- •Міністерство освіти і науки,
- •1 Принципи надання першої медичної допомоги
- •Азбука першої допомоги
- •2.1.1 Відновлення прохідності дихальних шляхів
- •2.1.2. Штучна вентиляція легенів
- •2.1.3 Серцева реанімація (відновлення кровообігу)
- •2.2 Асфіксія
- •Асфіксія у дітей що робити?
- •3 Травми. Перша медична допомога
- •3.1. Рани
- •3.2 Перша медична допомога при пораненнях
- •3.3. Кровотечі
- •3.4 Способи тимчасової зупинки кровотечі
- •3.5. Перев'язувальний матеріал
- •3.5.1 Види пов'язок. Техніка накладання м'яких пов'язок
- •3.5.2 Основні види пов'язок
- •3.5.3 Правила накладення стерильних пов'язок на груди
- •3.5.4 Правила накладення стерильних пов'язок на живіт
- •3.5.5 Правила накладення пов'язок на верхні кінцівки
- •3.5.6 Правила накладення пов'язок на промежину і нижні кінцівки
- •4 Травми голови, грудної клітки, живота, суглобів та кісток
- •4.1 Травма голови
- •4.1.1 Травма мозку
- •4.1.2 Травма слухового проходу
- •4.1.3 Травма ока
- •4.1.4 Травма носа
- •4.1.5 Травми шиї
- •4.1.6 Травми хребта і спинного мозку
- •4.1.7 Травма грудної клітки
- •4.2 Травма живота
- •4.3 Травми м'яких тканин, суглобів, кісток
- •4.4 Перелом кісток таза
- •4.5 Синдром тривалого стиснення
- •5 Термічна травма
- •5.1 Опіки
- •5.2 Обмороження
- •5.3 Загальне замерзання
- •5.4 Тепловий і сонячний удар
- •5.4.1 Тепловий удар
- •5.4.2 Сонячний удар
- •6 Утоплення
- •7 Електротравма
- •8 Гострі отруєння. Укуси змій та комах
- •8.1 Гостре отруєння
- •8.1.1 Вплив токсинів на організм
- •8.1.2 Діагноз гострого отруєння і перша допомога
- •8.1.3 Найбільш поширені небезпечні хімічні речовини.
- •8.2 Отруєння кислотами
- •8.3 Отруєння лугами
- •8.4 Отруєння фосфорорганічними сполуками
- •8.5 Отруєння етиловим спиртом
- •8.6 Отруєння метиловим спиртом
- •8.7 Отруєння барбітуратами
- •8.8 Укуси змій та комах
- •8.8.1 Укуси змій
- •8.8.2 Укуси бджіл, ос
- •8.8.3 Отруєння отруйними грибами
- •8.9 Харчові токсикоінфекції
- •9 Коротка характеристика стихійних лих . Правила поведінки та дотримання заходів безпеки при їх ліквідації
- •9.1 Землетруси
- •9.2 Повені, селі і зсуви
- •9.3 Атмосферні небезпеки
- •10 Правила поведінки та дотримання заходів безпеки при ліквідації великих техногенних катастроф
- •11 Тести для самостійної підготовки
- •6. Якими повинні бути тривалість натискання та інтервал між окремими натисканнями при проведенні зовнішнього масажу серця?
- •47.Ваші дії при отруєнні трибами:
- •90. З якого боку рекомендується підпливати до потопаючого?
- •ПерШа медичНа допомоГа в Надзвичайних Ситуаціях
- •65082. Одеса. Вул. Дворянська. 1/3
3.5. Перев'язувальний матеріал
Індивідуальний перев'язний пакет складається із двох ватно-марлевих подушечок розміром 32 х 17,5 см, бинта шириною 10 см і довжиною 7 м (рис. 15). Одна подушечка пришита на кінці бинта, а інша вільно по ньому пересувається.
Рис. 15. Індивідуальний перев'язний пакет:
1 - нерухома подушечка; 2 - рухома подушечка; 3 - бинт; 4 - кінець бинта; 5 - скатка бинта; 6 - кольорові нитки
Пакет звичайний, на відміну від індивідуального перев'язного пакета, впаковують у пергаментну внутрішню і плівкову зовнішню оболонки. До кожного пакета прикладається рекомендація з його розкриття і використання.
Бинт являє собою смугу марлі в скачаному стані. Скачана частина бинта називається голівкою, вільний кінець - початком бинта. Стерильні бинти впаковані герметично в пергаментний папір.
Серветки стерильні - це складені в кілька шарів чотирикутні шматки марлі, упаковані герметично в пергаментний папір (по 20 шт. в упаковці). Розміри великих серветок 70x68 см, малих -68x35 см.
