Русь на порозі хрещення
Вірування східних слов'ян IX-X століть являла собою складне переплетіння релігійних уявлень, людина поклонявся силам природи: воді, вогню і землі. Поклоняючись воді, він вірив в її цілющу силу, пов'язував родючість землі з дощем, посланим небом. Уявлення про земний вогонь здавна пов'язували з вогнем небесним - сонцем, що дає тепло і світло. Вірили в очищаючу силу вогню - звідси і звичай стрибати через вогонь у ніч на Івана-Купала. З перетворенням землеробства в основний вид господарства і зі зміною у зв'язку з цим соціальних відносин, людина частіше став уособлювати ті явища природи, з якими був пов'язаний побут землероб. Землеробський культ яскраво відбився у святах на честь сонячного бога. Існує два розхожих думки про стан духовної культури слов'янських народів нашої країни. У першому хрещення киян розглядається сучасними церковними авторами як початок культурного прогресу давньоруського суспільства, - прогресу, що зводиться до простого засвоєння візантійських еталонів культури нашими предками, нібито не мали за душею нічого, крім природного геніальності, що розуміється як здатність до швидкого і глибокого засвоєння готових культурних форм . З іншого боку більш глибокий аналіз культурної спадщини нашої країни показує, що до часу прийняття християнства російське мистецтво знаходилося на досить високому ступені розвитку. Більше тисячі років російській народній творчості, російської писемності, літературі, живопису, архітектурі, скульптурі, музиці. Тим часом засвоєння і творче переосмислення елементів візантійської культури, що потрапили на Русь в ході християнізації давньоруського суспільства (християнство в даному випадку виступало в ролі простого передавача цих елементів), стали можливими лише тому, що в дохристиянської Русі не було якогось культурного вакууму, а існував досить високий рівень розвитку духовної культури.
Богослови сучасного російського православ'я прагнуть пов'язати воєдино два процеси: християнізацію Київської Русі і виникнення давньоруської державності, причому зв'язати так, щоб перший процес сприймався як першооснова другого. Історики ж вважають, що Давньоруська держава виникла більше, ніж за століття до хрещення киян і стала історичною реальністю задовго до релігійної акції київського князя Володимира Святославовича. Освіта держави - не початок, а певний підсумок суспільного розвитку, перехід у нову якість, якому передував тривалий підготовчий період, тривалий процес поступового нагромадження кількісних змін у суспільному житті Давньої Русі. Отже, становлення російської державності відбувалося в ще більш древні часи. До того ж логічно припустити, що насильне насадження християнства можливо лише за умови єдиного, сильної держави. Відомий факт, що масова християнізація зустріла шалений опір з боку язичників.
Хрещення Киян Князем Володимиром
На час княжіння Володимира Русь вже склалась як ранньофеодальна європейська держава.
Історія Русі X століття розвивалась під знаком боротьби двох релігійних партій — християнської і язичницької. В фольклорі це відбилось як поєдинок Добрині і Змія. Антихристиянський терор перед цим кн. Святослава не сприяв стабілізації становища. Сім років по тому правив слабий князь Ярополк. Прийшовши до влади ціною життя свого брата Ярополка, молодий кн. Володимир опинився перед проблемами, що вимагали негайного вирішення. Серед них була необхідність задобрити варягів, які в складі руських дружин починали бунтувати проти своїх роботодавців. Наступною проблемою було забезпечення окраїн Русі від територіальних зазіхань і постійних нападів сусідів. І останнє—треба було припинити відцентрові виступи племінних вождів на окраїнах Русі.
Нова руська держава потребувала більш досконалого апарату влади. Зміцненню системи державного управління сприяли реформи кн. Володимира — релігійна, адміністративна, військова, судова. Першою з них була релігійна.
Невдале реформування язичництва. Невдале реформування кн. Володимиром язичництва, спроба ввести монотеїзм на базі язичницьких богів, перш за все Перуна, потерпіла поразку. Археолог Я.Є. Боровський розкопав капище в центрі Києва. Воно точно зорієнтовано по сторонах світу — південь-північ, і має досить незвичайну видовжену форму з пелюстками-п'єдесталами, на яких колись стояли скульптури язичницьких богів. На шести пелюстках капища, змурованого з каміння на глині, розміщувалось шість богів: Перун, Хоре, Даждьбог, Стрибог, Симарга та Мокош. Ці боги добре узгоджуються з "Повістю минулих літ". Поруч з капищем — велика яма, де горів священний вогонь. Я.Є. Боровський робить висновок, що це залишки того самого пантеону язичницьких богів, який, за літописним повідомленням, створив кн.Володимир, намагаючись реформувати язичницьку релігію, що було необхідно для зміцнення країни.
1. Етапи хрещення Русі. М.Ю.Брайчевський вважає, що було декілька етапів проникнення християнства на Русь. Процес розповсюдження християнства на Русі відбувався впродовж віків і пройшов через декілька стадій.
2. Спонтанне (самодовільне, викликане не зовнішніми, а внутрішніми причинами) проникнення християнських ідей в середовище східноєвропейських племен (в тому числі і східнослов'янських).
3. Спорадичне (окреме, випадкове, одноразове) введення нової віри окремими східнослов'янськими володарями.
4. Перше офіційне хрещення Русі за Аскольда.
5. Втрата новим віровченням функції державної релігії в результаті перевороту 882 р.
6. Вперта боротьба християнства з поганством на протязі X ст., в ході якої три спалахи антихристиянського терору чергувалися з періодами релігійної толерантності.
7. І врешті, друге офіційне хрещення за Володимира і остаточне проголошення православ'я державною релігією Русі. Хрещення Русі кн. Володимиром Великим. Кн. Володимир вибрав серед багатьох релігій світу саме християнство грецького (православного) зразка, тому що воно визнавало верховенство світської влади над церковною. Християнство також освячувало владу—в Біблії написано, що всяка влада від Бога, ще й додано, що царі і раби будуть вічно. Утверджуючи феодальну державність, християнство таким чином утверджувало в рамках системи повну свободу і чітко визначені права для переважної більшості населення. Воно також ліквідовувало політичну неупорядкованість системи і забезпечувало більш-менш природний вихід для творчих можливостей давньоруського суспільства.Перш за все князь Володимир хрестив 12 своїх синів і багатьох бояр. Він наказав знищити всіх ідолів, головного ідола - Перуна скинути в Дніпро, а духовенству проповідувати в місті нову віру. У призначений день відбулося масове Хрещення киян біля місця впадіння в Дніпро річки Почайни. "На наступний же день, - каже літописець, - вийшов Володимир з попами цариці і корсуинскими на Дніпро, і зійшлося там людей без числа. Увійшли у воду і стояли там одні до шиї, інші по груди, молоді ж біля берега по груди, деякі тримали немовлят, а вже дорослі бродили, попи ж робили молитви, стоячи на місці. І було видно радість на небі й на землі з приводу стількох спасаємось душ ... Люди ж, охрестившись, розходилися по домівках. Володимир же був радий, що пізнав бога і, подивився на небо і сказав: "Христос Бог, що створив небо й землю! Поглянь на нових людей цих і дай їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали Тебе християнські країни. Утверди в них праву і неухильну віру і мені допоможи, Господи, проти диявола, так здолаю підступи його, сподіваючись на Тебе і на Твою силу ". Це найважливіша подія відбулося, відповідно до літописної хронології, прийнятої деякими дослідниками, в 988 році, на думку інших - у 989-990 роках.