Умовах (в умовах дошкільного навчального закладу)

Психологічний словник пояснює, що адаптація (від лат. Adapto – пристосовую) являє собою пристосування будови та функцій організму, його органів та кліток до умов середовища.

Адаптація соціальна (від socialis – суспільний):

1. процес активного пристосування індивіда до умов нового соціального середовища;

2. результат цього процесу.

Соціально-психологічним змістом соціальної адаптації є зближення дітей та ціннісних орієнтацій групи і індивіда, що входить у цю групу, засвоєння індивідом норм, традицій групової культури, входження у рольову структуру групи.

Критичним для біологічної та соціальної адаптації в умовах ДНЗ вважається перше півріччя другого року життя. Незважаючи на елементарну сформованість необхідних для цього віку навичок та звичок, самостійність та мова дітей недостатньо досконалі. Життя дитини тісно пов’язане з життям дорослих, які її обслуговують та піклуються про неї. Тому дитина важко переживає розлуку з близькими.

У перші місяці життя малюки важко переносять зміни звичного для них температурного режиму приміщення. Діти більш старшого віку негативно реагують на включення до меню незвичайних страв, на незвичні способи годування. Після 1,5 років – на зміну звичного типу спілкування.

Більш легко звикають до зміни умов життя діти з більш урівноваженими та рухливими нервовими процесами; важче – ті, у яких вони слабкі, неурівноважені, з меншою, ніж у ровесників, рухливістю.

Є.А. Аркін, Н.М. Аксаріна, А. Валлон та інші вчені вказують, що на характер та тривалість звикання впливають біологічні та соціальні фактори:

- тяжка спадковість (психічні захворювання, алкоголізм);

- патологія пологів;

- гострі захворювання;

- неправильна організація режиму дня вдома (сон, неспання, побутові умови, чистота повітря, освітлення приміщення, опалення);

- склад сім’ї.

Головна вимога організації життя дітей у ДНЗ – єдність освітніх вимог у родині та суспільних виховних закладах. Для цього необхідно:

• ознайомлювати батьків з умовами життя дитини у ДНЗ;

• вивчати вихователем індивідуальних особливостей та звичок дітей, умов їхнього життя у родині.

Необхідно також виконувати певні гігієнічні умови:

• зменшення тривалості перебування дитини у ДНЗ у перші дні;

• подовження денного та нічного сну;

• утеплення одягу дитини;

• недопущення охолодження на прогулянці;

• дозвіл раніше повертатися з прогулянки.

За поведінкою, настроєм, самопочуттям у період адаптації спостерігають вихователь, лікар та інший персонал дошкільного закладу (ведеться запис у щоденнику спостережень – фіксується апетит, сон, емоційний стан, ставлення до дорослих, до дітей, поведінка вдома, рекомендації).

Не слід приймати одночасно багато новеньких дітей. Поступове комплекстування дає можливість забезпечити дітям максимум уваги, індивідуальне спілкування.

Батькам рекомендується у перші дні залишити дитину у яслах тільки на період одного неспання між снами.

У перші дні перебування у яслах не повинно бути травмуючих заходів (наприклад, прищеплення). Якщо у дитини сформувались якісь негативні звички, то у перші дні їх слід все ж зберегти. Можна порадити принести з дому знайомі іграшки та деякі предмети побуту. Проблеми спілкування, годування, одягання, сону і таке інше слід вирішувати поступово, за допомогою батьків.

Вихователь дошкільного закладу повинен враховувати, що дитина раннього віку, вперше ідучи до дитячого садка, вже має свій власний досвід поведінки, володіє деякими способами спілкування з навколишніми людьми, більш чи менш усвідомлено відноситься до своїх потреб та бажань. У неї є звички, вона має навички та вміння.

Класифікація адаптації.

За типом:

1. Функціональні порушення ЦНС та ВНС (відхилення у поведінці та соматовегетативні відхилення).

2. Зниження резистентності (повторні гострі захворювання та соматовегетативні відхилення).

3. Змішаний (відхилення у поведінці, повторні гострі захворювання та соматовегетивні відхилення).

За важкістю:

1. Легка:

Незначні відхилення у поведінці, відсутність гострих захворювань або рідкісні (без ускладнень), відсутність соматовегетативних відхилень.

2. Середньої важкості:

Виражені відхилення в поведінці, але такі, що не вимагають медикаментозної корекції, часті гострі захворювання без ускладнень. Невеликі соматовегетативні відхилення.

3. Важка:

Виражені відхилення у поведінці, які потребують медикаментозної корекції, консультації у психоневролога, часті гострі захворювання з ускладненнями, виражені соматовегетативні відхилення.

За характером протікання:

1. Гостре – до 32 днів.

2. Підгостре – 120 днів.

3. Рецидивуюче (протягом року відмічаються періоди покращення, що чергуються з поновленням колишньої.

Стадії адаптації:

1. Стадія виражених клінічних проявів (гострий період).

2. Стадія зворотнього розвитку симптомів.

3. Стадія адаптованості.

Таким чином, в організації освітньої роботи з дітьми велике значення має саме адаптація до умов суспільного виховання, до інших людей, до групи ровесників, і від того, як проведе її педагог, залежить подальше перебування дитини у новому довкіллі.