Пов'язка стерильна мала складається з бинта шириною 14 см і довжиною 7 м та однієї ватно-марлевої подушечки розміром 56x29 см.
Пов'язка стерильна велика має подушечку розміром 65x45 см, до якої пришиті шість фіксуючих тасьм. Пов'язки використовуються при великих ранах і опіках.
Вата стерильна випускається в упаковках по 25 і 50 г. Вата нестерильна випускається в упаковках по 50 і 250 г і застосовується при накладанні стисних пов'язок. Компресна (сіра) вата застосовується для виготовлення м'яких прокладок при накладенні шин та компресів.
Косинкові пов'язки накладають на голову, груди, плечові, ліктьові, колінні, гомілковостопні суглоби, на кисть і стопу та на промежину. Якщо косинки нестерильні, то спочатку на ранову поверхню накладають стерильні бинти або серветки, які потім фіксують косинкою.
За відсутності або нестачі табельних перев'язних матеріалів використовують підручні засоби.
Особливо зручні пов'язки за Маштафаровим.
Їх накладають, використовуючи шматки тканини (простирадла, сорочки та ін.) різної величини, кінці яких надрізають для одержання тасьм. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (при необхідності - і вату), а потім шматком тканини із зав'язками закріплюють пов'язку (рис. 16).
а б в
Рис. 16. Пов'язка за Маштафаровим з підручних засобів:
а- на спину; б- на стегно; в - на стопу
Клеолові та лейкопластирні пов'язки накладають, як правило, на невеликі рани. Рану закривають стерильним матеріалом, і закріплюють смужками липкого пластиру. При накладенні клеолової пов'язки шкіру навколо рани змазують клеолом, дають йому підсохнути, а потім рану закривають розтягнутою марлевою серветкою, приклеюючи її краї до змазаної шкіри.
3.5.1 Види пов'язок. Техніка накладання м'яких пов'язок
При накладенні пов'язок необхідно прагнути не викликати зайвого болю. Бинт варто тримати в правій руці, а лівою втримувати пов'язку і розгладжувати ходи бинта (рис.17).
Рис. 17. Правильне положення рук і бинта при накладенні пов'язки
Пов'язка виконує не тільки профілактичну, а і лікувальну дію. Вона створює спокій ушкодженій частині тіла, герметично закриває рану, всмоктує з рани видільне, попереджає розвиток ускладнень у рані.
На рану накладають ватно-марлеві і бинтові пов'язки, а також пов'язки з підручних засобів - чистої носової хустки, косинки, сорочки тощо.
Бинтові пов'язки накладають за такими правилами:
1. Надати ушкодженій частині тіла найбільш зручне, функціонально вигідне положення, при якому зменшується біль.
Бинтувати зручніше, якщо ушкоджена частина тіла буде розташовуватися на рівні грудей рятувальника.
Ушкоджена частина тіла після закінчення бинтування повинна перебувати у функціонально - вигідному фізіологічному положенні.
При накладенні пов'язки необхідно стежити за виразом обличчя постраждалого і не заподіювати йому своїми діями болю.
Якщо пов'язка турбує постраждалого, необхідно послабити її або змінити напрямок турів бинта.
Бинтувати треба двома руками, здійснюючи поперемінно то однією, то іншою рукою обертання голівки бинта навколо ушкодженої частини тіла, вільною рукою розправляючи тури бинта, щоб не було складок.
Під час накладення пов'язки "правша" розгортає бинт ліворуч. Голівка бинта повинна скочуватися з турів бинта.
Кожен наступний тур повинен закривати на 1/2 або 2/3 ширини попередній тур.
Бинтувати треба за планом, користуючись якою-небудь типовою пов'язкою.
Накладена пов'язка не повинна викликати порушення кровообігу в кінцівці, а повинна здійснювати рівномірний тиск і зупиняти капілярну та венозну кровотечу.
Кінці бинта зав'язують над здоровою частиною тіла для попередження непотрібного тиску на рану.
При накладенні пов'язки і по її закінченні перевіряють, чи не туго накладена пов'язка, чи не занадто вона вільна, чи не буде сповзати і розмотуватися.
Помилки при накладенні пов'язок:
- забинтована частина тіла перебуває не у функціонально вигідному фізіологічному положенні;
- пов'язка накладена занадто туго і викликає порушення кровообігу в кінцівці, ознаками якого є збліднення кінцівки нижче пов'язки, посиніння кінцівки або її затерпнення, поява пульсуючого болю;
пов'язка нерівномірно накладена;
пов'язка накладена занадто слабко, не зупиняє кровотечу, сповзає з місця ушкодження.
Залежно від конфігурації ушкодженої частини тіла накладають пов'язку певного типу.