Чорний квадрат на білому тлі з'явився уперше влітку 1914-го (раніш за Малевича!) у написаному під Києвом трактаті Богомазова «як найбільш викінчена форма», за словами автора.

33

Александр Порфирьевич Архи́пенко (30 мая 1887, Киев,Российская империя – 25 февраля 1964, Нью-Йорк) – украинский и американский художник и скульптор, один из основателей кубизмав скульптуре.

Работы Архипенко близки к кубизму, он активно использует в скульптуре «негативное пространство».

Гондольер, Музей Метрополитен, Нью-Йорк 34Юлиус Леопольд Бернгард Экстер (нем. Julius Leopold Bernhard Exter; 20 сентября 1863, Людвигсхафен-на-Рейне — 16 октября1939, Иберзе) — немецкий художник и скульптор, профессор живописи (с 1902 года).

• На озере (1920)

 

Обнажённая (1910)

Дави́д Дави́дович Бурлю́к (9 (21) июля 1882, хутор Семиротовка Лебединского уезда Харьковской губернии (ныне Сумская область Украины) — 15 января 1967, Хэмптон-Бейз, остров Лонг-Айленд, штат Нью-Йорк, США) — русский поэт, художник, один из основоположников российского футуризма.

Ермилов Василий Дмитриевич (укр. Єрмилов Василь Дмитрович, род. 9 марта (21 марта) 1894 г. Харьков — ум. 6 января 1968 г. Харьков) — российский и украинский советскийхудожник — авангардист и дизайнер, видный участник различных художественных течений 1910-х — 1920-х годов XX столетия (кубизм, конструктивизм и др.). 

• 2012, «Василий Ермилов. 1894—1968» [1], Мультимедиа Арт Музей, Москва

35 Гео́ргий (Его́р) Ива́нович На́рбут (укр. Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут; 25 февраля (9 марта) 1886, Нарбутовка, Черниговская губерния — 23 мая 1920, Киев) — русский и украинский^[1]художник-график и иллюстратор.

• «Украинская азбука», лист с буквой «І»(«И»)

 

Иллюстрация к «Энеиде» И. Котляревского 36

Казими́р Севери́нович Мале́вич (11 (23) февраля 1879^[1],Киев — 15 мая 1935, Ленинград) — российский и советскийхудожник-авангардист польского происхождения, педагог, теоретик искусства, философ. Основоположник супрематизма — направления в абстрактном искусстве.

Женщина с ведрами. Динамическая композиция «Крестьянки с ведрами». 

375… Бойчукизм, как во второй половине 1920-х гг стали называть художественное направление школы М. Бойчука, завоевывая авторитет и признание, получил довольно широкое распространение в крупных украинских художественных центрах - Львове, Киеве, Харькове, Одессе. … Монументально-декоративном искусстве и декоративно-прикладном, воплощая в них новейшие поиски современной пластического языка в сочетании с национальными истоками украинского искусства. 

38

Ива́н Си́дорович Ижаке́вич (укр. Іва́н Си́дорович Їжаке́вич; 18 января 1864, село Вишнополь, Киевская губерния^[1] — 19 января1962, Киев) — украинский советский художник, график, писатель. Ижакевич был деятелен в книжной графике, монументальной и станковой живописи, писал портреты, исторические полотна и пейзажи. Автор иллюстраций к произведениям Н. В. Гоголя, Т. Г. Шевченко, Леси Украинки, И. Я. Франко,М. М. Коцюбинского, И. Л. Ле, Г. Ф. Квитки-Основьяненко и других. Труш Иван Иванович (укр. Труш Іван Іванович) (17 января 1869, в селе Высоцко Львовской области— 22 марта 1941, Львов)— украинский живописец импрессионист, мастер пейзажа ипортретист, художественный критик и организатор художественной жизни в Галиции. Труша к пейзажным шедеврам относятся: «Закат солнца в лесу» (1904), «Одинокая сосна», «Полукопны под лесом» (1919), «В объятиях снега» (1925), Игна́цы Краси́цкий, Игнатий Красицкий (польск. Ignacy Krasicki; 3 февраля 1735, Дубецко ныне Подкарпатского воеводства, Польша — 14 марта 1801, Берлин) — польский поэт, драматург и публицист эпохи Просвещения; деятель католической церкви в Польше, гнезненский архиепископ. Известен как автор героико-комических поэм «Мышеида» (1775), «Монахомахия» (1778, опубликована анонимно) и «Антимонахомахия» (1779).  Фёдор Григо́рьевич Криче́вский (укр. Федір Григорович Кричевський; 22 мая 1879 — 30 июля 1947) — украинскийсоветский живописец.

