МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.В. ДОКУЧАЄВА

Кафедра генетики, селекції

та насінництва

Курсова робота На тему: «Селекція та насінництво ярого ячменю»

Виконав: студент 4 курсу 3групи

агрономічного факультету

Кругліков П. А.

Перевірив: Брагін О. М.

Харків – 2015

Вступ

1. Методи селекції ячменю ярого на біологічні та господарсько-цінні ознаки

1.1. Методи створення вихідного матеріалу

1.2. Досягнення та завдання селекції ячменю ярого

1.3. Провідні селекційні установи України, що ведуть селекцію ячменю ярого

2. Система і схема насінництва ячменю ярого

3. Внутрішньогосподарський і державний контроль якості насіння

3.1  Методика проведення апробації ячменю ярого

3.2. Сортові документи

4.1. Ґрунтово-кліматичні умови

4.2. Організація насінництва на дослідному полі

4.3. Розрахунки потреби в насінні та насінницьких площ

4.4 Технологія вирощування ,збирання та післязбиральна обробка насіння

4.5. Контроль за якістю насіннєвих фондів

5. Економічна ефективність насінництва

Висновки

Список використанної літератури

Вступ

Ячмінь – одна з важливих зерно фуражних культур. Його зерно використовують  як цінний концентрований корм для тварин, а також для виробництва пива , крупи , як домішку при випіканні пива із пшеничного та житнього борошна.

На кращих ділянках передових господарств  урожайність ячменю досягає  70 ц/га.

На сьогодні до сучасних сортів ячменю висувають такі вимоги: вони повинні бути продуктивними, стійкими до вилягання, осипання, несприятливих грунтово – кліматичних умов, хвороб та шкідників, щоб мали зерно високої якості та оптимальний вегетаційний період. Особливо необхідно виявити створення сортів з високою якістю зерна, які не вилягають, стійких до різних видів сажки та іржі , гельмінтоспоріозу, кореневих гнилей, борошнистої роси, швецької мухи та інших шкідників. Потрібні сорти, які добре відкликаються на внесення добрив, пристосовані до вирощування на висушених торф’яниках, для вирощування на поливі, а також з підвищеним рівнем ризосферної азот фіксації.

Світова площа посіву ячменю становить понад 75 млн. га. Найбільш поширений він у США ( 6 млн.га ),  Канаді ( 5 млн.га ), Індії ( понад 3 млн.га), Туретчині ( 3,5 млн.га ), Франції ( до 2 млн.га ). В СНД ярий ячмінь вирощують повсюдно – від Заполярного кола до Закавказзя та середньо- азіатських держав  від західних кордонів до Республіки Соха. Посіви ячменю поширені у гірських місцевостях (  у Закавказзі на висоті3000 м  над рівнем моря). Його вирощують також в місцевостях нижче рівня моря ( у Прикарпатській низовині ), що свідчить про високу пластичність ячменю.

В СНД найбільші площі під ячменем зосереджені у Російській Федерації, Білорусії, Україні , Казахстані. Загальна посівна площа його в СНД становить 26 – 28 млн. га.

В Україні посіви ярого ячменю займають площу понад 3,5 млн. га. Його вирощують в усіх зонах, але здебільшого в степу та лісостепу.

РОЗДІЛ 1. Методи селекції

Ячмінь – універсальна культура як по ширині розповсюдження , так і по її  використанню.  Багатство еколого – географічних типів і комплекс біологічних властивостей обумовили максимальний підйом ячменю у гірських районах  та поширення у субтропічних областях.

Ячмінь – скоростигла культура, вона рано звільняє поле  для посіву інших культур. Ячмінь, що висівається в якості проміжної культури , забезпечує цілорічне використання ріллі в таких районах як  республіки Середньої  Азії. Рослини ячменю економно використовують вологу на одиницю продукції протягом вегетації. Серед інших зернових – це посухостійка і солевитривала культура , що має значення при вирощуванні його на поливних землях. Окремі екотипи мають здатність формувати врожайність при обмежених теплових ресурсах. У географічному  розповсюдженні ячмінь. вважають космополітом: він легко пристосовується до контрастів клімату і різноманітності грунтів.

Ярий ячмінь вирощують в Україні як продовольчу, кормову й технічну культуру. Проте за обсягом використання  його продукції в народному господарстві він є насамперед  однією з цінних зернофуражних культур , частина якої в балансі концентрованих кормів є значною.

