Тема 3: світовий ринок товарів та послуг

ПЛАН.

1. Поняття світового ринку товарів та послуг та його місце в міжнародній економіці.

2. Сутність, структура та динаміка міжнародної торгівлі.

3.Види міжнародної торгівлі та їх порівняльна характеристика.

4. Сучасні методи міжнародної торгівлі та їх вплив на ефективність зовнішньо - торговельних операцій.

5. Механізм ціноутворення на світових товарних ринках.

6.Поняття , зміст та завдання зовнішньоторговельної політики.

7. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.

8. Нетарифні методи торгових обмежень та їх характеристика.

Під поняттям світового ринку розуміють сферу стійких товарно-грошових відносин між країнами, які базуються на міжнародному розподілі праці (МРП) та інших факторів виробництва. Світовий ринок характеризується наступними рисами:

• це категорія товарного виробництва, яке вийшло за національні рамки в пошуках збуту своєї продукції;

• світовий ринок проявляється в міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом внутрішнього та зовнішнього попиту та пропозиції;

• оптимізує використання факторів виробництва, вказуючи при цьому виробнику в яких галузях та регіонах вони можуть бути використані найбільш ефективно;

• світовий ринок виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари, а також їх виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах.

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка представляє сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу; це торгівля товарами та послугами, яка здійснюється на міжнародному рівні; характеризується наступними показниками: експорт; імпорт; торгове сальдо – різниця вартісного обсягу експорту та імпорту; торговий оборот – сума вартісного обсягу експорту та імпорту.одної торгівлі та їх порівняльна характеристика.

У широкому розумінні міжнародна торгівля представляє собою будь-яку міждержавну обмінну діяльність товарами, послугами та іншими результатами людської праці або елементами природи і виступає матеріальною основою світового товарного ринку

Розглядаючи сутність поняття «міжнародна торгівля», необхідно виокремити його органічну складову – зовнішню торгівлю, яка віддзеркалює експортно-імпортну діяльність окремо взятої країни з рештою держав світу.

Під поняттям світової торгівлі мають на увазі сукупність зовнішньої торгівлі країн світу; сума торгових операцій різних країн.

Для оцінки масштабів, структури, динаміки та результативності міжнародних та зовнішньоторговельних операцій потрібно з»ясувати систему кількісних та якісних показників, серед яких найважливіші:

І. Показники розвитку міжнародної торгівлі: 1. обсяг експорту; 2. реекспорт 3. імпорт; 4. реімпорт; 5. зовнішньоторговельний оборот; 6. фізичний обсяг торгівлі; 7. генеральна (загальна) торгівля; 8. спеціальна торгівля.

ІІ. Показники результатів: 1. сальдо торгового балансу; 2. сальдо балансу послуг та некомерційних операцій; 3. сальдо балансу поточних операцій; 4. індекс «умови торгівлі».

ІІІ. Структурні показники: товарна структура; регіональна структура; географічна структура; інституційна структура; видова структура

ІУ. Показники інтенсивності: експортна квота; імпортна квота; зовнішньоторгова квота; обсяг експорту, імпорту та зовнішньоторговельного обороту на душу населення.

У. Показники порівняння.

Враховуючи різноманіття сучасних видів міжнародної торгівлі, необхідно провести їх класифікацію за наступними ознаками:

І. за специфікою регулювання: 1.1. звичайна торгівля; 1.2. дискримінаційна торгівля; 1.3.преференційна торгівля; 1.4. торгівля в режимі найбільшого сприяння

ІІ. За специфікою взаємодії суб»єктів торгівлі: 2.1.традиційна торгівля; 2.2торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією; 2.3. зустрічна торгівля.

ІІІ. За специфікою предмета торгівлі: 3.1. торгівля послугами; 3.2. торгівля сировинними товарами; 3.3. торгівля промисловими товарами; 3.4. торгівля продукцією інтелектуальної праці.

Особливою специфікою серед видів міжнародної торгівлі виділяється зустрічна торгівля. Специфіка міжнародних зустрічних угод полягає в наступному:

• нестача, відсутність у окремих країн конвертованої валюти;

• існування в окремих країн системи державного регулювання та контролю за зовнішньоторговельними операціями, в т.ч. державна монополія зустрічної торгівлі;

• стан платіжно-торгових балансів конкретних держав;

• особливості торгово-політичних режимів, які існують в різних країнах і об»єднаються в різні економічні угрупування.

