2. Характеристика потенціалу підприємства

2.1 Поняття та сутність виробничого потенціалу

Під виробничим потенціалом підприємства розуміються відносини, які виникають на підприємстві з метою досягнення максимально можливого результату при найбільш ефективному використанні виробничих фондів, матеріальних ресурсів, ресурсів управління і організації виробництва, промислово-виробничого персоналу, науково-технічної інформації.

При оцінці виробничого потенціалу і ефективності його використання, необхідно визначити найважливіші структурні складові потенціалу, та дати характеристики складових його елементів. На рисунку 1 представлена структура виробничого потенціалу підприємства.

Рис. 1. Склад виробничого потенціалу підприємства.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови – можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Потенціал основних фондів – наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал виробничих фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витрат майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостей використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

Потенціал робочої сили – здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

2.2 Конкурентоспроможний потенціал будівельного підприємства

Невід’ємною складовою потенціалу підприємства є потенціал конкурентоспроможності.

Потенціал конкурентоспроможності- сукупність зовнішніх і внутрішніх по відношенню до конкурентного середовища можливостей підприємства, реалізація яких створює конкурентні переваги і забезпечує  стійку конкурентну позицію на ринку.

Конкурентний потенціал підприємства об'єднує одночасно три рівні зв'язків  і відносин:

1) Конкурентний потенціал відображає минуле, тобто сукупність властивостей, накопичених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування і розвитку, можна відзначити, що він фактично набуває значення поняття “ресурс”.

2) Конкурентний потенціал характеризує рівень практичного вживання і використовування наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей, тобто частково співпадає з поняттям “резерв”.

3) Конкурентний потенціал орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і змінного станів, конкурентний потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку підприємства.

Важливою вимогою до конкурентоспроможності будівельного підприємства є його репутація. Стійку конкурентну перевагу забезпечує підприємству його гарна репутація, що створюється протягом багатьох років завдяки постійній винятковій якості продукції й чудовому сервісу. Відмінна репутація служить орієнтиром при ухваленні рішення про покупку на ринках складної продукції при наявності багатьох

постачальників. Гарна репутація підприємства не може бути імітована конкурентами, оскільки щось порівнянне вимагає багатьох лет. Точна імітація неможлива й тому, що репутація підприємства підпитується з безлічі джерел, таких як якість продукції, інноваційна технологія, кваліфіковані працівники. Згідно, названих обов’язкових вимог до будівельного підприємства, таких як ціна, якість та прийнятна тривалість будівництва, підприємство повинно будувати свою конкурентоспроможну стратегію .

Проблема підвищення конкурентоспроможності відносно нова для вітчизняних підприємств, але вона не є такою для закордонних будівельних організацій, що робить обґрунтованим вивчення й використання закордонного досвіду. До числа таких мір ставляться використання перспективних організаційних форм управління будівництвом, застосування гнучких адаптивних організаційних структур, а також скорочення строків будівництва за рахунок економічних стимулів, організаційно-технічних засобів і резервів сфери управління. Ці шляхи й засоби підвищення конкурентоспроможності відомі вітчизняній науці та практиці, однак ступінь їхнього використання невисока, що свідчить про більші резерви вітчизняних будівельних підприємств у сфері підвищення їхньої ефективності та конкурентоспроможності.

Формування та підтримка успішної діяльності будівельного підприємства в сучасних умовах ринкової економіки прямо залежить від ефективності управління організацією, що повинне забезпечувати підтримка, розвиток потенціалу організації, його трансформацію в конкурентні переваги. Головними функціями сучасного управління є аналіз властивостей організації, планування та прогнозування можливих змін у зовнішнім і внутрішнім середовищі організації, розробка на цій основі стратегії, що дозволяє створювати й утримувати конкурентні переваги, а також втілення розробленої стратегії в конкретних діях, які дозволили б домогтися поставленої мети. Планування підвищення конкурентоспроможності можна визначити як діяльність, спрямовану на визначення найбільш ефективних шляхів розвитку організації для досягнення вартих перед нею цілей. Як основний фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства, скорочення строків будівництва та вартості будівельних робіт варто визнати вдосконалювання застосовуваних організаційних форм і структур.

