§ 2. Конституційні загальні засади

організації і здійснення

державної влади в Україні

Держава функціонує головним чином через систему орга­нні, установ та процедур, які у своїй сукупності утворюють дер­ії інший механізм. Однією із складових державного механізму є державний апарат'¹, до якого входять створені державою орга-

¹ Іноді термін «апарат держави» розуміють у вузькому значенні як сукун-ііи її, виконавчих (адміністративних) органів влади, що виконують повсяк­денну роботу з управління державою // Энциклопедический юридический Словарь. - М.: ИЫФРЛ-М, 1996. - С. 22.

308

Глава VII

ни, що здійснюють діяльність від імені держави у сфері право-творчості, правореалізації та правосуддя.

Конституційно-правове регулювання державного механізму в демократичних країнах та тих, що мають намір такими бути, засновується на певних принципах:

1. принцип народного суверенітету, який виходить із того, що джерелом усієї влади є народ (частини 2, 3, 4 ст. 5 Конститу­ції України);

2. принцип представницької демократії, який означає, що правління у державі здійснюється через виборні державні орга­ни, які, у свою чергу, можуть формувати інші державні орга­ни (друге речення ч. 2 ст. 5 Конституції України). Наприклад, Президент України, який обирається громадянами України, що мають право голосу, призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора Украї­ни (п. 11 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

3. принцип розподілу державної влади на три гілки: законо­давчу, виконавчу, судову, який означає, що кожна з гілок влади має певну самостійність і врівноважується іншими гілками (ч. 1 ст. 6 Конституції України). Хоча в дійсності у багатьох країнах створюються органи, які не можна віднести до жодної з тради­ційних гілок влади. Наприклад, в Україні це Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Ра­да національної безпеки і оборони України, Центральна вибор­ча комісія тощо.

У федеративних та децентралізованих унітарних державах поділ влади відбувається ще по вертикалі і передбачає розме­жування предметів відання і повноважень державної влади між центральною владою та регіонами, а також між державою та са­моврядними місцевими територіальними колективами¹.

На сучасному етапі вчені неоднозначно ставляться до прин­ципу розподілу влади та до системи стримувань і противаг. Так, існують дві діаметрально протилежні точки зору щодо розв'язан­ня цієї проблеми: організаційно-правова, що обґрунтовує необ­хідність та історичну перспективу розподілу влади; соціологіч-

Мишин А. А., Страшун Б. А. Государство // Конституционное (государ­ственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 250-254.

Конституційно-правові основи ... державної влади в Україні 309

і ні — стверджує, що вся влада має належати народу. Зважаючи іu існування наведених точок зору, сьогодні найбільшого роз­нице, юдження дістав підхід, за якого присутні одночасно і влада народу, і розподіл влади. На єдності та неподільності влади, а і а кож на умовності терміна «розподіл влади», наголошують бага-і о українських вчених, зокрема М. Цвік, О. Фрицький, Ю. Шем-шученко¹. Іноді таку модель організації державної влади нази-н.поть поняттям «інтеграційної системи поділу влади», коли по­ряд із настановою про розмежування повноважень визначаються і а к і принципи, як співпраця різних гілок влади та їх взаємний контроль. У цілому ж принцип розподілу державної влади сьо­годні вважається не стільки умовою демократії, скільки запобіж­ним за своїм характером інститутом².

Одним із елементів реалізації принципу розподілу влади у демократичній державі є система стримувань і противаг, го­ловне призначення і завдання якої — забезпечення політичної стабільності та безперервності функціонування державної вла­ди; узгодження дій всіх гілок влади, недопущення кризи діяль­ності державного механізму. Отже, під системою стримувань та противаг розуміють сукупність законодавчо закріплених повноважень, форм, методів і процедур, призначених для забез­печення реалізації принципу розподілу влади, недопущення до­мінування будь-якої гілки влади та досягнення динамічної ста­більності між ними. Найбільш загальними елементами системи стримувань і противаг, які існують у сучасній теорії та практиці конституційного права і використовуються в Україні, є такі:

• різні терміни функціонування державних органів влади;

• різні засоби формування гілок влади;

• відкладальне право вето Президента щодо прийнятих пар­ламентом законів;

• інтерпеляція (запити депутата);

• створення контрольних і слідчих комісій;

Силенко Л. М. Конституційні основи системи стримувань і противаг як ласіб організації та функціонування державної влади в Україні: Автореф. дис.... ІСЙНД. юрид. наук / КНУ імені Тараса Шевченка. — К, 2000. — С. 8—9.

² Бабенко К. А. Принцип поділу державної влади та сучасні проблеми ЙОГО реалізації в Україні (конституційно-правовий аналіз): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ін-т законодавства Верховної Ради України. — К., 2004. — С 8-9.

310 Глава VII

• інвеститура (вотум довіри) — при формуванні уряд має одер­жати довіру парламенту;

• право промульгації, під яким розуміють дії глави держави з метою визнання та офіційного оприлюднення прийнятого парламентом закону для забезпечення його чинності та реа­лізації;

• інститут контрасигнування, за якого акти президента діють лише за умови скріплення їх підписом прем'єр-міністра або міністра, відповідального за виконання цього акта;

• колегіальний характер уряду;

• конституційно-правова відповідальність вищих державних органів та посадових осіб¹;

• порядок взаємовідносин між парламентською більшістю та опозицією;

4. принцип конституціоналізму, зміст якого полягає в уста­новленій державою можливості існування лише тих органів дер­жави, що передбачені конституцією, а також у необхідності прий­няття цими органами рішень, що ґрунтуються на конституції. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Конституції України ніхто не може узур­пувати державну владу, а згідно з ч. 2 ст. 6 органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України;

5. принцип законності передбачає здійснення діяльності ор­ганів держави на основі закону та прийняття рішень у межах їх повноважень. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах пов­новажень та у спосіб, що передбачені Конституцією та закона­ми України;

6. принцип забезпечення реалізації прав та свобод особи, зміс­том якого є створення державними органами та посадовими осо­бами необхідних умов для виконання чи використання суб'єк­тами конституційно закріплених прав та обов'язків. Так, ч. 2 ст. З Конституції України встановлює, що права і свободи люди­ни та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Силенко Л. М. Зазнач, праця. — С. 10.

Конституційно-правові основи ... державної влади в Україні 311

v твердження і забезпечення прав і свобод людини є головним і її к ж'язком держави;

7. принцип професіоналізму, тобто наявності визначених дер­жавою професійних прав та обов'язків, що характеризуються як гіатус посадової особи та надають цим посадовим особам мож­ливість найповніше реалізовувати повноваження від імені дер-і ііви;

8. принцип юридичної відповідальності, тобто обов'язку по-і вдових осіб нести відповідальність перед державою та суспіль­ством у випадку прийняття ними неконституційних та непра­вомірних рішень. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 111 Консти­туції України Президент України може бути усунений з поста І порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.