1. Економічна демократія як механізм розвитку національної економіки та її модель в Україні
Демократія (грец. demos — народ і kratos - влада ) - система відносин у країні щодо формування влади і уряду з обраних народом представників [3, с.254].
Економічна демократія, являючись по своїй первинній суті окремим економічним елементом національної економіки, сполучає собою дві визначальні сфери суспільного життя — економіку і політику, слугуючи своєрідним «каналом», «провідником» їх впливу одна на одну.
З точки зору ролі, яку відіграє економічна демократія як елемент національного господарства, цілком можна стверджувати, що вона є окремим внутрішнім джерелом розвитку сучасних суспільно-економічних систем. Вагоме значення явищу, співвідносному з нашим розумінням економічної демократії, надають і зарубіжні вчені. Слід сказати, що зміст економічної демократії в економічній літературі ще не набув остаточного визначення і визнання. Дане поняття відносять і до мікроекономічних категорій, ототожнюючи його із самоуправлінням приватних підприємств за принципом "одна людина — один голос" , і до макроекономічних категорій, визначаючи її сутність через сукупність відносин з приводу реалізації прав і свобод робітників (народу) у сфері суспільного виробництва. З іншого боку, зміст взаємовідносин позначають за допомогою кількох інших, відмінних за назвою термінів: "трипартизм" "соціальне партнерство", "міжсекторна співпраця" [12,c.79].
Враховуючи всі точки зору на досліджуване суспільно-економічне явище, конкретизоване визначення сутності економічної демократії може мати наступний вигляд: "один з основних інститутів сучасної ринкової економіки з приводу реалізації економічних прав і свобод господарюючими суб'єктами різних рівнів шляхом співпраці та колективних дій". Все багатоманіття суспільно-економічних відносин в межах даного інституту має у вигляді реалізації: економічних прав та свобод; економічних інтересів; колективних дій і співпраці; економічної влади; контролю над політичною владою, які по мірі свого розвитку логічно витікають одне з одного [10].
В Україні найбільш дієвим напрямом розподілу повноважень, обов’язків і сфер відповідальності рівнів державної влади вважають розвиток місцевого самоврядування, в якому найбільш яскраво виражається ідея наближення влади до народу (економічна демократія). Економічна демократія – це система суспільних відносин, яка ґрунтується на безпосередній участі більшості громадян у процесі прийняття та реалізації рішень у галузі економіки, забезпеченні їхніх економічних інтересів. Економічна демократія передбачає розширення економічних повноважень органів представницької влади, зміцнення об’єднань підприємців, підвищення ролі профспілок тощо [9, с.19].
Формування в Україні економічної демократії як невід’ємної складової громадянського суспільства європейського зразку вимагає як низки заходів державної влади, спрямованих на зміцнення правової та економічної основи місцевого самоврядування, так і суттєвої активізації діяльності самих територіальних громад у пошуку інноваційних організаційних форм та методів роботи, адекватних як наявним ресурсним та політико-правовим обмеженням, так і викликам часу [7].