Дзвінкі

[б]

[г]

[ґ]

[д]

[ж]

[д͡ж]

[з]

[д͡з ]

[д']

[з']

[д͡з']

Глухі

[п]

[х]

[к]

[т]

[ш]

[ч]

[с]

[ц]

[т']

[с']

[ц']

[ф

Фонетика

Тверді

б

п

в

м

ф

ж

ч

ш

дж

к

г

х

ґ

д

т

з

ц

дз

с

л

н

р

М’які

д

т

з

ц

дз

с

л

н

р

й

Сонорні – звуки, в яких голос переважає над шумом: [в][й][р][р′][м][н][н′][л][л′]. Вони завжди дзвінкі, а приголосний [й] завжди м'який.

шиплячі [ж], [ш], [ч], [дж]; свистячі [з], [с], [ц], [дз], [дз′].

Губні приголосні звуки: [б] [п] [в] [м] [ф]

Закони фонетичної транскрипції: 1. Фонетична транскрипція записується у квадратних дужках: [л и с]. 2. Замість розділових знаків ставляться: у середині речення – /, а в кінці речення – //. 3. Над словами, які мають два і більше склади, ставиться наголос. 4. Знаки записуються окремо один від одного: [к о р ó в а], а не [корóва]. 5. [ ' ] після літери вгорі – м’якість приголосного: [с' а д']. 6. [ ’ ] після літери вгорі – напівм’яка вимова приголосного: [й á в’ і р] (ставиться після напівпом’якшених приголосних б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х, ґ!). 7. [ ´ ] над голосними або я, ю, є, ї – позначає наголос. 8. [:] після літери – подовження звука. Подовження звука передається: -ння [н':а], -ться [ц':а], -шся [с':а] (див. розділ «Орфоепія»). 9. Звуки, що мають у вимові відтінок іншого звука, позначаються відповідною літерою алфавіту і справа вгорі – літерою того звука, до якого схильний даний звук: [е^и], [и^е], [o^y]. 10.У транскрипції ніколи не пишуться букви я, ю, є, ї; ь; щ. Букви я, ю, є, коли передають один звук, то позначаються [a], [y], [e], коли два звуки, то позначаються як [йа], [йу], [йе]; буква ї завжди позначається [йi]; м’який знак позначає м’якість приголосного, біля якого ставиться [']; буква щ передається звуками [шч]. 11. Як один звук є африкати [ ͡дз], [ ͡дз'], [ ͡дж], якщо належать до кореня: дзвін [ ͡дз в’ і н]. 12. Слова у транскрипції не переносяться. 13. Одноосновні прийменники, сполучники, частки з наступним словом пишуться разом: [й á ґ ж е] (як же), [б е^из т é б е] (без тебе).

Склад:

Відкритий - це склад, який завершується голосним звуком: пе-ре-ко-на-ти, мо-ва; во-ля, мо-ре

Закритий - це склад, що закінчується на приголосною: ви-тів-ки_, зай-чик, пер-стень, сміх, свіч-ка, річ-ка. В українській мові переважають відкриті склади.

Алфавіт:

Орфоепія Чергування приголосних:

1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг —плужок, друг —дружба, дорога —дорожній, вік —вічний, око —очі, рука —ручний, юнак —юначе, пастух —пастуше, сухий — сушити;

2. Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад:

Давальний відмінок: знахідка — знахідці, книга —книзі, облога — облозі, опалубка — опалубці, папка — папці, пересадка — пересадці, плаха — пласі, покупка — покупці, сім 'янка — сім 'янці, фабрика — фабриці

Місцевий відмінок: берег — на березі, блок —у блоці, відпустка — у відпустці, капелюх — на капелюсі, колега — на колезі, палатка — в палатці, поріг — на порозі, рейка — на рейці, техніка — в техніці

Чергування відбувається також при словотворенні, наприклад: аптека — аптеці, універмаг — в універмазі, літфак — на літфаці.

