- •Тема 6.
- •6.1. Основні напрями реалізації проектів з теледемократії
- •6.2. Інформаційно-технічний комплекс «рада»
- •6.3. Іс «Законопроект»
- •6.4. Електронний інформаційний бюлетень
- •6.5. Бази даних правової інформації Верховної Ради України
- •6.6. Інформаційно-аналітична система «Вибори»
- •6.7. Проблеми і перспективи Інтернет-виборів
Тема 6.
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМи ЗАКОНОДАВЧИХ ОРГАНІВ
6.1. Основні напрями реалізації проектів з теледемократії
Сьогодні в усьому світі спостерігається дедалі більше відчуження політиків від пересічних громадян і спад інтересу останніх щодо політичних проблем. Відповідно, починаючи з останньої декади ХХ століття у багатьох країнах було започатковано дослідження та проекти, спрямовані на пошук шляхів стимулювання демократичних процесів з використанням сучасних телекомунікаційних технологій. Пілотні проекти включають системи телеконференцій, публічні інформаційні термінали, системи телевиборів тощо. Усі такі зусилля позначаються як «теледемократія».
Теледемократія (teledemocracy) — використання телекомунікаційних технологій для більшого залучення громадян у політичні процеси на основі поліпшення передавання політичної інформації та думок між громадянами, політиками і виконавчою владою.
Демократична система має чотири складові — громадян, законодавців (політиків), виконавчу владу і судову систему. Незалежність останньої пояснює виключення її зі сфери таких досліджень, а решта складових є рівноцінними.
Очевидно, що впровадження новітніх інформаційних технологій має на меті автоматизацію не тільки діяльності окремих структур, а й інформаційної взаємодії між ними. Зв’язки громадян з органами влади забезпечують різноманітні системи електронної комерції за участю держави (див. розд. 4). Не менш важливими є інформаційні взаємозв’язки між законодавчою та виконавчою гілками влади.
Основою для виявлення та формулювання проблем, які потребують правового врегулювання, є оперативні та статистичні дані, що охоплюють усі аспекти життя суспільства і держави; засідання Верховної Ради України та інших органів вищої влади; соціологічні дослідження, рішення, звернення громадських організацій та партій; міжнародна інформація, світовий досвід; листи та звернення громадян, організацій і т. ін.
При цьому роботу законодавця (депутата) неможливо відокремити від його діяльності як політика. З урахуванням існування як формальних (офіційних) інформаційних потоків та процедур прийняття рішень, так і неформальних, автоматизоване забезпечення законотворчої діяльності має відбуватись у трьох напрямках — підтримка роботи парламенту; надання доступу до нагромаджених даних, що їх можна використати у процесі прийняття рішень; забезпечення комунікацій між політиками та їх зв’язків з органами державної влади і громадськістю.
З 1990 року у Верховній Раді України функціонує інформаційно-аналітична система, яка охоплює весь цикл забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності. Автоматизовані збирання, накопичення та аналіз даних з проблем, які потребують нормативно-правового регулювання; підготовка проектів нормативно-правових актів; колективне обговорення пропозицій; порівняльний аналіз, узгодження, прийняття (голосування); оперативне доведення їх до застосування на практиці; оброблення інформації і зворотний зв’язок про наслідки дії чинного законодавства та аналіз даних для прийняття рішень.
Система надає послуги не лише структурним підрозділам Верховної Ради України, а й тисячам користувачів державних і недержавних організацій, установ, закладів і підприємств, фізичним особам як в Україні, так і за її межами.
Комп’ютерна мережа, на основі якої реалізовано систему, розташована у 8 будинках Верховної Ради і об’єднує близько 400 робочих станцій. Середовищем передавання є 5 км волоконно-оптичного кабелю і понад 20 км кабелю скрученої пари. Основними принципами побудови мережі є висока пропускна спроможність передачі даних, ізоляція інформаційного трафіку для кожного будинку і кожного поверху в будинку, управління комп’ютерною мережею з центрального вузла, інтеграція побудови комп’ютерної мережі Верховної Ради України в регіональну мережу м. Києва та глобальну мережу України і світу, захист від несанкціонованого доступу.
Комп’ютерна мережа Верховної Ради України має вихід до Інтернет через вузли СП «Інфоком» та Українського об’єднання електрозв’язку «Укртелеком».
Доступ до інформації надається з робочих місць секретаріатів постійних комітетів, фракцій, груп та підрозділів Верховної Ради.
У структурі ІС Верховної Ради України виділено кілька функціональних і забезпечуючих підсистем (див. далі). У свою чергу, деякі з цих підсистем складаються з окремих комплексів. Наприклад, підсистема спеціалізованих комплексів управління законотворчим процесом містить комплекси «ПЛАН», «Реєстрація та контроль проходження законопроектів», «Контроль за проходженням документів у підрозділах», «Контроль виконання доручень і запитів народних депутатів України та інформування», інформаційно-аналітичний комплекс «Вибори». Крім того, ця підсистема містить окремі офісні завдання, що функціонують у структурних підрозділах («Кадри», «Бухгалтерія» та ін.).
Інтегрована база даних системи містить юридичну, соціально-економічну та іншу інформацію, зокрема: відомчі нормативні акти; матеріали із зарубіжного законодавства; каталоги літератури; фонди інформаційних агентств світу; стенограми засідань Верховної Ради України, інших зібрань та обговорень; пропозиції до законопроектів; результати голосувань; програми народних депутатів, партій, рухів; статистичні дані міністерств, відомств, соціологічних досліджень; звернення, скарги і пропозиції громадян, організацій тощо; відомості щодо проблем держави і суспільства.
Така інформація може надаватись користувачам на локальні ПЕОМ у вигляді протоколів поновлення, з використанням локальної мережі та мережі Інтернет, на компакт-дисках, електронною поштою у вигляді окремих файлів або протоколів. Електронна пошта, зокрема, вважається фахівцями одним із механізмів забезпечення демократичності прийняття рішень. На відміну від телефону, який закріплює існуючі інформаційні потоки, електронна пошта вирівнює участь окремих осіб в обговореннях і прийнятті рішень незалежно від їх віку, статі або соціального статусу.
Поширення матеріалів в електронному вигляді прискорює їх доставку і виключає рутинну роботу — розмноження, розкладання документів у конверти, пересилання. Дешевість такого передавання дає можливість збільшити кількість абонентів. Перевагами є також більший ступінь секретності порівняно зі звичайною поштою та асинхронність — передавання повідомлення та його одержання можуть бути розділені у часі.