- •1 Безпека життя і діяльності людини
- •1.1 Наукові засади безпеки життєдіяльності
- •1.2 Основні поняття і визначення
- •2 Ризик як оцінка небезпеки
- •2.1 Загальна оцінка та характеристика небезпек
- •Таблиця 2 - Категорії серйозності небезпек
- •Таблиця 3 - Рівні ймовірності небезпеки
- •Таблиця 4 - Матриця оцінки ризику (матриці ризиків небезпеки)
- •2.2 Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •2.3 Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності
- •3 Вплив людини на навколишнє середовище
- •3.1 Характеристика середовища життєдіяльності людства
- •3.1.1 Атмосфера
- •3.1.2. Гідросфера
- •4.1.1 Вулкани
- •4.1.2 Землетруси.
- •4.1.3 Зсуви.
- •4.1.4. Селі.
- •4.2 Гідросферні стихійні лиха
- •4.3 Атмосферні стихійні лиха
- •4.3.1. Урагани
- •4.3.2. Пожежі
- •5 Небезпеки техногенного характеру
- •5.1 Техногенні аварії і катастрофи
- •5.1.1 Аварії з викидом радіоактивних речовин
- •5.1.2 Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
- •5.2 Аварії на транспорті
- •5.3 Пожежі та вибухи
- •5.4 Небезпечні фактори виробничого середовища
- •7.2 Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
- •7.3 Єдина державна система цивільного захисту
- •7.3.1 Мета та склад системи цивільного захисту
- •7.3.2 Сили цивільного захисту
- •7.3.3 Аварійно-рятувальні засоби
- •7.4 Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- •Висновок
- •8 Фізіологічна характеристика людини в контексті її безпеки і здоровя
- •8.1 Фізіологічні особливості організму людини
- •8.1.1 Обмін речовин
- •8.1.2 Вітаміни
- •8.1.3 Макролелементи
- •8.1.4 Мікролелементи
- •Висновок
- •8.2 Аналізатори людини - система зв'язку з навколишнім середовищем
- •9. Психологічна характеристика людини в контексті її здоровя і безпеки
- •9.1. Психіка людини і безпека життєдіяльності
- •9.2 Вплів психологічних особливостей людини на її безпеку
- •9.3 Психологічні причини свідомого порушення правил безпечної праці.
- •Короткий термінологічний словник
- •Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт
- •Список літератури
- •65039, Одеса, вул. Канатна, 112
Висновок
8.2 Аналізатори людини - система зв'язку з навколишнім середовищем
У сучасній фізіології, враховуючи анатомічну єдність і спільність функцій, розрізняють вісім аналізаторів.
Проте в системі взаємодії людини з об'єктами навколишнього середовища головними або домінуючими при виявленні небезпеки все ж таки виступають * зоровий, * слуховий та * шкірний аналізатори.
Інші виконують допоміжну, або доповнюючу, функцію.
Аналізатори — це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
Аналізатори представляють системи входу інформації в мозок і аналізу цієї інформації.
Рис. 8.3 - Структура аналізаторів людини
Основною частиною аналізатора є рецептор.
Усі рецептори поділяються на:
Чутливість аналізаторів близька до теоретичної межі й у сучасній техніці поки що не досягнута. Кількісною мірою чутливості є гранична інтенсивність, тобто найменша інтенсивність подразника, вплив якої дає відчуття.
Рис.8.5 - Властивості аналізаторів людини
Диференційна чутливість визначається найменшою величиною подразника, яка дає можливість відчути його зміну.
Основний психофізичний закон фізіології Вебера-Фехнера: інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника.
У математичний формі закон Вебера-Фехнера виражається так:
S=C× lg I
Де: S — інтенсивність (або сила) відчуття;
І— розмір чинного подразника;
С — коефіцієнт пропорційності
Спроможність до адаптації— це можливість пристосовувати рівень своєї чутливості до подразників. При високих інтенсивностях подразників чутливість знижується, і навпаки, при низьких — підвищується.
Спроможність тренуватисявиражається як у підвищенні чутливості, так і в прискоренні адаптації (наприклад, часто говорять про музичний слух, чуттєві органи дегустаторів і тощо).
Спроможність певний час зберігати відчуттяпісля припинення дії подразника полягає в тому, що людина може відновити у своїй свідомості на коротку мить побачену характеристику або почуті звукові інтонації. Така спроможність визначається як наслідок «інерції» відчуттів.
Зоровий аналізатор у житті людини відіграє головну роль. Більше 90% інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Тому не випадково говорять: "Краще один раз побачити, чим сто разів почути".
Коли на людину діють надзвичайні подразники, організм її сам активно формує таке внутрішнє середовище, яке дозволяє оптимізувати фізіологічні процеси в нових умовах існування.
Для стабілізації внутрішнього середовища існує спеціальний регуляторний апарат, що вирівнює, компенсує всі зміни внутрішнього середовища.
Однією із складових такого апарата є інтероцептивний аналізатор, що сприймає і передає в центральну нервову систему сигнали не тільки про стан внутрішнього середовища, але і про діяльність внутрішніх органів людини.
Цей апарат координує діяльність внутрішніх органів і приводить їх у відповідність з потребами всього організму.
Внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина, з якими контактує кожна клітина живого організму), незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість.
«Сталість середовища припускає таку досконалість організму, щоб зовнішні зміни в кожну мить компенсувалися і врівноважувалися»,— писав К.Бернар.
Американський фізіолог У.Кеннон (1871-1945) цю властивість назвав гомеостазом.
Отже, у сучасному розумінні гомеостаз — стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних її структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках.
Висновок
1. Природа наділила людський організм високими резервами стійкості та надійності.
2. Досягнення людини в галузі науки, техніки при створенні комфортних умов життя призвели до утворення нових видів небезпеки та до деградації резервів організму людини.
3. Один із шляхів підтримки резервів організму людини – це збалансоване харчування. Енергозабезпеченістьїжі повинна відповідати енерговитратам організму.
4. Нормальна життєдіяльність людини полягає у властивості організму адекватно відповідати на різні впливи навколишнього середовища.
5.Одержання організмом інформації, від якої залежить і безпека людини, здійснюється через аналізаторну чи сенсорну систему. Головну рольу житті людини відіграє зоровий аналізатор.
6. Головною функцією імунної системи є підтримка антигенного гомеостазу в організмі.
Гомеостаз — стан внутрішньої динамічної рівноваги організму з постійною функціональною саморегуляцією у всіх його ланках.