Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
53-56.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
63.49 Кб
Скачать

54. Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій.

Граматична категорія – система протиставлених одна одній однорідних граматичних величин

Граматичні категорії поділяються на морфологічні й синтаксичні:

До морфологічних належать категорія роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи. До синтаксичних – категорія активності / пасивності, комунікативної спрямованості (розповідність, питальність, спонукальність), стверджуваності / заперечуваності, синтаксичного часу й способу.

Морфологічні категорії поділяються на класифікаційні та словозмінні.

Класифікаційні (словотворчі, дериваційні) категорії – це такі, члени яких виступають як рубрики класифікації слів. Класифікаційною є категорія роду іменників, виду дієслова, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами, дієслова доконаного, недоконаного чи двовидового виду.

Словозмінні (релятивні) категорії – граматичні категорії, яких слово слово може набувати залежно від іншого слова, з яким воно поєднується в реченні. Належать до них категорія роду прикметників, бо прикметники не класифікуються, а відмінюються за родами і родова форма прикметника залежить від поєднуваного з ним іменника (великий успіх, велика справа, велике враження). Також є категорія відмінка: кожна іменна частина мови змінюється за відмінками.

55. Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди

У мовах світу трапляються граматичні категорії роду, відмінка, числа, означеності / неозначеності, ступеня якості, часу, виду, стану, способу, особи.

Категорія роду– граматична категорія, яка полягає в розподілі слів або форм за двома чи трьома класами, традиційно співвідносними з ознаками статі або їх відсутністю. Вона є в більшості сучасних індоєвропейських мов. Немає її в англійській, фінно-угорських, тюркських, японській та ін. мовах. В українській мові категорію роду має кожен іменник. У прикметниках, порядкових числівниках, присвійних, вказівних, питальних займенниках, дієприкметниках і дієсловах у формі мин. часу ця категорія залежна від іменника, з яким поєднуються.

Категорія відмінка– граматична категорія імені, яка виражає його синтаксичні відношення до інших слів висловлювання.

Кількість відмінків у мовах неоднакова. Мови в яких відмінків немає: болгарська, італійська, французька, таджицька, абхазька та ін.

Категорія числа – граматична категорія, яка виражає кількісні характеристики предметів думки. У мовах світу категорія числа не збігається.(н.п крім однини чи множини є двоїна/троїна)

Категорія означеності/неозначеності (детермінації): граматична категорія, яка вказує на те, чи мислиться імя предмета як єдине в описуваній ситуації (означеність) чи як таке, що належить до класу подібних йому феноменів (неозначеність). Ця категорія характерна для германських, романських, болгарської, македонської та ін. мов і виражається за допомогою артиклів. У мовах де немає артиклів, значення означеності/неозначеності виражається лексично та контекстуально.

Категорія ступеня якості (порівняння) – граматична категорія , яка виражає ступінь якості, що характеризує предмет чи дію. Поділяються на:

  1. Звичайний

  2. Вищий

  3. Найвищий

У деяких мовах є тільки два ступеня порівняння: звичайний та елатив

Ступені порівняння мають прикметники і прислівники (важкий, важчий, найважчий / темно, темніше, найтемніше). Ступені порівняння виражаються за допомогою афіксів і аналітично. У словянських, германських і романських мовах є прикметники та прислівники у яких ступені порівняння творяться від інших основ.

Категорія часу- граматична категорія дієслова, яка є специфічним мовним відображенням об’єктивного часу і служить для темпоральної локалізації події або стану, про які йдеться в реченні. Ця категорія вказує на одночасність, передування чи наступність події щодо моменту мовлення. Абсолютні часи: теперішній, минулий і майбутній. У деяких мовах також існують «відносні» часи, які позначають події відносно якоїсь точки відліку, яка, в свою чергу, визначається відносно моменту мовлення (передминулий час, перед майбутній час, майбутній у минулому)

Категорія виду (аспектуальності) – граматична категорія дієслова, яка узагальнено вказує на протікання дії в часі. У словянських мовах граматично протиставлені доконаний та недоконаний вид. Доконаний вид вказує на досягнення межі, тобто показує обмежену дію або її результат (написав, зумів). У германських і романських мовах граматичної категорії виду немає, бо там немає формальних морфологічних засобів (спеціальних суфіксів та префіксів) її вираження.

Категорія стану– граматична категорія дієслова, що виражає бєктно-обєктні відношення. Активний, коли носій дієслівної ознаки відповідає суб’єкту, і пасивний, коли носій дієслівної ознаки відповідає об’єкту.

Категорія способу– граматична категорія, яка виражає відношення названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця.

Це оцінка дії як бажаної, можливої, передбачуваної (припущення) тощо.

Категорія особи– граматична категорія дієслова, яка позначає відношення суб’єкта дії мовця. Виконавцем дії може бути мовець, його співрозмовник або особа, яка не бере участі в розмові. Розрізняють першу, другу та третю особу (пишу, пише, пишеш)

Лексико-семантичні розряди

Лексико-семантичні розряди (категорії)– це граматично важливі групи слів у межах певної частини мови, які мають такі властивості:

  1. об’єднуються за спільною семантичною ознакою. Н.П. ці розряди становлять збірні іменники, речовинні іменники, іменники – назви істот, неістот, власні назви, загальні назви, зворотні дієслова, бо кожна така група має спільну семантичну ознаку – збірність, речовинність тощо.

  2. можуть мати або не мати формальне морфологічне вираження.

  3. взаємодіють із пов’язаними з ними граматичними категоріями. Н.П. від зворотності дієслів залежить категорія стану, від істоти/неістоти – категорія відмінка, від особи/неособи – категорія роду, від власних і загальних назв – категорія числа.

  4. можуть мати і не мати протиставлені всередині розряду ряди форм. Н.П. власні назви протиставляються загальним, назви істот – назвам неістот, перехідні дієслова – неперехідним, то всередині речовинних і збірних іменників подібного протиставлення немає.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]