Произведения — триптих «Жизнь» (1925—1927), «Победители Врангеля» (1934—1935).

Монументальный триптих Кричевского «Жизнь» (1925—1927) стал классическим образцом украинского модернизма.

В настоящее время работы Ф. Кричевского выставлены в Национальном художественном музее Украины и других музеях Украины.

Еле́на Льво́вна Кульчи́цкая(1877—1967) — советская украинская художница, график. Офорты «При лампе», «Возле колодца», деревориты «Довбуш», «Зима», цикл «История княжеских времен»,  39 обращение к традициям искусства античности, искусства эпохи Возрождения или классицизма (в музыке — также и эпохи барокко). 

Конструктиви́зм — советский авангардистский метод (направление) визобразительном искусстве, архитектуре, фотографии и декоративно-прикладном искусстве, получивший развитие в 1920 — первой половине 1930 годов.

40

Ива́н Петро́вич Кавалери́дзе (1 (13) апреля 1887, хутор Ладанский Сумской губернии — 3 декабря 1978) — советский скульптор, режиссёр кино и театра, драматург, сценарист. Народный артист Украинской ССР(1969).

• Памятники большевику Артёму в городах Артёмовск иСлавяногорск (Святогорск) (последний, огромная 27-метровая статуя, стоит на меловой горе надСеверским Донцом и Святогорской лаврой)

41 Мария Авксентьевна Примаче́нко (укр. Марія Оксентіївна Примаченко, иногда Приймаченко^[1]; 1908—1997) — украинская народная художница. Народный художник УССР (1988). Представительница «народного примитива» («наивного искусства»). ПЕТРИКИВСЬКИЙ РОЗПИС 42Татья́на Ни́ловна Ябло́нская (укр. Тетяна Нилівна Яблонська;1917—2005) — советский, украинский живописец. Народный художник СССР (1982), лауреат Государственной премии СССР(1979) и двух Сталинских премий второй степени (1950, 1951).

• 1996 — выставка живописи «Окна», Киевский музей русского искусства

43

• Олексі́й Олексі́йович Шовкуне́нко (* 9 березня (21 березня за новим стилем) 1884, Херсон — † 12 березня 1974, Київ) — український маляр-аквареліст, майстер пейзажу і портрета, педагог. Шовкуненко — автор численних портретів письменників (Юрія Яновського, Павла Тичини,Максима Рильського, Івана Ле, Леоніда Первомайського), акторів (Марія Литвиненко-Вольгемут, Бела Руденко), архітектів (Є. Катоніна, В. Заболотного), скульпторів (М. Лисенка, Б. Яковлева), академіка О. Богомольця, генерала С. Ковпака тощо. Николай Петрович Глущенко (укр. Микола Петрович Глущенко) (17 сентября 1901, Новомосковск — 31 октября 1977) — украинский художник, советский разведчик. «Киевская осень» (1950), «Оттепель» (1956), «Зимнее солнце» (1956), 44 Графика - это “аристократизм искусства", - отмечал в начале ХХ века известный искусствовед Сергей Маковский. Цветкова В.П.Марсель

45

Матве́й Ге́нрихович Ма́низер (5 (17) марта 1891, Санкт-Петербург, — 20 декабря 1966, Москва) — советский скульптор.Народный художник СССР (1958). Вице-президент АХ СССР(1947—1966). Лауреат трёх Сталинских премий (1941, 1943,1950). М. Г. Манизер создал ряд произведений, ставших классикойсоциалистического реализма. Автор посмертной маски Сталина. памятник В. И. Ленину в Петрозаводске (арх. Ильин Л. А.)