Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Одеська юридична академія»

Факультет заочного та вечірнього навчання

Кафедра історії держави і права

Дипломна робота

на тему: " БУКОВИНСЬКИЙ СЕЙМ – ОРГАН КРАЙОВОГО УПРАВЛІННЯ В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ"

Виконала: студентка IV курсу

Напряму підготовки (спеціальності)

7.03040101 «Правознавство»

Легусова Ольга Дмитрівна

Науковий керівник – к.ю.н., доцент Єфремова Наталя Володимирівна

Рецензент – доцент Долматов Іван Володимирович

Одеса – 2015 року

Національний університет «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

Інститут, факультет заочного та вечірнього навчання

Кафедра історії держави і права

Освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст

Напрям підготовки 0304 «Право»

(шифр і назва)

Спеціальність 7.03040101 «Правознавство»

(шифр і назва)

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри історії держави і права

Професор Аракелян М. Р.

«__»_________________________2015 року

Завдання на дипломну роботу

СТУДЕНТУ Легусовій Ользі Дмитрівні

1. Тема роботи – "БУКОВИНСЬКИЙ СЕЙМ – ОРГАН КРАЙОВОГО УПРАВЛІННЯ В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ"

керівник роботи - к.ю.н., доцент Єфремова Наталя Володимирівна,

затверджені наказом вищого навчального закладу

від «___»______________________2015 року №________________

2. Строк подання студентом роботи __________________________

3. Дата видачі завдання_____________________________________

Календарний план

№ п/п	Назва етапів дипломної роботи	Строки виконання етапів роботи	Примітка
1.	Підбір літератури та затвердження плану
2.	Написання першого розділу
3.	Написання другого розділу
4.	Написання третього розділу
5.	Написання вступу і висновків до роботи
6.	Малий захист дипломної роботи н кафедрі
7.	Допуск науковим керівником дипломної роботи до рецензування

Студент ____________ Легусова О. Д.

Керівник роботи ___________ Єфремова Н. В.

З м і с т стор.

Вступ......................................................................................................................4

Розділ 1. ПРИЧИНИ ТА ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ОСОБЛИВОГО ЗАКОНОДАВЧОГО ОРГАНУ – БУКОВИНСЬКОГО КРАЙОВОГО СЕЙМУ……………………………………………………………………………9

1.1. Входження Буковини до складу Австрійської імперії та її правове становище…......................................................................................................9

1.2. Українське питання в системі владних структур краю……………….21

Розділ 2. Буковинський крайовий сейм  як представницько-законодавчий орган коронного краю Герцогства Буковина……………………………………….......30

2.1. Причини започаткування, особливості виборчого закону до крайового сейму…………………………………………………………………………..32

2.2. Структура, компетенція та діяльність депутатів Буковинського крайового сейму ……………………………………………………………..40

РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ БУКОВИНСЬКОГО СЕЙМУ В ФОРМУВАННІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КРАЮ……………………………………………..47

3.1. Крайовий сейм в системі місцевого самоврядування Буковини……..47

3.2. Значення діяльності Буковинського сейму для розвитку парламентаризму в Австрії та в Україні…………………………………....54

Висновки……………………………………………………………………..60

Список використаної літератури…………………………………..68

ВСТУП

Сьогодення України відзначається посиленням особливої уваги до історії її державності та права. Зацікавленість цим питанням проявляється як на загальнодержавному рівні, так і на рівні регіонів України. Особливе, навіть унікальне, місце серед них посідає Буковина, яка пережила довгу і складну історію.

В історії розвитку державних інститутів і права на Буковині виділяється складний період її довготривалого перебування у складі багатонаціональної держави Габсбургів (1774-1918 рр.). У різні часи ці 144 роки оцінювалися по-різному: від восхвалення “цивілізаторської місії” Австрії – до гострого звинувачення її у жорстокому (відкритому чи замаскованому) колоніальному гніті. Хоча, так писалося не тільки про Буковину, а й про інші австрійські (звичайно, не німецькі) провінції. Реальні, зважені оцінки з’являються з часом. Сьогодні вони звучать так: “Він дійсно був, гніт. Але Австро-Угорщина не знала ніколи ні масових депортацій, ні етнічного геноциду, ні етнічних “чисток”... [Див.:21] Жодна із держав, що успадкували повністю або частково її територію, не забезпечила національним меншинам той ступінь свободи розвитку, яким користувалися пригноблені народи.

