3. Оформленняроботи

3.1 Загальні правила

Пояснювальна записка може бути надрукованою за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). Допускається рукописне виконання роботи за умови його якісного виконання. Кількість рядків на сторінці — до 35 за умови рівномірного її заповнення (1,35 інтервал Word). Мінімальна висота друкарського шрифту 1,8 мм. Бажано використовувати шрифти текстового редактора Word. Кегль шрифту — не менше 12 пт. (стандарт — 14 пт.).

Необхідно дотримуватись рівномірної густини, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. Всі лінії, літери, цифри та знаки повинні бути однаково чорними. Окремі слова, формули, знаки, які вписують чорнилом або пастою у надрукований текст мають бути чорного кольору, при цьому густина вписаного тексту має максимально наближуватись до густини основного тексту. Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки. Виправлення повинно бути чорного кольору.

Текст пояснювальної записки друкують, дотримуючись таких розмірів берегів (не менше): верхній і нижній — 20 мм, лівий — 25 мм, правий — 10 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати 0,63 – 1,25 см.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж 1,5 рядки. Якщо підрозділ, пункт або підпункт починаються у нижній частині сторінки, то за ними мають розміщуватися не менше двох рядків тексту. В іншому разі текст слід починати з нової сторінки.

Допускається включення до роботи сторінок, виконаних методом репрографії.

Роздруковані програмні документи, або допоміжні таблиці повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Першу сторінку структурних частин роботи із заголовками "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "РЕКОМЕНДАЦІЇ" та "СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ" не нумерують.

Розділи та підрозділи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

3.2. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів

Перелік повинен розташовуватись двома колонками. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці скорочення і терміни, праворуч — їх детальну розшифровку.

3.3. Нумерація сторінок роботи

Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Титульний аркуш (перша сторінка проекту) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють.

3.4. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера.

Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дисертації, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «6. ВИСНОВКИ».

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами, наприклад, 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КОМПРЕСОРНОЇ УСТАНОВКИ.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад:

2.3. Вплив вологості атмосферного повітря на характеристики компресору. (третій підрозділ другого розділу).

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад:

2.3.2. Розрахунок індикаторної потужності компресору . (другий пункт третього підрозділу другого розділу). Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

3.5. Наведення переліків

Переліки, за потреби, можуть бути наведені у середині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи — дефіс (-) — це, так званий, перший рівень деталізації. Для подальшої деталізації переліку можна використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого — з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад:

Складовими компресорної установки являються:

а) компресор

1) об ємного стиснення;

2) кінетичного стиснення;

б) система охолодження газу

1 ) повітряна;

2) водяна;

в) електродвигун з редуктором

При виконанні роботи комп'ютерним способом допускається застосування одного із вбудованих у текстовий редактор стилів списків.

Приклад:

Складовими компресорної установки являються:

1) компресор

а) об ємного стиснення;

b) кінетичного стиснення;

2) система охолодження газу

а ) повітряна;

b) водяна;

3) електродвигун з редуктором

або

До компресорної установки входять:

компресор;

система охолодження:

повітряна;

водяна;

електродвигун з редуктором.

3.6. Формулювання приміток

Примітки додають за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово "Примітка" друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова "Примітка" ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

Примітка. Менші значення стосуються поршневих компресорів.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. В такому разі після слова "Примітка" ставлять двокрапку і у наступному рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:

Примітка:

1. У таблиці приводяться середньостатистичні дані.

2. Менші значення стосуються поршневих компресорів.

3.7. Загальні правила цитування та посилання на різні елементи

Текст роботи може включати посилання, відзначені лапками та індексом посилання на джерело з точними вихідними даними або посилання, переказані власними словами автора роботи (без лапок), але проіндексовані також, з точним наведенням джерела. Цитування повинно бути повним, допускається пропуск слів, речень, абзаців без перекручення авторського тексту. Випущений текст позначається трьома крапками. Розділовий знак, який стояв перед пропущеним знаком, не зберігається. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело. Посилання у тексті роботи на джерело слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: "... у працях [1-3] ...".

