- •Міністерство освіти науки, молоді та спорту України
- •1. Тематичний план дисципліни а) частина I
- •Б) частина II
- •2. Зміст навчальної дисципліни а) частина I
- •Тема 1. Поняття Особливої частини кримінального права, її значення і система(2 години).
- •Тема 2. Наукові основи кваліфікації злочинів. (2 години)
- •Тема 3. Злочини проти основ національної безпеки України. (2 години).
- •Тема 4. Злочини проти життя та здоров'я особи(2 години).
- •Тема 5. Злочини проти волі, честі та гідності особи (2 години).
- •Тема 6.Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканності.( 2 год.)
- •Тема 7. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. ( 2 год.)
- •Тема 8. Злочини проти власності. (2 години).
- •Тема 9. Злочини у сфері господарської діяльності. ( 2 год.)
- •Тема 10. Злочини проти довкілля.( 2 год.)
- •Тема 11. Злочини проти громадської безпеки.( 2год).
- •Частина II.
- •Тема 1. Злочини проти безпеки виробництва. ( 2 год.)
- •Тема 2. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспортних засобів ( 2 год.)
- •Тема 3. Злочини проти громадського порядку та моральності. ( 2год.).
- •Тема 4. Злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів , психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів та інших злочинів проти здоров’я населення (2год).
- •Тема 5.Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. ( 2год).
- •Тема 6. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого с самоврядування та об’єднання громадян. (2год).
- •Тема 7. Злочини в сфері використання електроно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. ( 2год.)
- •Тема 8 . Злочини в сфері службової діяльності і професіональної діяльності, пов’язанної з наданням державних послуг. ( 2год.).
- •Тема 9. Злочини проти правосуддя ( 4 год.).
- •Тема10. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (2 год.)
- •3. Плани семінарських занять а) частина I
- •Тема 1. Поняття Особливої частини кримінального права, її значення і система.
- •Тема 2. Наукові основи кваліфікації злочинів.
- •Тема 3. Злочини проти основ національної безпеки України.
- •Тема 4. Злочини проти життя та здоров'я особи.
- •Тема 5. Злочини проти волі, честі та гідності особи.
- •Тема 6. Злочини проти власності
- •Тема 1. Злочини проти громадської безпеки.
- •Тема 2. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
- •Тема 4. Злочини у сфері службової діяльності.
- •Тема 5. Злочини проти правосуддя.
- •Тема 6. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби
- •Тема 1. Злочини проти основ національної безпеки.
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Тема 2. Злочини протии життя і здоров'я особи.
- •Тема 3.Злочини проти волі , честі і гідності особи.
- •Тема 4.Злочини протии статевоїсвободи та статевої недоторканності.
- •Задача №1
- •Тема 5.Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Тема 6. Злочини проти власності.
- •Тема 7. Злочини в сфері господарської діяльності.
- •Тема 8. Злочини проти довкілля
- •Тема 9. Злочини проти громадської безпеки.
- •Тема 10. Злочини проти безпеки виробництва
- •Тема 11. Злочини проти безпеки руху і експлуатації транспорту.
- •Тема 12.Злочини проти громадського порядку і моральності.
- •Тема13. Злочини в сфері обігу наркотиків.
- •Тема14. Злочини в сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації.
- •Тема 15. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
- •Тема 16. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку
- •Задача № 2
- •Чи підлягає кримінальній відповідальності д. За злочин у сфері комп'ютерної інформації?
- •Тема 17. Злочини у сфері службової діяльності.
- •Тема 18. Злочини проти правосуддя.
- •Тема 19. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).
- •Тема 20. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- •6.1 Питання до заліку з курсу « Кримінальне право».
- •6.2 Питання до екзамену 3 курсу "кримінальне право" .
- •В) Оцінювання знань студентів.
- •Короткий словник 3 кримінального права
- •Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі —
- •6. Рекомендована література : а) Основна література
- •Б) Додаткова література
- •55. Андрусів г. В., Бантишев о. Ф. Відповідальність за злочини проти держави. - Київ: Редакційно-видавничий центр "Київський університет", 1997. - 162 с.
Короткий словник 3 кримінального права
Амністія — це повне чи часткове відповідальності та покарання певної категорії ненні злочинів. Амністія оголошується В( законом про амністію (ч. З ст. 92 Констт від 1 жовтня 1996 р. "Про застосування амністії, про амністію може бути також передбачене рання або не відбутої частини більш м’якіше.
Аналогія — застосування до відносин, безпосередньо, інших законодавчих норм, найближчі за своєю сутністю.
