35

Лекція 4 Основи теорії мотивації

Вступ

Мета заняття – систематизоване представлення сутності, змісту та логіки мотивації. Привернути увагу на фактори, які впливають на формування механізму мотиваційного процесу.

4.1. Поняття мотивації і її роль у менеджменті. Потреби і інтереси мотивації.

У поведінці людини можна виділити дві функціонально взаємозалежні сторони: регулятивну і спонукальну. Регулятивна сторона забезпечує гнучкість і стійкість поводження в різних умовах. Поведінка регулюється за допомогою різних психічних проявів, таких як відчуття, сприйняття, увага, мислення, пам'ять, мова, здібності, темперамент, характер, емоції. Спонукальна сторона забезпечує активність і спрямованість поводження. Опис цієї сторони поводження зв'язано з поняттям мотивації.

Поняття мотивації вживається в двох змістах:

−як система факторів, що викликають активність організму і визначають спрямованість поводження людини; до них відносяться потреби, мотиви, наміри, мети, інтереси, прагнення;

−як характеристика процесу, що забезпечує поведінкову активність на визначеному рівні, іншими словами — мотивування.

Розглянемо більш докладно поняття, зв'язані з мотивацією у першому значенні.

Найбільш важливе з них — "потреба".

Потреба — це стан нестачі в чому-небудь. Потреби є у всіх живих істот; вони активізують організм, направляють його на пошук того, що в даний момент необхідно йому. Основними характеристиками потреб є:

−сила; періодичність виникнення;

−способи задоволення;

−предметний зміст.

Мотиваційну сферу людини описує також поняття "мотив" (від лат. movere — надавати руху, штовхати). Мотив – це предмет, засіб задоволення потреби. При одній і тією же потреби мотивами поведінки, що спостерігається, можуть бути різні предмети. Мотиви є тільки в людини. Замічено, що потреба сама по собі не може бути мотивом поводження, так як може породити тільки ненаправлену активність організму. А спрямованість і організованість поводження забезпечуються лише мотивом — предметом цієї потреби. Мотиви, на відміну від потреб, потенційно усвідомлювані.

Мета — це усвідомлюваний результат, на який спрямоване поводження, очікуваний результат діяльності людини.

Потреби, мотиви, цілі — основні складові мотиваційної сфери людини (рис. 4.1).

36

ПОТРЕБИ

Мотиви

(предмети потреб)

Цілі (кінцеві результати вчинених дій)

Рис. 4.1. Мотиваційна сфера людини

Кожна потреба може реалізуватися в багатьох мотивах, а будь-який мотив може задовольнятися різною сукупністю цілей.

Мотиваційну сферу людини характеризують такі параметри:

−розвиненість (характеризує якісну розмаїтість мотиваційних факторів);

−гнучкість (описує рухливість зв'язків між різними рівнями організації мотиваційної сфери – потребами і мотивами, мотивами і цілями, потребами і цілями);

−ієрархічність (характеризує рангову упорядкованість мотиваційної сфери).

Крім того, як побудники людського поводження розглядаються інтереси, бажання і наміри, задачі, оцінка досягнення мети.

Інтерес — це когнитивно-мотиваційний стан пізнавального характеру, зв'язане з одною центральною потребою. Він може бути викликаний, наприклад, різними подіями, будь-яким іншим подразником (слуховим, зоровим і т.д.). Інтересові відповідає особливий вид діяльності — орієнтовно-дослідницька, вищим рівнем якої є наукові і художньо-творчі вишукування. Така діяльність властива тільки людині.

Бажання і наміри — це ситуативно виникаючі суб'єктивні стани, що швидко переміняють один одного, а також відповідають умовам виконання дій, що змінюються.

Задача — це приватний ситуативно-мотиваційний фактор, що виникає в ході виконання спрямованих на досягнення визначеної мети дій.

Оцінка — це мотиваційний фактор, що дозволяє виявити, наскільки повно індивід виконує свої задачі.

У плані впливу створення мотивів можна позначити як мотивування — процес спонукання до діяльності і спілкування для досягнення особистих цілей або цілей організації. Іншими словами, мотивувати — значить створювати потяг або потреба, що спонукують діяти з визначеною метою. Потреба є внутрішнім, а ціль — зовнішнім аспектом мотивації. У цьому випадку під мотивами звичайно розуміють активні рушійні сили, що визначають поводження людини. Мотивувати людини — значить торкнутися його важливі інтереси, створити йому умови для самореалізації в процесі життєдіяльності за таких умов:

−людина повинна усвідомлювати, що таке успіх (реалізація мети). Необхідно разом з ним формулювати цілі, у досягненні яких він особисто зацікавлений;

−людина повинна мати можливість реалізувати себе в праці;

−людина повинна відчувати свою значення.

Синонімом умотивованості в сфері управління може бути прагнення робити працю радісною. Мотивування — це не маніпулювання. Критерієм оптимальної мотивації є прагнення до того, щоб керівництво і співробітники були задоволені. Не існує якогось