Спрощення приголосних

-ждн – жн (тиждень – тижневий);

- здн – зн (проїздити – проїзний);

- стн – сн (честь – чесний);

- стл – сл (стелити – слати)

- слн – сн (ремесло – ремісник)

- стц – сц (містити) – місце);

- лнц – нц (сонце – від «сълньце»);

- рдц – рц (серденько – серце);

- сткл – скл (скло від стъкло);

- рнч – нч (горно – гончар;

- скн – сн (тріск – тріснути);

- зкн – зн (бризкати – бризнути).

Увага: на письмі спрощення спрацьовує лише для української лексики.

Винятки: шістнадцять, кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, зап’ясний і похідних від них.

Завжди «у»:

1. Перед приголосним звуком на початку слова. Наприклад: учора;

2. Початок речення перед приголосним. Наприклад: У Петра зібралися всі.

3. Між приголосними звуками на межі слів. Наприклад: прийшов у село;

4. Якщо наступні приголосні «в», «ф» або їхні сполуки з іншими звуками («льв», «св», «тв», «хв»). Наприклад: занурився у хвилю;

5. Після розділового знака перед приголосним (кома, крапка з комою, тире, дужки, лапки). Наприклад: Моя мама, вчителька, сьогодні провела відкритий урок.

Завжди «в»:

1. Між голосними звуками. Наприклад: прибула в Одесу;

2. Перед голосним на початку речення: В Острозі відновила роботу Острозька академія.

3. Після голосного звука перед приголосними (крім тих випадків, коли наступним стоять приголосні «в», «ф» або їхні сполуки з іншими звуками: «льв», «св», «тв», «хв»). Наприклад: відпочивала в Криму, але поїхала у Львів

Завжди «і»:

1. Після будь-якого розділового знака (кома, крапка з комою, тире, дужки, лапки, три крапки), після приголосного звука перед приголосним. Наприклад: зібрав і пішов.

2. Початок речення. Наприклад: І день іде… (Тарас Шевченко)

3. Зіставлення понять. Наприклад: батьки і діти.

4. Перед звуком [й] та буквами «я», «ю», «є», «ї». Наприклад: Знайшли і ялинку, і їжака.

Завжди «й»:

1. Між голосними звуками. Наприклад: Глядачі кричало «браво» й аплодували.

2. Після голосного звука перед приголосним. Наприклад: яскраве й барвисте намисто.

Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)

1. При творенні прикметників за допомогою суфіксів -ськ(ий) та іменників за допомогою суфікса -ств(о) деякі приголосні змінюються, змінюючи й самі суфікси:

2. г, з, ж + -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -зьк(ий), -зтв(о): Прага - празький,  убогий - убоство, Кавказ - кавказький, Париж - паризький, Запоріжжя - запорізький;

3. к, ц, ч + -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -цьк(ий), -цтв(о): пророк - пророцький, молодець - молодецтво, юнак - юнацький - юнацтво;

4. х, с, ш + -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -ськ(ий), -ств(о): чех - чеський, волох - волоський, Полісся - поліський, товариш - товариство, Сиваш - сиваський.

5. У частині слів іншомовного походження зміна приголосних перед суфіксом -ськ- не відбувається: Бангкок - бангкокський, баск - баскський, Ірак - іракський, казах - казахський, Ла-Манш - ла-маншський, Мекка - меккський, тюрк - тюркський, Нью-Йорк - нью-йоркський, герцог - герцогський.

6. Усі інші кінцеві приголосні основи при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о) залишаються без змін: Обухів - обухівський, Канада - канадський, Крим - кримський, Волинь - волинський, богатир - богатирський, студент - студентство, солдат - солдатський, турист - туристський.

7. Зверніть увагу! Суфікс -к- в кінці твірної основи при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) випадає: Камчатка - камчатський, Чукотка - чукотський.