Виділяють наступні види міжнародної зустрічної торгівлі:

І. Товарообмінні операції та компенсаційні угоди на без валютній основі:

ІІ. Компенсаційні угоди на комерційній основі:

ІІІ. Компенсаційні угоди на основі домовленостей при виробниче співробітництво:

ІУ. Кліринг – система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог та зобов»язань.

Метод міжнародної торгівлі – порядок виконання та організаційна форма зовнішньоторговельної угоди, спосіб здійснення торговельного обміну. В міжнародній торговельній практиці використовують два основні методи:

І. торгівля напряму.

ІІ. торгівля через посередників

Переваги залучення посередників при здійсненні міжнародних торгових угод: 1. оперативна реакція на зміни кон»юнктури ринку; 2.підвищується оперативність збуту; 3. підвищується конкурентноспроможність товарів за рахунок після продажного сервісу; 4. деякі посередники авансують експортерів, вкладаючи власний капітал в створення та функціонування збутової сітки; 5. виступають джерелом первинної інформації про якість товарів.

Посередники на світових товарних ринках поділяються:

- індивідуальні посередники – агенти, брокери, маклери, дистриб»ютори;

- інституційні посередники – виставки, тендери, ярмарки, міжнародні біржі, аукціони.

Міжнародна виставка – демонстрація досягнень в галузі виробництва, науки та техніки однієї або декількох країн з метою зацікавити суб»єктів місцевої економіки до підписання протоколів про наміри торгувати або навіть до укладання торговельних угод.

Міжнародні торги – спосіб закупівлі товарів, розміщення замовлень та видачі підрядів, які передбачають залучення пропозицій від кількох постачальників і підрядників різних країн та укладання контракту з тим, пропозиція якого найвигідніша замовнику за технічними та комерційними умовами.

Міжнародні ярмарки – один із способів реалізації товарів на постійно діючому та відкритому ринку, що провадиться в одних і тих же місцях, у визначену пору року і у встановлений термін, метою якого є демонстрація зразків товарів, що виробляються фірмами, для укладання торговельних угод.

Міжнародний товарний аукціон – спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких через публічні торги в завчасно зумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які мають індивідуальні властивості.

Міжнародна товарна біржа – особливий вид постійно діючого ринку, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу масових, якісно однорідних та взаємозамінних товарів

Під поняттям світової ціни розуміють грошовий вираз інтернаціональної вартості товару як суспільно необхідних витрат праці на виробництво товару при середньосвітових умовах виробництва та інтенсивності праці. Множинність – встановлення різних цін на один і той самий товар у різних місцях і один і той самий період часу. Множинність світових цін зумовлена наступними факторами:

1. відмінностями торгівельної політики стосовно до конкретних ринків, так і до різних категорій імпортерів;

2. державною та міждержавною валютною політикою;

3. політикою протекціонізму;

4. відмінностями в методології та методиці розрахунку цін;

5. іншими факторами.

В міжнародній торгівлі прийнята наступна класифікація цін:

І. За напрямками торгових потоків: експортні; імпортні;

ІІ. За характером реалізації: оптові; роздрібні;

ІІІ. За умовами розрахунків: комерційні ціни ; ціни клірингових розрахунків; ціни програм допомоги; трансфетні ціни.

ІУ. За повнотою врахування затрат: ціна-нетто; ціна споживання

У. За ступенем фіксації: тверда ціна; змінна ціна; біжучі ціни; ціни з подальшою фіксацією

УІ. За джерелами цінової інформації: ціни, які публікуються; довідкові ціни; ціни біржових котирувань; ціни аукціонів; статистичні ціни; ціни фактичних угод; ціни пропозицій великих фірм; розрахункові ціни.

В міжнародній торгівлі прийняті наступні види цінових знижок: знижка – сконто ( в залежності від виду оплати розрахунків: в кредит чи готівкою); 3-5%; - прогресивна знижка – за кількість та серійність – до 15%; - дилерська знижка – 15-20%; - спеціальна знижка – привілейованим покупцям; 5-8%; - експортна знижка – встановлює продавець; - сезонна знижка – до 15%; - знижка за повернення раніше купленого товару застарілої моделі; - знижка при товару, котрий був у користуванні.

Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

1. одностороннє

2. двостороннє

3. багатостороннє..

В залежності від масштабів втручання в міжнародну торгівлю держави розрізняють:

1. політику вільної торгівлі – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі ринкових сил попиту та пропозиції.

2. протекціонізм – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції завдяки використанню тарифних та нетарифних інструментів торговельної політики.