Зерно ячменю , в якому міститься у середньому 12.2% білка , 47.2% вуглеводів , 2.4% жиру , до 3% зольних елементів, є високопоживним кормом ( в 1кг. міститься  1.2 кормових одиниць і  100г. перетравного протеїну ) для всіх видів тварин, особливо для відгодівлі свиней на високоякісний бекон. Важливо , що білок є повноцінним за амінокислотним складом, а за вмістом таких амінокислот, як лізин та триптофан, він переважає білок інших  злакових культур. Томі при збільшенні в кормовому раціоні  ячмінної дерті або висівок худоба швидко набирає і стає більш стійкою до не сприятливих  умов утримання.

Цінується у тваринництві як грубий корм  солома ячменю, особливо сортів з гладенькими остюками ( 1ц. соломи прирівнюється 36 к. о. ), і запарена солома. Вирощують ячмінь на зелений корм та сіно  у сумішках з викою, горохом , чиною, високоякісний урожай яких часто досягає 250 – 300ц\га. Для кормових цілей особливо цінні голозерні високобілкові  ячмені, селекція яких практично відсутня  через низьку врожайність порівняно з  плівчастими  сортами.

Виділяють загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією культурою, і завдання, пов’язані з різними напрямками її селекції .[8]

Сільське господарство України має потребу в сортах ячменю, які мають високу врожайність, особливо призначені для інтенсивних технологій. Такі сорти повинні добре реагувати прибавками урожаю на додаткові вкладення в агротехніку, втому числі на підвищені дози добрив. Потрібні сорти для вирощування на багатих органічною речовиною осушених торф’яниках. У зонах з несприятливими ґрунтово-кліматичними умовами достатньо високий врожай в багато в чому визначається стійкістю до таких умов. Тому необхідні посухостійкі сорти, а часто й жаростійкі для південних районів, холодостійкі для північних районів, стійкі до кислих ґрунтів у зонах поширення таких ґрунтів, солестійкі на засолених ґрунтах.

Дуже важливо мати сорти з оптимальним вегетаційним періодом. Для північних районів і районів з частими літніми посухами потрібні скоростиглі сорти. Для пересіву загиблих озимих важливо мати сорти, які мало знижують урожай при запізненні з посівом .

До властивостей, що визначають технологію вирощування і збирання, відносяться стійкість до вилягання, осипання, обламування колосів і стебел внаслідок ламкості вузлів, що часто спостерігається у ячменю. У низькостебельних сортів неможна допускати надмірного нахилення колосків  коли верхня частина колоса може потрапляти в ріжучий апарат при обмолоті. Заслуговує уваги селекція безостих і фуражних форм ячменю, полову яких можна згодовувати сільськогосподарським тваринам .

Сорти ячменю повинні бути стійкими до найбільш шкодочинних хвороб і шкідників. Це завдання необхідно конкретизувати у відповідності до умов регіону, загальних заходів щодо захисту рослин і можливостей селекції. Створення таких сортів призвело б до зменшення витрат на протруювання насіння і сприяло б захисту зовнішнього середовища від забруднення. Селекція на стійкість до ураження деякими комахами (наприклад, шведською мухою) дуже складна, часто й неможлива. Серед властивостей ячменю, потрібно відмітити стійкість до вилягання, пластичність, тобто здатність давати стабільні врожаї у роки з несприятливими погодними умовами і в різних районах, стійкість до найбільш шкодочинних хвороб (сажки, борошнистої роси, гельмінтоспорів, кореневих гнилей, карликової іржі).

Ячмінь кормового й круп’яного напрямку значно відрізняється від пивоварного. При використанні для кормових цілей важливо мати високий вміст білка в зерні і незамінних амінокислот (лізину, триптофану, феніл аміну). Висока плівчастість не відіграє важливої ролі. Ячмінь, призначений для виробництва крупи, крім поживної цінності, повинен мати високі технологічні і смакові властивості. Зернівка потрібна крупна, жовта, з неглибокою борідкою, зерно вирівняне. Крупа з такого ячменю швидко й рівномірно розварюється і дає великий об’ємний вихід каші.

Основним методом створення популяції для відбору в селекцію ячменю являється внутрішньовидова гібридизація. Сучасні сорти ячменю мають досить складні родоводи, так як у схрещування залучаються сорти гібридного походження. Застосовують прості парні і складні схрещування, зворотні схрещування. Найсучасніші схрещування використовують метод введення стійкості до хвороб – ген високого вмісту лізину [8].

