- •1 Теми та погодинний розклад лекцій
- •2 Перелік тем лекцій лекція 1 вступ у риторику. Структура і завдання курсу. Історія становлення та розвитку риторики
- •1.2. Становлення та розвиток риторики
- •1.3. Риторика в період середньовіччя
- •1.4. Риторика та сучасність
- •1.5. Причини відродження риторики в XX столітті
- •Лекція 2 основні поняття і закони риторики
- •1. Мова і мовлення.
- •2. Модель комунікації.
- •3. Поняття про дискурс і текст.
- •4. Мовленнєва подія – мовленнєві ролі – мовленнєві цілі.
- •5. Функції публічних виступів.
- •6.2. Види публічних виступів.
- •Лекція 3 теоретична риторика. Класичний риторичний канон.
- •1. Закони сучасної загальної риторики.
- •2. Інвенція. Концепція і тема промови.
- •3. Моделювання аудиторії.
- •4. Диспозиція як розділ науки.
- •5. Структура публічного виступу
- •Лекція 4 тема: риторична аргументація
- •1. Визначення аргументації.
- •2. Співвідношення доказу і навіювання.
- •3. Логічні компоненти| доказу.
- •4. Типи логічних аргументів.
- •5. Психологічний бік переконуючого мовлення. Цінності і топос.|промови|
- •6. Ілюстративні аргументи.
- •Лекція 5 тема: стилістичні ресури переконуючого мовлення: тропи, фігури та риторичні прийоми
- •1. Риторичні тропи та фігури.
- •2. Тропеіка
- •2. Риторичні фігури.
- •Лекція 6
- •1. Психологiчна характеристика аудиторiї як вiдповiдник спiльноти
- •2. Мета і мотив
- •3. Зв'язок мотиву з аудиторією
- •4. Психологiчнi особливостi процесу мовленнєвого сприйняття
- •Лекція 7 тема: стратегiя I тактика оратора
- •1. Структура стратегії
- •2. Характеристика стратегії
- •3. Характеристика тактики оратора
- •Список літератури
- •Додаткова
3. Моделювання аудиторії.
Закон моделювання аудиторії потребує від оратора вивчення соціально-демографічних, суспільно-психологічних та індивідуально-особистісних ознак аудиторії з метою наступного забезпечення контакту з аудиторією в процесі виступу.
До соціально-демографічних ознак належать: стать, вік, громадянство, національність, освіта, професія, склад родини, зайнятість (працюючі, безробітні), належність до соціальних верств (селяни, міщани, інтелігенція, переселенці, біженці тощо). Це, так би мовити, видимі соціальні ознаки людини, які ще називають анкетними. Вони дають загальне зовнішнє уявлення про людину, яким має керуватися оратор, але їх недостатньо для того, щоб бути певним, що контакт зі слухачами оратор встановить і мети досягне, бо вони не розкривають внутрішній світ людей.
Проаналізувавши соціально-демографічні ознаки, оратор має звернутися до суспільно-психологічних, а потім до індивідуально-особистісних.
До суспільно-психологічних ознак належать такі, що зумовлюються переважно соціально-демографічними, але не охоплюють усіх слухачів, а характеризують групи або й окремих суб'єктів. Це такі ознаки, як потреби, мотиви поведінки, ставлення до промовця і предмета мовлення та рівень розуміння того, про що йдеться.
Потреби є дуже важливим поняттям у психології людини, бо вони визначають її життєві вибори і мотиви поведінки. Потреби бувають неусвідомлені й усвідомлені. До усвідомлених потреб належать особисті, професійні і громадські, в тому числі й громадянські.
Особисті потреби спонукають людину отримувати відомості тільки для себе, для задоволення власних інтересів, як кажуть, замикають інформацію тільки на ній.
Професійні потреби спонукають людину шукати й отримувати знання для того, щоб збагатити власний професійний досвід і в такий спосіб задовольнити особисті фахові потреби.
Моделювання аудиторії означає, що промовець має добре знати слухачів (бажано всі їх ознаки і повністю), готуватися до зустрічі з ними, передбачати, де і коли можуть виникнути непорозуміння, а головне, впливати на слухачів за допомогою матеріалу і майстерності мовлення так, щоб дисциплінарні мотиви змінювалися інтелектуально-пізнавальними та морально-етичними, потреби слухачів усвідомлювалися як професійні і громадські, байдужість змінилася конструктивністю тощо.
4. Диспозиція як розділ науки.
З усього продуманого і вимріяного в етапі інвенції мовець повинен на етапі диспозиції відібрати найсуттєвіше і подумати, як його доцільно розташувати, щоб одержати очікуваний результат, тобто перетворити ідею в план і відчути те, що він буде повідомляти, як процес. Звідси випливає, що треба зробити чітке членування повідомлюваного і забезпечити внутрішній зв'язок між частинами, щоб промова «не розсипалася», була цілісною і результативною. В процесі тривалої риторичної практики виробилась універсальна композиційна схема промови, а пізніше і будь-якого виступу і цілісного тексту: вступ, основна частина і висновки.
Основна частина диспозиції . Основна частина диспозиції складається з двох частин (планів): викладу предмета (теми) розмови й аргументації його. Перша частина — виклад — справляє враження об'єктивного погляду на предмет (так є!), друга частина — аргументація — суб'єктивована ( так є, бо я таким бачу цей предмет тому-то й тому-то). В живих промовах і писемних текстах інших сфер діяльності такого чіткого фізичного розмежування (ось виклад, а ось — аргументація) може й не бути, бо первісно лінійні відношення між цими частинами поступово ускладнювалися, взаємопроникали одне в одне і спочатку могли називатися аргументами, а потім тезою. Проте це не означає, що в композиції теми і її мовному вираженні не повинно бути чіткого розуміння опозиційності предмета розмови і його доказовості.