- •1. Ключові поняття м та їх сутність.
- •2,Види знижок в сучасній системі ціноутворення.
- •3. Сутність м як філософії бізнесу.
- •4. Цілі політики розподілу.
- •6. Фукції каналів розподілу.
- •7.Елементи комплексу м.
- •8. Види торгових посередників.
- •9. Еволюція концепцій м.
- •10. Складові процесу товароруху.
- •11. Види м.
- •12. Цілі та засоби комунікаційної політики.
- •13.(17) Фактори макросередовища в м.
- •14. Методи визначення бюджету просування.
- •15. Фактори мікросередовища в м.
- •16. (18) Реклама в системі м.
- •17. (Див. Пит.13)
- •18. (16)
- •19. Показники кон'юнктури ринку.
- •20. Розробка рекламних звернень.
- •21.М-ві дослідження конкурентів
- •23.М-ві дослідження посередників та постачальників.
- •24.Вибір носіїв реклами.
- •25Елементи вивчення внутрішнього середовища підприємства.
- •26.Просування товарів: стимулювання збуту
- •27Процесс м-х досліджень
- •28. Персональний продаж та його особливості.
- •29Методи м-х досліджень.
- •30)Суть та значення паблік релейшнз.
- •31. Систематизація Мової інформації
- •32. Суть та особливості прямого м.
- •33.Методи аналізу Мової інформації.
- •34.Синтетичні засоби м-х комунікацій.
- •35. Фактори сегментування споживчого ринку.
- •36. М-ві організаційні структури.
- •37. Формування Мової стратегії.
- •38. Контроль результатів Мової діяльності.
- •39. М-ві конкурентні стратегії.
- •40. Мовий аудит.
- •41. Цілі та суть Мової стратегії.
- •42. Методи оперативного аналізу.
- •43. Конкурентоспроможність товару та її визначення.
- •44. Сутність та складові swot – аналізу.
- •45. Життєвий цикл товару та його складові.
- •46. Формування системи розподілу в м.
- •47.(49) Політико-правові та соціально-культурні фактори зовнішнього середовища м.
- •48.(50) Види знижок у ціноутворенні для споживчого ринку.
- •51. Цілі цінової політики підприємства
- •52.Концепція м стосунків.
- •53.Види цін.
- •54. Особливості м послуг.
- •55. Складові процесу м-х комунікацій.
- •57. Методи ціноутворення
- •58. Форми вираження ідеї рекламного звернення.
- •59. Інтегровані м-ві комунікацій на місці продажу.
- •60. Види цін залежно від особливостей контракту купівлі-продажу
- •61. Формування ціни за базисними уМ-овами поставки.
37. Формування Мової стратегії.
Під стратегією (фірми, підприємства, підприємництва) розуміють комплексну програму дій (заходів), яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей. Стратегія завжди багатооб'єктна. Зокрема, об'єктами стратегії можуть бути продукція, капітал, максимізація прибутку, поведінка на ринку, конкурентоспроможність, технологія та інші елементи ринкової системи господарювання.
Базова (загальнофірМ-ова) стратегія об'єднує (спирається) існуючі функціональні стратегії: Мової діяльності, науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), виробництва, фінансову, екологічну, соціальну та ін. Тому запорукою розробки та реалізації ефективної базової стратегії будь-якої фірми є врахування особливостей і зв'язків функціональних стратегій як між собою, так і загалом із загальнофірмовою стратегією.
Розробку (вибір) Мової стратегії фірми здійснюють кількома етапами.
Насамперед виявляють конкурентні переваги фірми. Для того щоб оцінити можливість успішного виходу на ринок, зіставляють дані аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища компанії і на цій основі порівнюють характеристики фірми з аналогічними характеристиками конкурентів, у тому числі можливість задовольнити конкретні потреби споживачів.
Після розробки базової стратегії керівництво компанії аналізує господарський портфель на всіх рівнях - від загальнокорпоративного, де розміщуються великі господарські підрозділи, через рівні стратегічних господарських підрозділів (СГП), кожен з яких складається з певних ліній продуктів, до рівня ліній продуктів, де кожна лінія розглядається як портфель з кількох продуктів.
Існують такі альтернативні варіанти стратегії портфеля фірми:
o проникнення на нові товарні ринки (Використовуючи стратегію проникнення на нові товарні ринки, фірма пропонує споживачам на вже освоєних нею географічних ринках нові продукти чи послуги. Досягається висока концентрація ресурсів, виявляється ефект нагромадження знань і навичок у сфері виробництва та М, завдяки чому компанія може одночасно знизити ціни і поліпшити якість. У результаті прихильність покупців до продукції фірми посилюється.);
o географічне розширення (Стратегія географічного розширення найбільше придатна для відносно невеликої фірми при розробленні принципово нового продукту, який може бути легко скопійований конкурентами, а також колиможливості нових ринків недовговічні. Таку стратегію використовують, наприклад, фірми з виробництва комп'ютерів і мікросхем: вони випускають свою нову продукцію на всі світові ринки якомога швидше з тим, щоб довше використовувати переваги своєї технології, поки аналогічну продукцію не почнуть випускати конкуренти.);
o розвиток товарного ринку (Така стратегія придатна для компаній, які мають досить міцні позиції на кількох географічних ринках, але їм бракує здатності чи досвіду для пристосування до нових умов. Стратегію застосовують у розвинених країнах, де ринки нових продуктів часто характеризуються швидким зростанням.);
o диверсифікація (Стратегію диверсифікації застосовують тоді, коли інвестиції в розвиток нових продуктів на нових географічних ринках обіцяють значний прибуток. Водночас ця стратегія характеризується високим ризиком: у нових уМ-овах часто неможливо використати накопичений досвід, конкуренти можуть вибрати більш сфокусовану стратегію і потіснити компанію на тих ринках, де її позиції недостатньо міцні.).
Відомо три варіанти стратегій охоплення ринку: недиференційо-ваний, диференційований і концентрований М.
Недиференційований М вибирає компанія, яка орієнтується на схожі характеристики найбільших ринкових сегментів і розглядає їх як єдиний ринок.
Диференційований М характеризується орієнтацією фірми на відмінності між ринковими сегментами. Фірма розробляє окрему пропозицію для кожного вибраного сегмента.
Концентрований М частіше вибирають фірми з обмеженими ресурсами. Фірма концентрує свою діяльність на підсегментах (субринках), вибираючи певний напрямок, що відповідає технологічним можливостям фірми.