Якщо використовують відомості, матеріали з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки зазначають їх номери. При цьому слід писати: "... у розділі 3 ...", "... див. 2.3...", "... відповідно до 1.2.3 ..." .

Посилання на формули та рівняння роботи вказують порядковим номером формули чи рівняння у круглих дужках, наприклад: "... за формулою (2.1) ...".

При необхідності, посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: "... на рис. 1.2 ..." або : "... як це показано на рис. 1.2".

На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово "таблиця" у тексті пишуть повністю. Наприклад: "... у таблиці 1.2 ...". При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "... див. таблицю 1.3 ..." чи "...див. рис. 1.2 ...".

3.8. Ілюстрації

Ілюстрації (блок-схеми, схеми, графіки, діаграми, фотознімки, рисунки) разом з їх назвами слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи. Аркуші більшого формату розміщують у кінці роботи після висновків чи рекомендацій (якщо вони є) у тому порядку, в якому вони згадуються у тексті. Ілюстрації мають відповідати вимогам стандартів «Единой системы конструкторской документации» та «Единой системы программной документации». Ілюстрації нумерують арабськими цифрами без знаку № порядковою нумерацією у межах розділу (додатку). Номер ілюстрації складається з номера розділу (букви додатку) та порядкового номера ілюстрації у цьому розділі, відокремлених розділовим знаком (крапка або дефіс). Наприклад: "... Рис. 1.2 ..." — другий рисунок першого розділу.

Назва ілюстрації розташовується під нею, після слова "Рис." та номера, наприклад: "Рис. 3.2 – Схема компресорної установки" або "Рис. 3.2. Схема компресорної установки". При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (під рисунковими підписами), які розташовують на полі, перед або після назви ілюстрації.

Ілюстрація з назвою та пояснювальними даними повинні бути розташовані на одній сторінці. Між ілюстрацією і основним текстом та між під рисунковим підписом і основним текстом має бути відстань одного міжрядкового інтервалу.

Приклади оформлення подання ілюстративного матеріалу наведено у додатку Е.

При наведенні у роботі запозичених ілюстрацій необхідно дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

3.9. Оформлення таблиць

Таблицю слід наводити безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю розташовують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту переплетеного блоку роботи (чи з поворотом за годинниковою стрілкою).

Кожна таблиця повинна мати назву. Назва таблиці складається зі слова "Таблиця", порядкового номера і заголовка, вона розміщується посередині рядка (рис. 3.1). Номер таблиці і заголовок відокремлюють розділовим знаком, зазвичай — це крапка або тире. Назва таблиці може не мати заголовка. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці в межах розділу, відокремлених крапкою. Наприклад: "Таблиця 1.2. ..." — друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно із загальними вимогами. Заголовок друкують малими літерами (крім першої великої). Між основним текстом та назвою таблиці, а також між таблицею та основним текстом залишають принаймні один вільний рядок.

Слід намагатися розміщувати таблиці на одній сторінці. При необхідності таблицю можна переносити на наступну сторінку. При цьому на наступних сторінках повторюється головка чи боковик. Допускається головку або боковик заміняти відповідними номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Рис. 3.1. Приклад оформлення таблиці

В останньому випадку над продовженням таблиці з лівого боку сторінки пишуть: "Продовження таблиці …" із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють виразом "Те саме", а далі — лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не наводять, то в ньому ставлять прочерк. На усі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи.

3.10. Написання формул та рівнянь

Формули або групи формул, що наводяться в окремих рядках, відокремлюють від основного тексту вільним рядком. За необхідності його висота може бути зменшена до 6 пт. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Формули та рівняння у роботі, за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках, нумерують порядковою нумерацією арабськими цифрами у межах розділу. Номер формули або рівняння складають з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку, наприклад: (3.1) — перша формула третього розділу.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться по правому краю тексту на рівні вістря парантеза.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта бажано давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки. Наприклад:

Кінетична енергія Е₁ обертового руху мас у переносному русі визначається сумою

Е₁ = Е₁₁ + Е₁₂ + Е₁₃ + Е₁₄; (1.1)

де ω — частота обертання валу;

—моменти інерції зовнішніх і внутрішніх вантажів відносно осі валу.

