45.Глобальні політичні проблеми сучасності

Глобальні проблеми - це найбільш суттєві, злободенні, які торкаються життєвих інтересів всіх народів і для свого розв'язання вимагають колективних зусиль світового співтовариства. Глобальні проблеми сучасності (ГПС) умовно можна об'єднати в декілька основних груп.Перша група проблем переважно соціально-політичного характеру: 

? запобігання ядерній війні;

? зниження рівня гонки озброєння, роззброєння; 

? формування антинасильницького світу на підставі затвердження довіри між народами, зміцнення системи суспільної безпеки. До другої групи глобальних проблем сучасності належить група соціально-економічних проблем: ? подолання слаборозвиненості і пов'язаної з нею злиденності та культурної відсталості; ? пошук шляхів вирішення світової енергетичної, сировинної і продовольчої криз (сировини вистачить людству менше як на 100 років);

? оптимізація демографічної ситуації, особливо у країнах, які розвиваються;

? освоєння в мирних цілях космічного простору і Світового океану.

Третя група ГПС об'єднує соціально-екологічні проблеми:

? поліпшення складу газової оболонки атмосфери

? гармонійний розвиток живої і неживої природи;

? раціональне використання природного потенціалу планети;

? запобігання шкідливому впливу результатів військової діяльності на природу.

Четверта група ГПС стосується людини:

? дотримання соціальних, економічних, політичних, індивідуальних прав і свобод;

? ліквідація голоду, епідемічних захворювань, неосвіченості;

? духовний розвиток людини;

? подолання відчуження людини від природи, суспільства, держави, інших людей і результатів власної діяльності; ? подолання відчуження людини від політики і міжнародних відносин. Отже, незважаючи на розбіжності ГПС мають спільні характерні ознаки, які виділяють їх серед інших проблем сучасності. Вони мають: 1) планетарний, всесвітній характер, стосуються інтересів усіх народів і держав; 2) погрожують усьому людству у випадку, якщо вони не будуть своєчасно вирішуватись; 3) потребують для свого вирішення об'єднаних і невідкладних зусиль усіх держав і народів.Для вирішення ГПС необхідна реалізація декількох фундаментальних умов.По-перше, це масове усвідомлення і чітке розуміння всієї серйозності даних проблем для майбутнього усього людства, і на цій основі – розроблення стратегії дій для подолання їхнього подальшого катастрофічного розвитку.По-друге, відмова від застосування сили і гарантування безпеки держав винятково політичними засобами, виходячи з принципу рівної, спільної і неподільної безпеки для всіх, на основі створення системі міжнародної безпеки.По-третє, неухильне поглиблення співпраці країн і регіонів світу у вирішенні задач збереження нашої цивілізації. Така співпраця повинна бути взаємовигідною, спільного і відбуватися на різних рівнях (двостороння, багатостороння, регіональна, всесвітня). Вона передбачає відмову від ідеологізації міжнародних відносин і готовність до діалогу та компромісів.За цих умов важливого значення набуває вдосконалення механізмів введення в практику принципів, які сприяють формуванню міжнародної співпраці і взаємодії в інтересах зміцнення миру, безпеки, поглиблення і розширення всебічних зв'язків між суб'єктами світової політики. Україна, як одна з держав-засновників Організації Об'єднаних Націй, відповідно до цілей і принципів Статуту ООНспрямовує свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, на активізацію міжнародної співпраці у вирішенні екологічних, енергетичних, продовольчих та інших глобальних проблем. Зовнішня політика України базується на принципах міжнародного права. Україна є членом багатьох міждержавних, міжнародних, недержавних, регіональних та інших організацій. Вона бере участь уроботі ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, Міжнародної організації праці, Міжнародного валютного фонду, Всесвітньої організації інтелектуальної власності тощо. Згідно з Конституцією України, іншими офіційними міжнародно-правовими документами, Україна у своїй зовнішньополітичній діяльності вирішує такі основні задачі: ? підтримання і затвердження суверенітету, державної незалежності, самостійності України; ? збереження територіальної цілісності і непорушності кордонів; ? забезпечення економічної та інформаційної безпеки України; ? налагодження і розвиток всебічної взаємовигідної співпраці з усіма країнами світу; ? активна участь у різних міжнародних організаціях, виходячи зі своїх національних інтересів і для вирішення складних міжнародних проблем; ? пріоритетний розвиток взаємовигідної співпраці з країнами-сусідами і, насамперед, з Росією; ? захист прав і інтересів українських громадян і юридичних осіб за кордоном; ? створення вигідних умов для підтримання контактів з українською діаспорою, керуючись при цьому міжнародним правом; ? діяльність на міжнародній арені як надійного і передбачуваного партнера. Між зовнішньою та внутрішньою політикою будь-якої держави, у тому числі й України, існує тісний зв'язок, взаємообумовленість і взаємозалежність. З одного боку, зовнішня політика, її спрямованість і ефективність визначаються значною мірою внутрішнім станом і внутрішньою політикою держави: її економічним і військовим потенціалом, масштабами території, кількістю населення, а також політичним режимом, державною ідеологією тощо. З іншого, внутрішня політика і внутрішній стан держави залежить від її місця і ролі у системі міжнародних відносин, участі у міжнародному розподілі праці, ступеня участі у вирішенні складних міжнародних проблем тощо.Особливого значення зв'язок зовнішньої і внутрішньої політики набуває у державах, що перебувають в умовах глибокої соціально-економічної кризи. Для вирішення багатьох внутрішніх економічних проблем в Україні надзвичайно важливою є зовнішньополітична діяльність за такими напрямами, як експорт та імпорт товарів, послуг, іноземні інвестиції, валютна політика, науково-технічні відносини, міжнародна промислова кооперація, міжнародна трудова міграція тощо.Особливе місце у зовнішньополітичній діяльності України посідають країни «близького» зарубіжжя – республіки колишнього Радянського Союзу, особливо Росія, Білорусьта інші. Необхідно пам'ятати, що протягом багатьох десятиріч Україна перебувала в одній державі з нині незалежними країнами, та їх економіки були єдиним народногосподарським комплексом. До розпаду СРСР підприємства України мали постійний зв'язок з 33 000 підприємств інших республік.Складною і невід'ємною частиною політичної діяльності будь-якої держави є зовнішня політика, яка спрямована регулювати взаємовідносини між державами на міжнародній арені. Зміст і спрямованість зовнішньої політики будь-якої держави зумовлюються природою її суспільного ладу та існуючим політичним режимом. Інтернаціоналізація сучасних міжнародних відносин потребує збереження і зміцнення миру, безпеки і справедливості заради життя теперішнього і наступних поколінь.