- •7. Методика навчання грамоти. Букварний період.
- •8. Розвиток мовлення і мислення дітей на уроках навчання грамоти.
- •9.Методика навчання грамоти. Післябукварний період.
- •10. Можливості «Букваря» для розширення знань, кола уявлень першокласників про навколишній світ.
- •11. Дослідження лексики діючого «Букваря» і розробка прийомів розкриття лексичного значення нових для першокласників слів.
- •12.Методика формування уявлень про мову і мовлення.
- •13.Методика формування уявлень про текст.
- •14.Методи навчання граматики.
- •15. Методика формування у молодших школярів граматичних понять.
- •16.Методика опрацювання елементів синтаксису.
- •17.Методика опрацювання елементів лексики.
- •18.Методика вивчення морфемної будови слова.
- •19. Методика вивчення частин мови. Система вивчення іменника.
- •20.Методика вивчення частин мови. Система вивчення прикметника.
- •21. Методика вивчення частин мови. Система вивчення займенника.
- •22.Методика вивчення частин мови. Система вивчення дієслова.
- •23.Методика вивчення частин мови. Система вивчення прислівника.
- •24. Методика вивчення частин мови. Система вивчення прийменника.
- •25. Методика проведення морфемного і морфологічного розборів.
- •26.Методика ознайомлення молодших школярів з особливостями голосних і приголосних звуків.
- •27. Методика роботи над темою «Голосні звуки і позначення їх буквами»
- •28. Методика роботи над темою «Приголосні звуки. Тверді і м’які приголосні, способи їх позначення на письмі»
- •29. Методика роботи над темою «Дзвінкі і глухі приголосні».
- •30. Методика роботи над темою «Склад. Наголос».
- •31. Методика навчання молодших школярів орфографії.
- •32. Методика роботи над переказами у початкових класах.
- •33. Методика роботи над нарисами у початкових класах.
- •34. Методика розвитку мовлення.
- •35. Зв’язне мовлення, особливості оволодіння ним молодшими школярами.
- •36. Зміст роботи з розвитку монологічного мовлення молодших школярів.
- •37. Способи організації навчання зв’язним висловлюванням.
- •38. Прийоми навчання зв’язним висловлюванням.
- •39. Формування умінь орієнтуватися в умовах спілкування.
- •40. Формування умінь розкривати тему і основну думку висловлювання.
- •41. Формування умінь систематизувати зібраний матеріал.
- •42. Формування умінь знаходити потрібні мовні засоби у висловлюваннях різних видів.
- •43. Види переказів і методика їх проведення.
- •44. Організація та прийоми навчання усним і письмовим переказам.
19. Методика вивчення частин мови. Система вивчення іменника.
Перше ознайомлення зі словами-назвами предметів відбувається в період навчання грамоти (1 клас). На уроках читання і письма вчитель організовує діяльність першокласників спрямовану на розрізнення предметів і слів як назв цих предметів. Виконуються пропедевтичні вправи на змінювання числа іменників за зразком «один — багато».
У 2 класі проводиться робота над лексичним значенням іменників та їх граматичними ознаками (відповідає на питання хто? Що?, називає предмет). Школярі вчаться розрізняти іменники, які відповідають на питання хто? І що?
У 3 класі поглиблюються і систематизуються знання учнів про лексичне значення іменників, про власні і загальні іменники, про назви істот і назви неістот; третьокласники ознайомлюються з категорією роду та числа іменників, відмінками іменників (назви відмінків, відмінкові закінчення).
У 4 класі, після актуалізації знань про назви відмінків, звертається увага на те, що іменник у називному відмінку ніколи не вживається з прийменником, що в реченні іменник у формі називного відмінка завжди буває підметом, а у формі всіх інших відмінків — тільки другорядним членом речення. На підсумкових уроках у 4 класі слід систематично застосовувати повний морфологічний розбір іменників.
20.Методика вивчення частин мови. Система вивчення прикметника.
Вивчення прикметника в початкових класах передбачає такі цілі: а) усвідомлення учнями значення прикметника в мові і мовленні як важливого виражального засобу і збагачення їхнього словникового запасу прикметниками; б) засвоєння основних граматичних форм прикметника і вживання їх у власному мовленні; в) вироблення навичок правопису закінчень прикметників.
1 клас: ознайомлення зі словами — назвами ознак, постановка до слів питання який? яка? яке? які?, співвіднесення слова і зображення відповідної ознаки;
2 клас: слова, що відповідають на питання який? яка? яке? які? (прикметники); утворення словосполучень іменників з прикметниками; добір до відомих предметів відповідних ознак;
3 клас: уявлення про прикметник як частину мови, зв’язок прикметників з іменниками; змінювання прикметників за родами та числами у сполученні з іменником; спостереження за вживанням прикметників у текстах; використання прикметників в усному і писемному мовленні;
4 клас: розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллю в мовленні, вживання у процесі побудови висловлювань; відмінювання прикметників у сполученні з іменниками; вимова і написання закінчень у прикметниках; вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький.
21. Методика вивчення частин мови. Система вивчення займенника.
У першому класі навички правильного вживання займенника у мовленні закріплюються в процесі опрацювання букварних і післябукварних текстів. У 2 і 3 класах учні вчаться підставляти займенники (без уживання термінів) до іменників для правильного визначення їх роду і числа, і тільки в 4 класі вони вперше ознайомлюються із займенником як частиною мови. Вивчаючи займенник як частину мови, учні мають оволодіти такими вміннями:
—упізнавати серед слів займенники, які вказують на предмети, їх ознаки, кількість, але не називають їх;
—ставити питання до займенників;
—упізнавати на слух і в текстах особові займенники;
—пояснювати їх лексичне значення, роль у реченні;
—відмінювати особові займенники за зразком; користуватися навчальною таблицею для визначення відмінків займенників у реченні;
—дотримуватись правила вживання займенників з прийменниками;
—будувати словосполучення і речення з особовими займенниками;
-використовувати займенники для зв'язку речень у тексті з метою уникнення лексичних повторів.
Займенник як частини мови вказуєть на предмети, їх ознаки, кількість, але не називає їх. Граматичний матеріал «Займенники 1-ї, 2-ї, 3-ї особи однини і множини» підлягає засвоєнню в результаті запам’ятовування, тому вчитель, використовуючи повідомлення, демонстрацію таблиц), організовує сприймання учнями потрібної інформації. Після колективної роботи за таблицею учитель підсумовує, що особові займенники бувають 1-ї, 2-ї, 3-ї особи однини і множини: 1 —я, ми; 2 — ти, ви; 3 — він, вона, воно, вони. Для запам'ятовування цієї інформації слід практикувати завдання на визначення особи і числа займенників з опорою на таблицю та, самостійно, на називання всіх займенників в однині чи множині та займенників конкретно зазначеної особи. Ефективною є робота в парах (добір та впізнавання займенників певної особи, визначення числа), у малих руппах (ігри «Хто швидше додасть займенники в таблицю?», «Утворіть колонки займенників за особами (або числами)», «Упізнайте займенники відповідно до того, на що вони вказують»).