Вина — психічне ставлення особи до в ності, передбаченої Кримінальним кодексе у формі умислу або необережності (ст. 231
Згідно зі ст. 62 Конституції особа вваж ненні злочину і не може бути піддана кр доки її вину не буде доведено в законному винувальним вироком суду. Це положення КК. Однією з основних засад судочинства і вини (п. З ч. З ст. 129 Конституції). Постам нен виріщити питання: чи винен підсудни ч. 1 ст. 324 КПК). Отже відповідальності нальне право не знає.
Відповідальність кримінальна — дальності (поряд з адміністративною, ди правовою тощо). Відповідальність кримі набрання обвинувальним вироком суду з;
Конституційного Суду України рішенням і лягає в передбаченому законом обмеженні і Зазначена відповідальність може поляг;
дом без призначення їй покарання (ч. 4 сі покарання зі звільненням від його відб (ст.ст. 75-79, 104 КК), і зі звільненням неп карання із застосуванням примусових зах (ст. 105 КК), і з призначенням винній особі його реальному відбуванні. Останнє є наї
Добровільна відмова є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо фактично вчинене нею діяння не містить складу іншого злочину (ст.ст. 18, 31 КК).
Закон кримінальний — нормативний акт, прийнятий Верховною Радою України як законодавчим органом і такий, що містить у собі правові норми, які встановлюють принципи і підставу кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, а також акт, що визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені за їх вчинення. Всі кримінальні закони зосереджені в Кримінальному кодексі (ч. 1 ст. З КК).
Звільнення від покарання — рішення суду про звільнення особи від відбування покарання або від подальшого його виконання за умови, що мета покарання досягнута вже під час винесення вироку або в. результаті часткового відбуття призначеного покарання. Таке ж рішення суд може прийняти і за неможливості подальшого виконання покарання у зв'язку з хворобою засудженої особи (ст. 74-84 КК).
Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі —
згідно зі ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це положення розвинуте у ст. 5 КК, яка зазначає, що закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. Закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.
Зґвалтування — злочин проти статевої свободи і статевої недоторканності особи. Це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ст. 152 КК).
Злочин — це діяння (дія або бездіяльність), що характеризується:
а) суспільною небезпечністю (об'єктивна властивість спричиняти шкоду суспільним інтересам); б) протиправністю (передбачення в Особливій частині КК); в) винністю (наявністю психічного ставлення особи до вчиненого у формі умислу або необережності); г) караністю (передбачення покарання як міри державного примусу); д) вчиненням тільки суб'єктом злочину (тобто особою, здатною нести кримінальну відповідальність). Законодавче визначення злочину наведене у ч. 1 ст. 11 КК.
Злочинна організація — це стійке ієрархічне об'єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).
Кваліфікація злочину — кримінально-правова оцінка фактичних обставин діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Класифікація злочинів — залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст. 12 КК).
Конкуренція кримінально-правових норм — ситуація, коли одне й те саме діяння підпадає під чинність двох або більше кримінально-правових норм. При цьому одна норма, що охоплює більше коло діянь, є загальною щодо Другої, спеціальної, яка стосується тільки конкретного діяння або вужчої групи діянь. За наявності конкуренції норм кваліфікація здійснюється за спеціальною нормою. Приміром, п. 8 ч. 1 ст. 115 КК є загальною нормою щодо ст. 348 КК, яка є спеціальною і саме остання застосовується при посяганні на життя, скажімо, працівника міліції у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Контрабанда кримінально-правова — злочин у сфері господарської діяльності, це найнебезпечніші випадки переміщення товарів, певних цінностей та речовин, вилучених з цивільного обігу, через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю (ст.ст. 201, 305 КК).
Крадіжка — злочин проти власності. Полягає у таємному викраденні чужого майна (ст. 185 КК).
Крайня необхідність — обставина, що виключає суспільну небезпечність пеку діяння, яке хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинене для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує охоронюваним законом правам конкретної особи чи інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (ст. 39 КК).
Легалізація (відмивання) грошових коштів — це вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом (ст. 209 КК).
Мета злочину — результат, якого прагне досягти особа, яка вчиняє злочин з прямим умислом. Мета тісно пов'язана з мотивом злочину. Мотив — це внутрішнє спонукання, мета — бажаний кінцевий результат злочинного діяння.
Мета є факультативною ознакою суб'єктивної сторони складу злочину.
Множинність злочинів— випадки, коли однією особою вчиняється два і більше злочинів, що зумовлює особливості їх кваліфікації та призначення покарання.
