Глава 2 механізми мислення

Було відзначено, що проектування полягає у створенні послідовності взаємозв’язаних моделей майбутнього ТО, причому кожна наступна модель, як правило, уточнює, доповнює, конкретизує поперед­ню (рис. 1.3). Усі робочі моделі інженер створює силою своєї уяви, спираючись на свій досвід та професійні знання, при цьому основним інструментом його діяльності є мислення.

Володіючи найдосконалішим інструментом, який створила природа, інженер не знає його сильних та слабких сторін, механізмів його роботи, і тому часто використовує свої розумові здібності з дуже низь­ким коефіцієнтом корисної дії.

Задача, що стоїть перед нами, полягає не тільки у тому, щоб озброїти студентів набором дійових методів зі зменшення ІП, але й у тому, щоб студенти (інженери) самі могли усвідомити й творчо використати ці методи у своїй практичній діяльності, а це неможливо без знання особливостей людської психіки і механізмів мислення. Знання, що засвоєні не критично або ж узяті на віру, стають догмами, шорами і можуть принести часто більше шкоди, аніж користі. Тому обзорові методів, що спрямовані на зменшення ймовірності появи ІП, буде передувати розгляд асиметричної роботи лівої й правої півкуль людського мозку, а також багаторівневої моделі мислення.

2.1 Міжпівкулева асиметрія мозку

У 1981 р. Нобелівська премія була присуджена американському досліднику Р. Сперрі за вивчення функціональних відмінностей лівої і правої півкуль головного мозку людини. Виявилося, що роз’єднані півкулі мають протилежні функції і поводяться як два якісно різних мозки.

Для більшості людей, так званих «правшей», ліва півкуля добре розуміє мову, як усну, так і письмову, оперує математичними формулами в межах засвоєних правил і формальної логіки. З діяльністю цієї півкулі пов’язується абстрактне, логічне мислення, основним принципом якого є визначеність й однозначність. Лівопівкулеве мислення організує будь-яку інформацію у вигляді однозначного тексту, що більш-менш однаково розуміється людьми, воно формалізує, усуває багатозначність і розпливчастість, дозволяє проникнути в сутність явища, розкрити й установити невидимі оку зв’язки і відносини. Інфор­мація, аналізована лівою півкулею, спрощена, звільнена від багатьох «зайвих деталей».

Природно, об’єктивна дійсність, що містить необмежену кількість зв’язків між предметами і явищами, не може бути адекватно відбита лівою півкулею мозку.

Права півкуля сприймає світ у всій його суперечливості і багатозначності, реалізує мислення на рівні почуттєвих образів, загального охоплення, дізнаванням ситуації, воно працює з усім багатством і різноманітністю конкретного, з ним зв’язані здогади, ідеї, гіпотези, припущення і т. ін., а також фантазія, уява, інтуїція. Образне мислення дозволяє людині відкривати нове, висувати «божевільні ідеї»саме зав­дяки хиткості, мінливості і неоднозначності образів.

Звичайно у людей розвинуті обидві форми мислення. Встановлено, що в дитячому віці спостерігається деяка перевага правої півкулі (недар­ма усі діти фантазери, творці), але надалі в процесі навчання відбувається в основному тренування лівої півкулі, тому що все навчання в середній і вищій школах орієнтоване на розвиток логіко-мовного мислення, а становлення образного мислення, на жаль, віддано на самоплив.

Переважний розвиток формально-логічного мислення збіднює людину. Логічне мислення дуже правильне, однозначне, воно не визнає півтонів, відтінків, для нього існує лише «так» чи «ні», «істино» чи «помилково» – усе це добре, коли ситуації прості. Але більшість життєвих ситуацій не укладається в «прокрустово ложе» формальної логіки. Логіка не може врахувати усі сильні і слабкі сторони об’єкта, явища, указати вихід з тупиків, створених альтернативним підходом. У складних життєвих ситуаціях недостатньо розвинуте образне мислення не в змозі прийти на допомогу людині, підказати їй стратегію поведінки.

Тому необхідно ліквідувати перекіс у навчанні, спрямований на розвиток і тренування логічного мислення і з не меншою енергією і завзятістю розвивати образне мислення, настільки необхідне всім інженерам, яким за родом своєї діяльності доводиться оперувати об­разами, задумами, чия праця зв’язана з гнучкістю, неупередженістю мислення, із творчим пошуком.

Природа обдарила нас двома півкулями для того, щоб людина могла за допомогою правої півкулі сприймати і мислити у своїй свідомості світ конкретно у всіх його подробицях і в той же час за допомогою лівої півкулі сприймати цей світ абстрактно й узагальнено. Тільки спільна їхня праця призводить до гармонії. Але ця гармонія своєрідна, вона виявляється не в допомозі однієї півкулі іншій, не в їхньому співробітництві, а в суперництві, прагненні обмежити активність і можливості іншої.

Чому одна півкуля заважає іншій виконувати свої функції щонайкраще? Які причини їхньої активної протидії? Чому активність однієї півкулі різко зростає, коли друга відключена? Уся справа в тому, що активність кожної півкулі може змінюватися у досить широких межах від повного гальмування до максимально можливої активності. Для збудження вимагаються витрати нервової енергії, і чим вище рівень збудження, тим більше ці витрати. Мозок дуже ощадливо витрачає свою енергію, і в кожен момент часу, у залежності від складності розв’язуваної задачі, установлює певний баланс між активністю лівої і правої півкуль, при цьому завданням впливу півкуль, що заважає, є стримування активності і тієї, і іншої. Така стратегія дозволяє в звичайних, знайомих ситуаціях домагатися найкращого співвідношення між мисленням абстрактним і образним при мінімальних витратах енергії, а в аварійних, критичних ситуаціях, викликаних зміною обставин, миттєво перекидати резерв до потрібної півкулі.