В період належності до Австрії Буковина вперше стала окремим, відносно автономним політико-адміністративним утворенням і як така одиниця припинила своє існування разом із розпадом Австро-Угорщини. Розвиток державного ладу пройшов тут через етапи військової адміністрації, окружного управління у складі Галичини, крайового управління герцогства Буковини. В краї поступово утвердилися європейські форми адміністративного управління, місцевого самоврядування, судоустрою.

Австрійська історіографія проблеми найстаріша. Започаткував її рукопис першого австрійського військового адміністратора Буковини Г. фон Сплені – “Опис Буковини”[72; 55]. Його цінність полягала не тільки у відомостях історичного змісту, а й у тому, що це був своєрідний план адміністративно-правового реформування краю. Як не дивно, але після цього за 100 років не вийшло жодної помітної буковинознавчої праці, в якій би аналізувались питання державно-правового розвитку Буковини. Як виняток, можна назвати публікації Й.Вінівартера та Т.Бендели, в яких розглядалися деякі аспекти правового статусу Буковини у складі Галичини [Див.: 38, c.5 ].

Тільки після відкриття у 1875 році університету в Чернівцях дослідження історії Буковини помітно активізувалося. Свої роботи, в яких розглядалися окремі аспекти цієї проблеми, опублікували Й.Полєк, Д.Веренка, Ф.Ціглауер. Важливим внеском у вивчення системи управління, самоврядування, судочинства на Буковині стали праці найвідомішого німецького буковинського історика Раймунда Фрідріха Кайндля. У щорічниках Буковинського крайового музею друкувалися огляди буковинознавчих праць. У 1893 році такий огляд написав Й.Полєк. У 1900 році опублікований підручник з краєзнавства, підготовлений К.Козаком та Е.Фішером. Варто згадати й публікацію з історії судочинства в Галичині та на Буковині, написану випускником правничого факультету у Чернівцях Ю.Гачеком [Див.: 38].

Питання історії адміністративного та правового розвитку Буковини розглядалися і в загальноавстрійських історичних та історико-правових дослідженнях. Історія приєднання Буковини до Австрії розкривається в працях М. Сайко[50-52], С. Попика [47-48], О.Добржанського [13-16].

Розвиток представництва на Буковині, еволюція виборчого права, відома сеймова “буковинська злагода” 1910 року аналізуються в працях Е.Бернатзіка, А.Бахмана, А.Губера, Г.Гумпловича, Г.Кольмера, Й.Ульбріха, Г.Стракоша-Гросмана. Систематизував і проаналізував вищезгадані праці буковинський науковець М. Никифорак [36-41].

Дослідження історії окремих державних інститутів на Буковині продовжувалося в Австрії і після 1918 року. Тут з‘явився цілий ряд спеціальних досліджень, у т.ч. дисертаційних, присвячених, в основному, правовому становищу різних етнічних груп Буковини. Авторами цих досліджень були, як правило, вихідці з Буковини. Центрами німецькомовного буковинознавства стали Інститут Східної та Південно-Східної Європи у Відні, Інститут Буковини в Аугсбурзі (Німеччина).

Важливе значення для вивчення розглядуваної проблеми мають сучасні австрійські дослідження історії австрійської держави і права. На особливу увагу заслуговує фундаментальне багатотомне видання “Габсбургська монархія 1848-1918 років”. Окремі його томи присвячені історії державного ладу і права, національних відносин, господарського та соціального розвитку. Із заснування у 1848 році газети “Bucovina” бере свій початок румунська традиція в дослідженні історії Буковини. Її незмінним лейтмотивом була й залишається досі концепція про румунський характер Буковини. Найвідоміші в цьому ключі праці таких дослідників, як О.Бильцан [3-4], Є.Прокопович [49]. Науково-дослідний центр вивчення історії Буковини створений у Радівцях.