Виділяють такі форми протекціонізму:

1. селективний ; 2. галузевий 3. колективний 4. прихований

Виділяють 4 рівні системи регулювання міжнародної торгівлі:

1. фірмовий; 2. національний 3. міжнаціональний; 4. наднаціональний .

СОТ – головна міжнародна організація, яка регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. Це регулювання містить у собі реалізацію узгоджених принципів поведінки країн в міжнародній торгівлі та комплекс заходів, які проводиться під егідою СОТ за участю більшості країн світу.

Міжнародні торгові відносини регулюються за допомогою двох груп інструментів:

1. тарифне регулювання;

2. нетарифне регулювання.

В свою чергу тарифні методи поділяються на мита та тарифні квоти (використовуються для регулювання імпорту). Під поняттям митного тарифу розуміють:

1. інструмент торгової політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії з світовим ринком;

2. збірник ставок митних податків, які застосовуються по відношенню до товарів, котрі переміщуються через митний кордон; систематизований у відповідності до товарної номенклатури ЗЕД;

3. конкретну ставку митного податку, обов»язкову до сплати при вивезенні та ввезенні товарів на митний кордон країни ( в такому випадку поняття митного тарифу повністю співпадає з поняттям митного податку).

Мито – обов»язковий податок, який стягується митними органами при імпорті та експорті товару і є умовою імпорту та експорту .

Тарифна квота – це різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару. Якщо обсяг імпорту більший від кількості, встановлюється підвищена ставка тарифу.

Митні податки виконують наступні функції:

1. фіскальну

2. протекціоністську (захисну)

3. балансуючу

4. покращення умов доступу на іноземні ринки.

За характером надходження виділяють наступні види мит: сезонні; антидемпінгові; компенсаційні.

За способом стягнення виділяють: адвалорні мита; специфічні мита; комбіновані

За об»єктом оподаткування: імпортні; експортні; транзитні

За походження виділяють наступні види митних податків: Автономні; конвенційні (договірні); преференційні

За типами ставок: постійні; змінні.

За способом нарахування: номінальні; ефективні

Митна вартість товару – нормальна ціна, яка сформувалася на відкритому ринку між незалежним продавцем та покупцем товару; ціна, по якій товар може бути проданий в країні призначення на момент подачі митної декларації.

Оптимальна ставка тарифу – рівень тарифу, який забезпечує максимізацію рівня національного економічного добробуту.

Експортний тариф накладається на експортні товари при їх перетині митного кордону держави. Основні функції:

1. фіскальна – збір грошей в дохід бюджету для фінансування видаткових статей;

2. балансуюча – у випадку значних відмінностей у рівні внутрішніх регульованих цін та вільних цін світового ринку на окремі товари.

Нетарифні методи торгової політики класифікуються наступним чином:

І. Кількісні: квотування (для регулювання імпорту); ліцензування ( для регулювання імпорту та експорту); «добровільні обмеження» (для регулювання експорту)

ІІ. Приховані: державні закупівлі; вимоги про вміст місцевих компонентів; технічні бар»єри; податки та збори.

ІІІ. Фінансові: субсидії; кредитування; демпінг.

Квотування – це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт та експорт певних товарів на визначений період часу

Ліцензування – передбачає видання імпортеру або експортеру повноважним державним органом спеціального дозволу (ліцензії) на вивезення або ввезення певного товару протягом встановленого терміну

«Добровільні» обмеження експорту – кількісне обмеження експорту, що базується на зобов»язанні одного з партнерів добровільно обмежити або не збільшувати обсяг експорту товару на визначений період часу в обумовлених угодами розмірах.

До прихованих методів або методів прихованого протекціонізму відносять:

1. Політику в рамках державних закупівель;

2. Внутрішні податки та збори;

3. Технічні бар»єри;

4. Вимоги про вміст місцевих компонентів.

Фінансові методи торговельної політики використовуються для стимулювання експорту:

1. Субсидії – грошові виплати, спрямовані на підтримку національних товаровиробників.

2. Експортне кредитування передбачає державну фінансову підтримку національних товаровиробників; фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками.

3. Одним із методів субсидіювання є демпінг – вивезення товарів за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому та світовому ринках, за рахунок державних субсидій експортерам або за рахунок зацікавлених фірм.

Одним із нетарифних засобів регулювання міжнародної торгівлі є правові інструменти, найважливішими серед яких є:

1. торгові угоди – укладаються між урядами країн здебільшого на 5-10 років і ратифікуються парламентами; за рішеннями сторін вони можуть переглядатися та продовжуватися.

2. правовий режим