Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова ТМФВ.rtf
Скачиваний:
285
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
10.85 Mб
Скачать

2.1 Аналіз літературних джерел

Процес ознайомлення з літературними джерелами по проблемі, що цікавить дослідника, складається з ряду етапів. Перший етап — це перегляд обліково-реєстраційних видань.

Другим етапом у роботі з літературними джерелами є перегляд бібліографічних покажчиків та інших періодичних видань, анотованих фундаментальними бібліотеками (НБ України ім., В. Вернадського та ін.).

Третім етапом роботи з літературними джерелами є перегляд каталогів і картотек, про що ми розповімо пізніше.

Четвертим етапом пошуку інформації про літературу по досліджуваній проблемі є аналіз при книжкового списку літератури (він подається в кінці розділів, в кінці книги або у виносках). У книгах монографічного характеру в передмовах, що вміщуються на початку, подається аналіз літератури з проблеми, яка розробляється автором. Знайомство з цією літературою корисне для дослідника.

П'ятим етапом пошуку джерел інформації є робота по виявленню літератури, що знаходиться в бібліотеках на правах рукописів (дисертації, автореферати). Цінність цих джерел велика. Дослідник одержує «свіжу» інформацію, критичний аналіз опублікованої літератури. Це дає можливість йому не лише познайомитися з виявленими друкованими джерелами, а й висловити свою, власну позицію. Робота над неопублікованими джерелами дасть можливість установити, в яких установах працювали їх автори, які фонди вони використали. Якщо ці праці близькі до теми, яка досліджується науковці можуть перевірити наведені джерела за першоджерелами і погодитися з оцінкою подій і фактів або дати іншу інтерпретацію.

Такий підхід у науці надто цінний. Успішна його реалізація залежить від інтелекту дослідника. Він повинен мислити неупереджено, незалежно від традиційних методів, відкидати застарілі знання і використовувати ті з них, що зберігають цінність, відбивати в свідомості найнесподіваніші ідеї під кутом зору своєї проблеми.

2.2 Соціальний метод (метод анкетування)

Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога та респондента через реєстрацію відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Методи опитування поділяються, в свою чергу, на: анкетування й інтерв'ювання.

Анкетування - це збирання інформації письмовим заповненням заздалегідь розроблених анкет.

Відповідно, анкета - це тиражований, упорядкований за формою та змістом набір запитань у формі опитувального листка.

Анкетування має суттєву перевагу: опитування максимально формалізується, й таким чином забезпечується висока порівняльність відомостей та їх машинне опрацювання; анкетування забирає часу менше, ніж інтерв'ю, не потребує залучення великої кількості осіб, які його здійснюють, анкети можна роздавати через представників адміністрації чи вислати поштою; витримується вимога анонімності відповідей, що підвищує їхню достовірність. Анкетування - найбільш поширений і ефективний метод збору первинної інформації.

2.3 Методика Фремінгемського дослідження рухової активності (метод хронометражу)

Метод хронометражу призначений для здобуття даних, характеризуючи структуру і динаміку процесу проектування. Описуваний метод хронометражу не має принципової новизни, проте використане в нім поєднання хронометрування з аналітичним спостереженням процесу і вживання досконалішого способу виміру тривалості операцій процесу за допомогою системи секундомірів розширюють його можливості.

Метод хронометражу включає послідовне виконання наступних робіт:

а) аналітичного спостереження і визначення складу проектних операцій процесу;

б) виміри тривалості операцій;

в) реєстрації отриманих даннях.

Щільність розподілу часу безвідмовної роботи КРН з потенціометром КСП-4.

Методом хронометражу встановлений час, який витрачається на ремонт приладів КРН. Це пов'язано з необхідністю очищення вузлів приладів.

Методом хронометражу вивчаються також окремі елементи, що часто повторюються, з яких складається виробнича операція. У відмінності від хронографії, де заздалегідь не передрішується і не записується хронологічна послідовність операцій, при хронометражі використовується готовий бланк( хронометражна карта), у якому завчасно, в певному порядку вписані окремі елементи операцій. Хронометражіст включає секундомір з початком першого елементу операції. Час кінця першого елементу фіксується в першій графі проти другого елементу операції, будучи одночасно часом початку другого елементу. За день виробляється декілька спостережень одній і тій же, операції.

Точність методу хронометражу визначається тривалістю найкоротшої операції, яку можна за хронометражувати, виконавши весь цикл аналізу операції, виміру і реєстрації даних. При відробітку методу встановлено, що найменша тривалість операції, що хронометрується, складає 12 - 15 сек шляхом відповідних тренувань вона може бути доведена до 10 сек [50].

2.4 Педагогічне спостереження

Характеристика педагогічного методу спостереження. Педагогічне спостереження є планомірним аналізом і оцінкою індивідуального методу організації учбово-виховного процесу без втручання дослідника в ході цього процесу. Воно відрізняється від побутового спостереження, по-перше, планомірністю і конкретністю об'єкту спостереження, по-друге, наявністю специфічних прийомів реєстрації спостережуваних явищ і фактів (спеціальних протоколів, умовних позначень при записах і ін.) і по-третє, подальшою перевіркою результатів спостереження.

До достоїнств спостереження в порівнянні з деякими іншими методами дослідження можна віднести наступне:

  • лише спостереження надає можливість судити про багато деталей "живого" педагогічного процесу в їх динаміці;

  • воно дозволяє фіксувати педагогічні події безпосередньо у момент їх протікання;

  • спостереженням можна успішно користуватися для оцінки віддалених наслідків фізичного виховання;

  • в результаті спостереження дослідник отримує фактичні відомості про події, а не думки інших осіб про ці події (як, наприклад, при анкетуванні);

  • той, що спостерігає незалежний від уміння досліджуваних оцінювати свої дії, висловлювати свою думку (по порівнянню, наприклад, зі всіма видами опиту).