11.Специфіка професійної деформації юриста

Деформація юриста – свідомі і несвідомі зміни антиправового характеру, які наступили в свідомості юриста в процесі його професійної діяльності, які служать показником відхилення від нормативно-правової культури.

Деформації свідомості юриста:

1.зловживання владою чи службовим положенням, перевищення посадових повноважень.

2.некомпетентність

3.викривлення проценту розкриття правопорушень

4.винесення звинувачувального вироку з порушенням принципу презумції невинуватості

5.порушення принципу «відповідності покарання тяжкості правопорушень» внаслідок нахилу до конюктури

6. «телефонне право» - втручання в розгляд юр справ зі сторони посадових осіб, які наділені владними повноваженнями, але які не мають до них службового відношення

12. Деонтологічні вимоги до суддів

До суддів на сьогоднішній день висувається величезна кількість деонтологічних вимог. Одними з найважливіших, на мою думку, є незалежність (свобода від впливу на проф. діяльність будь-кого з оточуючих), об’єктивність аналізу справи, неупередженість при прийнятті рішень, нерозголошення судової таємниці, повнота розгляду справи, неупереджене ставлення до всіх учасників процесу.

13. Основні стилі управління:

- авторитарний (характеризується чітким проявом особистості керівника, концентрації влади в його руках, формальним відношенням між керівником і працівниками). Такий стиль веде до нестійкості колективу, таємної незгоди з рішенням керівника, невдоволення своїм положенням, що заважає якісно виконувати свою роботу.

- ліберальний (характеризується найменшим ступенем влади і особистого впливу керівника, базується на повній довірі до членів колективу, на їх самостійних діях в межах своїх повноважень, в кінці кінців він приводить до нездорового суперництва в групі, зустрічається дуже рідко)

- демократичний (керівник і колектив будують свої відносини на довірі, співпраці і співпереживанні за доручену справу)

Найбільш оптимальним є адаптивний стиль керівництва, який полягає в адаптації керівника до певної ситуації, до вирішення конкретної юр справи. Його адаптивність полягає в тому, що поєднуючи позитивні якості всіх стилів, він вибирає ті, що найбільш підходять до конкретного випадку.

14.Деонтологічні кодекси юристів України на сьогоднішній день можна умовно розподілити на кодекси національних об’єднань юристів, кодекси міжнародних об’єднань та національне законодавство.

Кодекси національних об’єднань юристів – етичні або деонтологічні правила поведінки професійних груп юристів, що прийняті в державі.

Кодекси міжнародних об’єднань – етичні правила поведінки, які затверджені як міжнародні стандарти.

Національне законодавство в цій сфері включає в себе законодавчі і підзаконно-нормативні акти держави в тій їх частині, в якій містяться нормативні приписи деонтологічного характеру.

Основними деонтологічними документами на сьогодні в Україні є Кодекс професійної етики суддів,Кодекс проф. етики нотаріусів,Основні положення проф. етики юристів У.

15.Деонтологічна характеристика суддівської діяльності

До суддів на сьогоднішній день висувається величезна кількість деонтологічних вимог. Одними з найважливіших, на мою думку незалежність( свобода від впливу на професійну діяльність будь-кого з оточуючих), об’єктивність аналізу діла, неупередженість при прийнятті рішення, нерозголошення судової таємниці, повнота розгляду справи, неупереджене ставлення до всіх учасників судового процесу.

Суддівська діяльність базується на принципах незалежності, підпорядкування Конституції й іншим законам держави, незмінюваності, правової захищеності.

16.Феномен професіоналізму юриста.

Як професіонал юрист повинен мати фундаментальні і спеціальні знання, мати розвинене правове мислення, уміло користуватися юр інструментарієм при вирішенні юр завдань в цілях захисту прав людини. Образ юриста як феномен стає можливим лише в контексті розвиненого правового порядку як прояву культури і ускладнення трудової діяльності, яка призводить до появи професій. Образ юриста є ідеалізуючим типом, конкретизацією і відтворення культури в кожному юристі, він з’являється як соціокультурний приклад сист цінностей, які служать орієнтиром в процесі формування конкретного юриста.