Множинність злочинів може проявлятись як сукупність (розрізняється сукупність ідеальна, коли одним діянням вчиняється два та більше злочинів, і реальна, коли між вчиненими діяннями є певний проміжок часу), повторність (розрізняють повторність ідентичних і однорідних злочинів) і рецидив (новий умисний злочин вчиняється особою, яка має судимість за умисний злочин).
Мотив злочину — зумовлені певними потребами, емоціями та інтересами внутрішні спонукання, які породжують у особи рішення вчинити злочин.
Мотив є факультативною ознакою суб'єктивної сторони складу злочину.
Незакінчений злочин — попередня злочинна діяльність, можлива у злочинах з прямим умислом. Закон називає такі її види: готування до злочину та замах на злочин. Разом із закінченим злочином вони становлять стадії злочину (ст. 13 КК).
Необережність — одна з двох форм вини (поряд з умислом), передбачених у кримінальному законодавстві (ст. 25 КК).
Необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Особа вчиняє діяння із злочинною самовпевненістю, якщо вона передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Особа вчиняє діяння зі злочинною недбалістю, якщо вона не передбачала настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Таким чином, зазначені два види необережності розрізняються насамперед інтелектуальною ознакою: при злочинній самовпевненості особа передбачає (абстрактно, на відміну від умислу, де передбачення має конкретний характер) можливість настання суспільне небезпечних наслідків як результат свого діяння, а при злочинній недбалості таке передбачення взагалі відсутнє.
Звідси-відмінність і між вольовими моментами: у першому випадку наявний легковажний розрахунок на відвернення суспільне небезпечних наслідків, що не виправдався; у другому випадку — обов'язок особи передбачити ці наслідки (об'єктивний критерій) і можливість їх передбачення (суб'єктивний критерій).
Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущення перевищення меж необхідної оборони (ст. 36 КК).
Неосудність — підстава визнання особи, яка вчинила суспільне небезпечне протиправне діяння, такою, що не підлягає кримінальній відповідальності. Полягає у тому, що особа під час вчинення діяння не могла усвідомлювати своєї дії (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності чи недоумства або іншого хворобливого стану психіки (тобто була у стані неосудності). До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру (ст.ст. 19,94 КК).
Об'єкт злочину — сторона (елемент) складу злочину. Це блага, інтереси, на які посягає злочинне діяння і які охороняються кримінальним законом. Одночасно існує предмет злочину як річ (сукупність речей) зовнішнього світу, впливаючи на які, особа здійснює злочинне посягання на відповідний об'єкт (при крадіжці — об'єктом є відносини власності, предметом — викрадена річ).
Об'єктивна сторона (елемент) злочину складається з ознак, які характеризують його зовнішній прояв: а) суспільне небезпечне діяння;
б) суспільне небезпечні наслідки; в) причинний зв'язок між діянням і наслідками; г) об'єктивні обставини вчинення діяння (час, місце, спосіб, знаряддя і засоби, а також обстановка скоєння злочину).
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання — перелічені в законі (ст.ст. 66, 67 КК) чинники, що стосуються особи злочинця або вчиненого нею злочину і які, за їх наявністю, дають підстави суду в межах санкції статті, за якою кваліфікується вчинене винним діяння, призначати справедливе покарання з урахуванням усіх особливостей конкретного злочинного прояву.
Обмежена осудність — визнаний судом стан особи, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 КК).
Організатор — один із видів співучасників у вчиненні злочину. Це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яке утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації (ч. З ст. 27 КК).
Організована (злочинна) група — це декілька (три і більше) осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення одного та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. З ст. 28 КК).
Підбурювач — один із видів співучасників у вчиненні злочину. Це особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК).
Покарання — це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст. 50 КК).
Види покарання перелічені в ст. 51 КК і описані в ст.ст. 53-64 КК.
Примусові заходи медичного характеру — це надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад з мстою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь (ст. 92 КК).
Помилування — акт Президента України (п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції), що стосується індивідуально визначеної особи (групи осіб), яка вчинила злочин будь-якої тяжкості. Цим актом особа (як правило, вже засуджена) повністю або частково звільняється від відбування покарання або його невідбута частина замінюється м'якшим покаранням (ст. 87 КК).
Пособник — один з видів співучасників у вчиненні злочину. Це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27 КК).
Призначення покарання — згідно з вимогами ст.ст. 65-72 КК визначення судом в обвинувальному вироку відповідного виду покарання і його розміру стосовно особи, визнаної винною у вчиненні одного чи кількох злочинів.
Принципи кримінального права — основоположні засади, на яких базується кримінально-правове регулювання і якими керується сис