Відділена гібридизація в селекції ячменю поки, що практичного застосування не має, хоча культурний ячмінь легко схрещується Н. Spontanum  і  Н. agriocrithon Loberg. Схрещування з іншими видами не дає результатів. Якщо насіння і зав’язується, то зародок гине. Вирощування зародків на живильному середовищі дозволило отримати гібриди культурного ячменю з 15 дикими видами. Отримані також гібриди ячменю з житом пшеницею, різними видами пирію і елімусу. Таке схрещування як правило давалося краще, якщо культурний ячмінь використовували в якості батьківської форми. Схрещування з  деякими  видами  є  перспективним,  оскільки  серед  них  є  видатні  за  посухостійкістю, холодостійкістю, солевитривалістю, стійкістю до хвороб, але такі гібриди стерильні і в селекції не використовуються. Виведений анти диплоїд ячменю та пшениці Тритодеум (тритіум + гордеум), але поки що складно говорити про його перспективність.

Індукований мутагенез. Цей метод широко застосовується в селекції ячменю. Перші мутантні комерційні сорти було отримано в Швеції – Палас і Марі – радіомутанти сорту Бонус. Зараз таких сортів досить багато. У Чехії виведено короткостебельний високоврожайний сорт Діамант. У США методом хімічного мутагенезу отримано сорт озимого ячменю Лютер з короткою соломиною та високим потенціалом врожайності. Стійкий до вилягання мутагенний сорт Мінський виведений в Білоруському НДІ землеробства. У Краснодарському НДІСГ методом хімічного мутагенезу створено сорт ярого ячменю Темп. Як і в інших культур, у ячменю мутанти часто використовують  як вихідний матеріал для гібридизації. Широко використовують у схрещуванні інший короткостебельний мутант із Чехії – ХМ 1192.

У різних селекційних установах отримано велику кількість поліпло, ів ячменю, але всі вони недостатньо продуктивні внаслідок череззерниці і малої кущистості. Однак при відновленні диплоїдного числа хромосом їх можна використовувати в подальшій селекційній роботі.

Використання гаплоїдів. Ячмінь – одна з культур, в селекції якої широко використовується біотехнологічні методи. Ведуться роботи із застосуванням гаплоїдії. Отримані гаплоїди із пилку на живильних середовищах. У ФДН кількість гаплоїдів, отриманих на 100 пиляків, досягла 14. Але перші селекційні результати досягнуті шляхом схрещування гібридів F₁ культурного ячменю з Н. bulbosum L., який виступає в цьому випадку в якості “гаплопродюсера”. Хромосоми Н. bulbosum L.  в ході розвитку зародку  елюмінуються. Зернівки, що з’являються, через 11-16 днів після запилення витягують із колосків, витягують зародок під мікроскопом і вміщують його на тверде живильне середовище. Зернівки попередньо стерилізують і всі операції проводять так, щоб забезпечити стерильне середовище. Пробірки із зародками  тримають близько трьох тижнів у темряві, щоб розвинулась коренева система. З появою колеоптеля їх переносять у ростові камери, де вирощують рослини до фази двох-трьох листків.

Н. bulbosum L., останній може мати 14, 28 та 42 хромосоми. Для схрещування беруть спеціальні 14-хромні зразки. У якості “гаплопродюсера” може бути використано жито. Але  результати в цьому випадку будуть гірші. Одеське багаторічне жито виявилося   більш вдалим партнером для схрещування з озимим ячменем завдяки спів паданню часу їх цвітіння.

У Швеції знайдена лінія ячменю з рецесивним геном – індуктором гаплоїдії. При схрещенні цієї лінії із звичайним ячменем в Р2 вищеплюється до 40% гаплоїдних рослин.

Селекція на густий стеблостій. У ячменю, як і в пшениці, виявився напрямок селекції на виведення сортів з пониженою ауто конкуренцією, здатних витримувати велику густоту стояння рослин. Є зразки, які можуть утворювати 400-800 колосних пагонів на 1 м². Вважають, що їх кількість може бути доведена до 1000.

Селекція на високий вміст лізину. У селекції ячменю як особливий напрямок як виведення високолізинових сортів з використанням генів Іуз. Зерно таких сортів має підвищену кормову цінність (наприклад, сорт Одеський 84). Однак гени високого вмісту лізину знижують урожай на 10-15%. Це стримує селекцію в цьому напрямі.

Селекція на стійкість до хвороб. Виведення сортів, стійких до хвороб складна проблема. Гени стійкості до борошнистої роси швидко долаються патогеном. Олігогенна стійкість до інших облігатних збудників хвороб витрачається повільніше (особливо до жовтої іржі). Тим не менше стійкість донорів обмежена, і є необхідним посилювати селекцію на горизонтальну довгострокову, хоча й неповну стійкість.