Запитання для самоконтролю

1. Що таке культура?

2. Які функції вона виконує у житті суспільства?

3. Як співвідносяться між собою поняття “культура” і “цивілізація”?

4. Які ознаки має цивілізація?

5. Як співвідносяться між собою культура національна та загально-людська?

Тести, завдання, вправи

Визначте правильні варіанти відповідей на наступні запитання:

1. Важливими причинами загострення питання про культуру наприкінці ХІХ – у ХХ ст. постали:

а) загальне зниження рівня культури;

б) перетворення питання про збереження культури на глобальну проблему;

в) обернення досягнень культури проти людини в серії соціальних зрушень у цей час.

2. За своєю соціальною функцією культура постає:

а) сукупністю нагромаджених людством багатств;

б) сукупністю створених людством мистецьких шедеврів;

в) матеріалізацією творчих самовиявлень людини;

г) своєрідним “генетичним кодом” людськості.

3. Оберіть найбільш виважений та виправданий варіант положення, що характеризує сучасний стан вивчення культури:

а) оскільки існує кількасот визначень культури, всякі спроби окреслити її постають заздалегідь приреченими на провал;

б) кожне із нових визначень культури може бути виправданим тому, що воно дає новий ракурс її бачення.

4. Найпершою ознакою культури можна вважати:

а) таку людську поведінку, в якій відчувається вишкіл;

б) створення чогось нового;

в) ”другу природу”, створену людиною;

г) змінений природний стан речей.

5. Сукупність матеріальних та духовних цінностей як ознака культури дозволяє класифікувати прояви культури як позитивні та негативні.

а) так;

б) ні.

6. Способи збереження, розподілу та використання культурних цінностей:

а) постають однією із суттєвих ознак культури;

б) не мають суттєвого значення для культури.

7. В кожній культурі поєднуються автентичні – етнічні, національні – та вічні – загальнозначущі, загальнолюдські – елементи.

а) так;

б) ні.

8. Однобічними та невиправданими оцінками співвідношення загальнолюдських та етнічних елементів культури постають:

а) анархізм та етатизм;

б) егоїзм та альтруїзм;

в) емпіризм та раціоналізм;

г) ізоляціонізм та інтернаціоналізм.

Тема лекції № 9

«Цінності та майбутнє людства»

План семінарського заняття

1. Поняття “життєвий світ”.

2. Суттєві характеристики людини.

3. Співвідношення і взаємозв’язок особистості і суспільства.

Методичні вказівки для самостійної роботи над темою

Готуючись до відповіді на семінарському занятті та іспиті, необхідно, перш за все, зосередитись на розумінні наступних тез:

1.Усвідомлення взаємозв’язку людини й суспільства спирається на розуміння понять: людина, особистість, індивід, індивідуальність.

Людина – абстрактне поняття, що відноситься до біо – психо – соціальної істоти як представника людського роду. Індивід – означає окрему конкретну людину, що має ім’я і поєднує в собі загальні, специфічні і унікальні риси. Особистість – це соціальна сутність індивіда, що проявляється у його відносинах з іншими людьми. Індивідуальність – особлива сукупність оригінальних рис окремого індивіда.

Щоб розібратися у реальних умовах, що впливають на ставлення людини до суспільства, треба засвоїти поняття “життєвий світ” як сукупність досвіду повсякденного життя, що відображає сприйняття людиною природних об’єктів та інших людей, матеріальних і символічних продуктів людської діяльності. На сприйняття життєвого світу окремою людиною впливає її постійний обмін думками з іншими людьми та осмислення нею всієї інформації про навколишню реальність під кутом зору своїх життєвих інтересів.

2. Суттєві характеристики людини можуть бути розкриті у двох аспектах: 1)особистості як самості – самоусвідомлення, самовизначення, самодостатність, сенсопокладання і цілепокладання, самодетермінація (самовизначення); 2)через духовний світ особистості – її ідеали, мотиви, цінності; переконання, принципи, вірування; знання, погляди, ерудиція, вищі почуття.

3. Співвідношення і взаємозв’язок особистості і суспільства виявляються перш за все у вирішенні проблеми про свободу і необхідність для людини у даному суспільстві. З одного боку, жити в суспільстві і бути абсолютно вільним від будь-яких обов’язків перед ним у цілому, як перед найближчим оточенням неможливо, але з іншого боку, відсутність свободи думки і дій означало б усунення умов для ініціативи, творчості і відповідальності за свої дії кожної людини. Отже, взаємозв’язок особистості і суспільства здійснюється десь у діапазоні між індивідуальною свободою і соціальною відповідальністю, що пов’язана із розумінням необхідності поєднувати власні інтереси кожної людини із піклуванням про добробут сім’ї, трудового об’єднання і суспільства в цілому.