5.Форми атестації юристів

Атестація юриста – сист визначених нормативно-правовими актами оцінних дій по встановленню рівня кваліфікації юриста, відповідності посаді, росту і якостям знань. Кваліфікаційна атестація для суддів проводиться в формах: кваліфікаційний екзамен, кваліфікаційна співбесіда, повторний додатковий екзамен.

6.Структура правової культури юриста

Правова культура юриста – сист професійно-правових знань, умінь і навичок, які характеризують високий ступінь правового розвитку особистості і її впливу на правову культуру.

Структура:

1. правова освіченість (іформативність) – професійне знання законодавства та ін. правових актів.

2. відношення до права з повагою – компетентна впевненість в його необхідності, соц користі законів і підзаконних актів, в правильності і справедливості правових норм.

3. уміння професійно користуватися правовим інструментарієм – законами та ін. актами, виявляти правову активність при виконанні службових обов’язків.

7. Історія розвитку деонтологічної науки можна розділити на 4 етапи.

Перший етап розвитку юр деон виражається в уявленнях про те, якою повинна бути юр діяльність, відноситься до часів Давнього Риму. Сам термін «юриспруденція» виник в Давньому Римі к. IV – поч III ст до н е

Другий етап розвитку юр деонт пов'язаний з періодом розвитку буржуазних відносин і формування світського, юр світогляду (XVII – XVIII ст), коли юр практика змінюється, розширюється її зміст, зявляються нові форми і засоби здійснення.

Третій етап розвитку юр деонт припадає на поч. XX ст і повязаний з оформленням перших документів про стандарти юр професій.

Четвертий етап розвитку юр деонт пов'язаний з міжнародною уніфікацією вимог, що ставляться перед юристами, виходом за національні рамки, появою міжнародних стандартів в професійно-юридичній сфері.

8. Класифікація юр діяльності:

- за сферою охоплення правових відносин – процесуальні форми індивідуального типу, галузевого типу, загально-правового типу;

- за х-ром юр практики – оперативно-виконавча, правоохоронна, законотворча;

- за галузевою приналежністю норм, які закріплюють процесуальні вимоги (норми процесуального і цивільного права);

- за суб’єктами юр практики – судова, прокурорська, адвокатська.

9. Заг характеристика професіограм юр професій.

Професіограма – опис відносно стійких якостей особистості, які необхідні для ефективної професіональної діяльності. Вона є орієнтиром для підготовки юриста. Розробка професіограм представляє проведення детального опису найбільш поширених юр професій з вказівкою їх характерних функцій. Виділяють осн аспекти проф. діяльності:

- @ соц. (виражається в необхідності приймати соціально значимі рішення в процесі тлумачення і реалізації правових норм);

- @ пошуковий (полягає в застосуванні юристом проф. навичок по встановленню фактів);

- @ реконструктивний (полягає в аналізі і узагальненні всієї зібраної юристом інформації по юр справі з метою відтворення моделі думки);

- @ комунікативний (віддзеркалює сторони професійної діяльності юриста, які зв’язані з постійним спілкуванням з людьми, що мають відношення до справи);

- @ організаційний (передбачає ефективну реалізацію юристом посадових повноважень, що виражаються в вольових діях);

- @ достовірний (виражається в правильному документальному оформленні правових актів)

10. Юрист як посадова особа – спеціаліст по управлінню в юр сфері, який займає юр посаду в держ органі, підприємсті, який постійно чи тимчасово виконує організаційно-розпорядні та ін. функції, які пов’язані з владним впливом на підлеглих. Ефективне керівництво юриста як посадової особи залежить від підбору і розстановки кадрів, вмінні працювати з людьми. Керівник організовує діяльність колективу, направляє його на виконання законів згідно з службовими повноваженнями, приймає рішення, контролює їх виконання і т д. При цьому він сам повинен відповідати конкретним вимогам, мати свій стиль управління. Ефективне керівництво юриста має за мету:

1. розподіл функцій між робітниками, делегуванні їм повноважень;

2. способи включення працівників в дану організаційну сист з урахуванням їх комунікабельності, темпераменту;

3. вироблення почуття відповідальності за отриману справу