- •Педагогічні умови ефективного розвитку витривалості у школярів молодших класів засобами гімнастики
- •Розділ і. Аналіз науково – методичної літератури
- •Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку
- •Психологічні якості школяра молодших класів
- •Фізичні якості молодшого школяра
- •1.4.Характеристика витривалості як рухової якості людини та основи методики її розвитку
- •Рівномірний безперервний метод
- •1.5.2 Змінний безперервний метод
- •Змагальний метод
- •Методика розвитку витривалості
- •1.6.1. Методика розвитку загальної (аеробної) витривалості
- •1.6.2.Методика розвитку витривалості до швидкісної роботи
- •Висновки до першого розділу
- •Розділ 2. Методи дослідження
- •Розділ 3. Особливості розвитку витривалості на уроках гімнастики
- •3.1.Розвиток силової витривалості гімнаста
- •Вправи для рук і плечового пояса
- •Вправи для рук , тулуба і ніг
- •3.2. Розвиток спеціальної витривалості гімнаста
- •Для розвитку спеціальної витривалості гімнаста найбільш доцільно застосовувати такі види вправ:
- •Вправи за методом кругової тренування.
- •3.3.Контроль за розвитком витривалості
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Висновки
На основі теоретичного дослідження були зроблені висновки про те, що :
1. Надзвичайно високий рівень розвитку витривалості не підвищує рівень здоров’я, а призводить до зниження імунітету людини.
Надмірний цілеспрямований розвиток витривалості в молодшому шкільному віці, відносно до звичайних життєвих потреб є недоцільним.
2.Більшість авторів зазначають, що повільний біг у чергуванні з ходьбою на початковому етапі та безперервний біг на наступних уроках є досить дієвими засобами розвитку витривалості у молодших школярів. 3.Підвищення рівня фізичної працездатності досягається тільки при регулярному і поступовому збільшенні навантаження на уроках.
4.Застосовуючи рухливі ігри, спочатку необхідно вибирати таку інтенсивність роботи, щоб дихання було рівним і глибоким.
5.ЧСС не повинна перевищувати в кінці робочого інтервалу 170 уд./хв.
10. Діти 9 - 10 років мають достатньо розвинуті здібності до довготривалої роботи, якщо вона виконується на рівні помірної інтенсивності.
Таким чином, витривалість - здатність організму людини долати наступаюче стомлення . Характеризується воно часом виконання роботи певної інтенсивності. За характером розрізняють емоційне, сенсорне (чутливе), розумовий , фізичне стомлення . Фізичне стомлення проявляється у різній роботі , і відповідно , розрізняють силову , швидкісну , загальну (глобальну) витривалість , при якій в роботі беруть участь 2 / 3 всіх м'язів , і місцеву (локальну). Витривалість визначається властивостями ЦНС і процесами, що відбуваються в ній при м'язовій діяльності, насамперед енергетичним обміном . Мірилом розвитку витривалості зазвичай служить тривалий біг .
Для скорочення м'язів потрібна енергія , яка звільняється при певних хімічних процесах . Основне джерело енергії – аденозин три фосфорна кислота (АТФ) , запаси якої в м'язах дуже невеликі , її вистачає на кілька десятих часток секунди. Її ресинтез (відновлення) забезпечує ряд проміжних реакцій , що завершуються окисленням глікогену до молочної кислоти і води при анаеробному ( без кисневому ) режимі роботи і до вуглекислого газу і води при аеробному ( кисневому ) режимі. При тривалій мало інтенсивної роботі тривалістю більше 25-30 хвилин , у зв'язку з вичерпанням запасів глікогену (запасу глюкози) , в енергетичний обмін вступають жири. Процес заміщення вуглеводів жирами може бути настільки інтенсивним , що 80 % всієї необхідної в даних умовах енергії звільняється в результаті розщеплення жиру. Ось чому в рекомендаціях по боротьбі із зайвою вагою завжди називається біг , ходьба , їзда на велосипеді , ходьба на лижах , веслування і тому подібні вправи невеликої інтенсивності , але тривалістю не менше 30 хвилин.
Чим краще розвинена витривалість , чим вище її рівень , тим пізніше починається загальне стомлення , пізніше з'являється фаза некомпенсованого стомлення , успішніше буде відбуватися боротьба організму з втомою , тривалішою може бути сама робота.