3.11. Розташування додатків

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: "Додаток А", "Додаток Б" і т. д. Текст додатка при необхідності можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" (другий розділ додатку А), "Г3.1" (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад: "Рисунок Г.2" — другий рисунок додатку Г; "Таблиця А.2" — друга таблиця додатку А, "формула (А.1)" — перша формула додатку А. В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2 ...", "... у таблиці А.1 ...", "... за формулою (А.3) ...".

Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують як і в основній частині. Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (Список використаної літератури). Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.

3.12. Презентаційна частина роботи (конструкторсько – графічна).

Графічна частина за форматом, умовними позначеннями,шрифтами, масштабами і т.д. повинна відповідати вимогам діючих стандартів та правил. Графічна частина включає ескізні та робочі креслення машин та окремих вузлів та деталей, схеми, таблиці, алгоритми і т.д. Графічна частина може включати:

-загальні види об’єкта проектування;

-структурні та функціональні схеми об’єкта

проектування або окремих його блоків та вузлів;

-конструкторські креслення;

-креслення технологічного обладнання;

-графіки та таблиці результатів досліджень;

-структурні схеми алгоритмів, програм і систем;

-фізичні та математичні моделі;

-графіки та таблиці техніко-економічних розрахунків ;

-інший ілюстративний матеріал.

Документи, які розробляються під час виконання дипломної роботи, повинні ,як правило, відноситися до проектних,а не до робочих, і відповідати етапам технічних пропозицій,ескізного або технічного проекту відповідно до вимог системи ЄСКД- єдиної системи конструкторської документації.

Для презентації роботи на засіданні ДЕК студент має підготувати погоджену з керівником кількість графічних матеріалів, що ілюструють основні положення роботи. Сюди входять схеми систем, ескізи запропонованих та модернізованих вузлів і деталей, графіки, діаграми, креслення тощо.

Рекомендований обсяг документів ( демонстраційних плакатів, креслень,що доповнюють та ілюструють роботу студента) повинен складати 6-8 аркушів графічного матеріалу у перерахунку на формат А.1відповідно до вимог ЄСКД . Перелік та кількість графічного матеріалу залежить від теми роботи та визначається керівником.

3.12.1. Правила оформлення графічної частини.

Плакати , схеми та креслення виконуються відповідно до діючих стандартів та вимог системи ЄСКД з використанням комп’ютерної графіки або олівцем. До креслень розробляється специфікації та переліки елементів, які включаються до рохрахунково - пояснювальної записки у розділі додатків. Демонстраційні креслення , плакати та схеми можуть виконуватись різнокольоровими в масштабі, який дозволяє аналіз на відстані 5-7 м.

При оформленні графічної частини потрібно використовувати такі системи стандартних приписів;

- Єдина система конструкторської документації;

- Єдина державна система діловодства;

- Універсальна система документації;

- Єдина система програмної документації.

Графічний матеріал презентаційної частини повинен мати основний надпис ( штамп), форма та розміри якого встановлені ДОСТ 2.104.-68. та показані у додатку Е.2. Специфікація може виконуватись на аркушах формату А.4. за формою, яка показана у додатку Е.1.Допускається її розміщення у додатках пояснювальної записки.

У графі 2 основного надпису креслень рекомендується використовувати наступну ідентифікацію:

ОНАХТ МР 0 53 0 00 00

1. (2) (3) (4) (5) (6) (7)

1.Абривіатура навчального закладу;

2.Навчальний предмет ( магістерська робота);

3.Підклас ( складова частина);

4.Код кафедри на якій виконується робота

5.Порядковий номер складової частини;

6.Порядковий номер вузла складової частини;

7.Порядковий номер деталі