Українську традицію в дослідженні історії державного ладу і права на Буковині започаткував С.Смаль-Стоцький, опублікувавши у 1899 році роботу “Буковинська Русь. Культурно-історичний образок”. Перу С.Смаль-Стоцького належить також цілий ряд статей про діяльність буковинського сейму, австрійської державної ради, органів громадського самоврядування, опублікованих у різних періодичних виданнях. У 1913 році вийшла його брошура “Моя політика”. У 1904 році опубліковане українське видання “Підручника для громадської управи у воєводстві Буковина, для вжитку членів ради громадської і громадських секретарів”, перекладена і впорядкована С.Смаль-Стоцьким [54].

Питання про зародження парламентаризму на Буковині, місцеве самоврядування, перші парламентські вибори та діяльність перших буковинських парламентарів, знайшли своє відображення в працях таких науковців, як Ю. Древаль [17], С. Кондратюк [26], В. Куйбіда [28] та інші.

Новий період історіографії українського буковинознавства розпочався після возз’єднання Північної Буковини з Українською РСР і утворення Чернівецької області.

У цілому ж стан історико-правових досліджень Буковини в радянський період не можна вважати задовільним. Їх значна активізація пов’язана з проголошенням незалежності України і становленням самостійної Української держави. За короткий час захищено цілий ряд дисертацій, які стосуються різних питань історії приєднання Буковини до Австрії, адміністративного устрою краю, політичного життя в ньому, судочинства тощо (О.В.Добржанський [13-15], М.М.Сайко [49-51], О.М.Шиба [66-68]). Вийшла з друку і нова узагальнююча праця – “Буковина: історичний нарис” [5].

Об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження.

Об’єктом дослідження є особливий орган управління – крайовий сейм на Буковині в період її перебування у складі Австрії (1774-1918 рр.).

Предметом дослідження є основна діяльність та місце Буковинського сейму в системі владних структур австрійського періоду.

Основна мета роботи полягає в тому, щоб на основі вивчення української і зарубіжної наукової літератури, великої кількості нормативно-правових актів, архівних та опублікованих документів і матеріалів здійснити узагальнюючий системний аналіз діяльності особливого орану управління – Буковинського крайового сейму, а також проаналізувати діяльність та значення цього органу на Буковині в період її перебування у складі Австрії.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1774 до 1918 року, тобто від австрійської окупації краю до кінця австрійського панування в ньому.

Територіальні рамки розвідки в основному обмежуються окремим австрійським коронним краєм – герцогством Буковиною. В окремих випадках вони охоплюють також Галичину і всю Австрію.

Завдання дослідження. Відповідно до поставленої мети в роботі зроблена спроба реалізувати наступні завдання: визначити міжнародно-правові засади приєднання Буковини до Австрії; прослідкувати життя буковинського населення під час панування монархії Габсбургів на їх території, розкрити особливості виборчого закону до крайового сейму; з’ясувати основну діяльність; провести історико-правовий аналіз процесу еволюції австрійського парламентариму та представництва в парламенті Буковини; з’ясувати сутність, структуру, завдання та функції системи органів самоврядування на Буковині; дослідити особливості формування та функціонування системи влади органів краю та приділити увагу українському питанню в діяльності Буковинського сейму.

Методологічною основою роботи є принципи об’єктивності та історизму. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що був здійснений системний аналіз діяльності органу управління крайового сейму на Буковині в період її перебування у складі Австрії. На основі введених в науковий обіг архівних та опублікованих документів і матеріалів висвітлені важливі аспекти історії більшості державно-правових інститутів Буковини, органів місцевого самоврядування та політичних партій, які недостатньо або й зовсім не досліджувалися у попередні періоди історії краю.

Логіка дослідження зумовила структуру дипломної роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури із 72 найменувань. Загальний обсяг роботи — 75 сторінок.