Методичні рекомендації
Готуючись до фольклорної практики, студенти повинні, по-перше, повторити головний теоретичний матеріал вивченого курсу / визначення фольклорних жанрів, їх класифікацію, головні ознаки тощо /, по-друге, визначити місце збирання матеріалу. Фольклорно-краєзнавчу практику можна проходити за місцем проживання. Ті студенти, які проживають у м. Полтаві чи районних центрах, збирати фольклорний матеріал можуть у найближчих навколишніх селах.
Успіх проведення пошукової фольклорно-краєзнавчої роботи залежить від того, які взаємини будуть між студентами та місцевими жителями. Важливо, щоб жителі села зрозуміли мету пошукової роботи, доцільність збирання і збереження культурного надбання нашого народу. Велику допомогу в налагоджені контактів з місцевими жителями села може надати сільська інтелігенція, особливо вчителі, працівники сільської ради, клубу, бібліотеки.
Студенти-практиканти повинні знати:
історію села, у якому будуть займатися пошуковою роботою;
хто збирав або збирає в обраній ним місцевості фольклорний матеріал;
чи є в даній місцевості музеї, музейні кімнати, кутки фольклорної творчості;
чи відбуваються обрядові свята, конкурси збирачів фольклору;
чи існують масові форми пропаганди фольклорного мистецтва / фольклорно-етнографічні концерти, фестивалі народної пісні і танцю тощо /.
Щоб установити контакт із виконавцем, студенти повинні спочатку розповісти про себе, про мету своєї просвітницької роботи, про важливість збереження пам’яток старовини, можливо, вислухати і розповіді респондентів про їхнє життя, і тільки згодом поступово починати записувати фольклорний жанр під час його виконання.
Враховуючи мету і завдання фольклорної практики, студенти повинні збирати переважно традиційний фольклорний матеріал. Однак варто враховувати і трансформацію певних жанрів на різних історичних етапах. Слід звертати увагу на поєднання традиційного й нового у сучасному фольклорному надбанні.
У процесі фіксування фольклорних матеріалів студенти-філологи повинні дотримуватися таких вимог:
записувати безпосередньо з народних уст під час виконання фольклорного твору, без будь-яких змін та доповнень від себе;
зберігати точність запису фольклорного твору зі всіма повторами, вставними словами, вигуками, зі збереженням місцевих діалектів;
дати відомості про те, хто записав твір, коли і де;
пояснити умови виникнення та походження фольклорного твору: де поширений і чому, які його функції, місце в житті, що лежить у його основі;
зберігати в записках діалектні риси, варіанти, оскільки вони мають естетичне й наукове значення;
занотовувати ремарки співців і оповідачів / пояснення щодо історії твору, манери виконання тощо /;
записувати не тільки словесний текст фольклорного твору, а й широко використовувати при цьому технічні засоби / магнітофон, диктофон, відеокамеру, фотоапарат /.
у кінці записаного твору слід подати відомості про його виконавця / прізвище, ім’я та по батькові, вік /.
Окрім усної народнопоетичної творчості, у багатьох селах / меншою мірою містах / зберігаються ще одні неоціненні скарби народу — зразки української вишивки, наша національна гордість, що збереглася на рушниках, серветках, сорочках, плахтах тощо. Для більшості людей похилого віку вони є реліквією (сімейною, родинною). Студенти-практиканти, ведучи тактовно бесіду про доцільність збереження кращих зразків народних умільців, можуть запропонувати передати вишивки до музею кафедри української літератури Полтавського держаного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка „Український рушник”.
Послідовність запису фольклорно-краєзнавчого матеріалу має бути така:
історія села, в якому студент проходить практику;
календарно-обрядова поезія / записуючи жанри календарно-обрядової поезії, потрібно обов’язково збирати і відомості про обряди, які він супроводжував /;
родинно-обрядова поезія / звернути увагу на різноманітність пісень на всіх етапах весільного обряду; під час запису голосінь з’ясувати, чи існують у селі плакальщиці /;
замовляння / дізнатися, чи є в даній місцевості люди, яких називають ворожбитами, чаклунами тощо /;
загадки;
прислів’я та приказки / з’ясувати найбільш уживані зразки пареміогафії /;
казки /звернути увагу на популярність казок у даній місцевості/;
анекдоти / з’ясувати, у яких життєвих ситуаціях і з якою метою розповідаються анекдоти /;
легенди і перекази / записати легенди і перекази про походження даного села, назв місцевих річок, лісів, гір тощо /;
думи та історичні пісні / з’ясувати, чи є у селі відомості про кобзарів чи лірників /;
ліричні пісні / з’ясувати, яке місце займають ліричні пісні в уснопоетичній творчості жителів села; які цикли пісень найбільш поширені, чи існують у селі пісні-балади, коломийки і частівки /;
народна драма / дізнатися, чи розігрувалися в даній місцевості „найдавніші зразки народних драм „Коза”, „Млин” та ін., чи виявляються драматичні елементи в місцевих народних іграх і обрядах /;
дитячий фольклор / звернути увагу на роль дітей у відтворенні (чи створенні) різноманітних жанрі дитячого фольклору /;
народна творчість ХХ століття / з’ясувати, чи пам’ятають жителі даної місцевості народну творчість періоду громадянської війни, періоду Великої Вітчизняної війни, відбудови, яка роль фольклору відводилася у боротьбі проти тоталітарного режиму /