Хрещення Русі
Введення християнства в Київській Русі як державної релігії було цілком закономірним явищем і не могло викликати серйозних ускладнень, хоча в деяких місцях (Новгороді, Муромі, Ростові) не обійшлося без відкритої боротьби, розпочатої ватажками язичництва - волхвами. Слідом за Києвом християнство поступово приходить в інші міста Київської Русі: Чернігів, Новгород, Ростов, Володимир-Волинський, Полоцьк, Туров, Тмутаракань, де створюються єпархії. При князя Володимира переважна більшість російського населення прийняло християнську віру і Київська Русь стала християнською країною. Хрещення Русі (988 р.)
І коли (Володимир) прибув, повелів він поскидати кумирів - тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому (узвозу) на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити (його) палицями. І це (діяли йому) не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом людей-хай одплату прийме від людей! "Велик ти єси, господи, дивні діла твої!". Учора шановний людьми, а сьогодні знеславлений!
І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. J, приволікши його, вкинули його в Дніпро, і приставив Володимир (до нього людей), сказавши: "Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, до поки пороги пройде. Тоді облиште його". І вони вчинили звелене. Коли пустили (його) і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь.
Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: "Якщо не з'явиться хто завтра на ріці - багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,- то мені той противником буде", і, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили:
"Якби се недобре було, князь і бояри сього б не прийняли". А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними й корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли еони у воду і стояли - ті до шиї, а другі до грудей. Діти ж (не відходили) од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили (у воді), а попи, стоячи, молитви творили.
І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається, а диявол тужив, говорячи: "Горе мені, бо проганяють мене звідси! Тут бо думав я житво мати, бо тут немає вчення апостольського, не знають (тут) люди бога. І радів я з служіння їх, тому що служили вони мені: І ось побіждає мене невіглас оцей, а не апостол і мученик, і вже не буду я царствувати у землях сих".
Люди ж охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він бога сам І люди його, і, глянувши на небо, сказав: "Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, господи, узнати тебе, істинного бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. (А) мені поможи, господи, проти врага-диявола, щоб надіючись на тебе і на твою силу, одолів я підступи його".
І це сказавши, повелів він робити церкви і ставити (їх) на місцях, де ото стояли кумири. І поставив він церкву святого Василія (Великого) на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і попів (настановляти), і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах, і, пославши (мужів своїх), став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне.
З'їзд князів у Любечі в справі міжкнязівських взаємин (1097 р.)
У рік 6605 (1097) прибули Святополк (Ізяславич), і Володимир (Всеволодович), і Давид Ігоревич, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися (в городі) Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: "Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк - Київ Ізяславів; Володимир - Всеволодів (уділ); Давид і Олег, і Ярослав - Святославів (уділ); (іншим хай будуть) городи, які їм роздав Всеволод; Давидові - Володимир: двом Ростиславичам: Перемишль - Володареві, а Теребовль- Василькові". І на цім вони цілували хреста: "А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будем ми всі і чесний хрест". І сказали вони всі:
"Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая". І, поцілувавшись, пішли вони до себе.
Хрещення Русі створило необхідні умови для утворення Російської Православної Церкви. З Візантії прибули єпископи на чолі з Митрополитом, а з Болгарії - священики, які привезли з собою богослужбові книги слов'янською мовою; будувалися храми, відкривалися училища для підготовки духовенства з російської середовища. Літопис повідомляє (під 988 рік), що князь Володимир "наказав рубати церкви й ставити їх по тих місцях, де раніше стояли кумири. І поставив церкву в ім'я святого Василя на пагорбі, де стояв ідол Перуна та інші і де творили їм треби князь і люди. І по інших містах почали ставити церкви і визначати в них попів і приводити людей на Хрещення по всіх містах і селах ". За допомогою грецьких майстрів у Києві було збудовано величний кам'яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці (Десятинний) і перенесені в нього святі мощі рівноапостольної княгині Ольги. Храм цей символізував собою справжній тріумф християнства в Київській Русі і речовинно уособлював собою "духовну Російську Церкву". Рівноапостольний князь Володимир дбав і про освіту свого народу. За свідченням літопису (під 988 рік) він велів "зібрати у кращих людей дітей і віддавати їх в навчання книжкове". Продовжувачем апостольської місії святого князя Володимира був його син великий князь Київський Ярослав Мудрий (1019-1054), в правління якого християнська віра на Русі, за свідченням літопису (під 1037 рік), продовжувала "плодитися і розширятися, і чорноризці стали множитися, і монастирі з'являтися ... і множилися пресвітери і люди християнські. І радів Ярослав, бачачи багато церков і людей християнських ... " При Ярославі Мудрому побудовані такі видатні пам'ятники російського церковного зодчества, як київська Софія (закладена в 1037 році) і новгородська Софія (1045-1055 роки), заснований знаменитий Києво-Печерський монастир (1051 рік), багато в чому визначив подальший розвиток релігійного та культурного життя Київської Русі. Для підготовки духовенства Ярослав Мудрий в 1030 році відкрив у Новгороді школу, в якій навчалося 300 дітей. Є підстави припускати, що такі школи існували і при інших архієрейських кафедрах, і насамперед у самому Києві. Предметом особливого піклування Ярослава Мудрого були переклади нової літератури і множення книг шляхом створення списків з наявних рукописів. Сам Ярослав Мудрий, як стверджує літопис (під 1037 рік), "книги любив, читаючи їх часто і вночі і вдень. І зібрав переписувачів багатьох, і перекладали вони з грецької на слов'янську мову. І написали вони книг безліч, ними ж повчають віруючі люди , насолоджуються вченням божественним ... Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги і, багато їх написавши, поклав у церкві святої Софії, яку створив сам ", тобто заснував першу на Русі бібліотеку. Завдяки книгам вже друге покоління російських християн мало можливість більш глибоко вивчати істини християнської віри. Про високий ступінь розвитку освіти в Київській Русі при Ярославі Мудрому свідчить "Слово про Закон і Благодать" Митрополита Іларіона, присвячене релігійно-філософського осмислення події Хрещення Русі і написане, за словами самого автора, "для наситилися з надлишком книжною мудрістю".