Динамічний характер розвитку будівельних підприємств і нестабільність умов їхнього функціонування визначають необхідність пошуку та впровадження найбільш ефективної структури управління, що не тільки повинна відповідати сучасним вимогам ринкової кон'юнктури, але й бути здатної видозмінюватися й модернізуватися у випадку зміни умов функціонування підприємства. Як основні вимоги, пропонованих у наші дні до організаційних структур, варто назвати адаптивність, гнучкість (сприйнятливість до нововведень) і економічність. Поряд із цим важливими вимогами є раціональне сполучення централізації й децентралізації, спеціалізації й інтеграції функцій управління; чіткий і збалансований розподіл обов'язків, прав і відповідальності.

Таким чином, конкурентоспроможне будівельне підприємство повинне враховувати не

тільки сформовану сьогодні ситуацію в країні, але й всі вищевикладені вимоги до організаційних структур, тому що далеко не всі галузі економіки сьогодні в стані протистояти впливу конкуренції й ринку. Жодна країна й жодне підприємство не можуть дозволити собі ігнорувати об'єктивну необхідність конкуренції. Вони повинні постаратися зрозуміти мистецтво конкурентної боротьби.

2.3 Методи визначення конкурентоспроможності підприємства.

Рис. 2 - Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Метод переваг. Оцінка конкурентоспроможності підприємства являє собою порівняння його характеристик, властивостей чи марок товарів, що порівнюються з аналогічними показниками пріоритетних конкурентів (такими, які займають найкращі позиції на даному ринку) з метою визначення тих, які створюють переваги підприємства над конкурентами в будь-якій галузі діяльності. При цьому слід розуміти, що існують зовнішні і внутрішні конкурентні переваги.

Зовнішня конкурентна перевага базується на відмінних якостях товару, що створює цінність для покупця за рахунок зменшення його витрат чи підвищення ефективності його діяльності. Вона збільшує "ринкову силу" підприємства так, що може примусити ринок прийняти більш високу ціну продажу порівняно з конкурентами.

Внутрішня конкурентна перевага - це перевага підприємства стосовно витрат чи управління, яка створює цінність для товаровиробника, дозволяє знизити собівартість більшою мірою, ніж пріоритетний конкурент.

Рис. 3 - Фактори переваг

Обидва типи конкурентних переваг мають різне походження і різну природу, а звідси часто бувають несумісні, оскільки вимагають різних підходів, навичок і культури. На рис. 4 представлені обидва типи конкурентних переваг, які можна виявити, використовуючи ринкову силу і продуктивність (Ж.-Ж. Ламбен).

Рис. 4 - Розуміння конкурентної переваги

Ринкова сила - як максимальна ціна продаж, що приймається ринком, співвідноситься з ціною конкурента.

Продуктивність означає, на скільки питомі витрати на виробництво продукції більші чи менші за витрати конкурента.

Аналіз конкурентоспроможності за цим методом дає можливість підприємству позиціонувати себе відповідним чином, а отже, визначити відповідну стратегію, сформулювати пріоритетні цілі.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства може бути здійснена шляхом аналізу його слабких і сильних сторін. У процесі його необхідно одержати відповіді на наступні питання:

- Які плани конкурентів щодо зміни долі ринку, підвищення рентабельності виробництва і збільшення обсягів продажу?

- Якої ринкової стратегії дотримуються ваші конкуренти в даний час?

- За допомогою яких засобів вони забезпечують їх реалізацію?

- Які їх сильні і слабкі сторони?

- Які дії можна чекати в майбутньому від нинішніх і майбутніх конкурентів?

Структурний та функціональний методи. Згідно зі структурним підходом оцінити становище можна за рівнем монополізації галузі, тобто за концентрацією виробництва і капіталу, і бар'єрів для компаній, що входять на галузевий ринок. Іншим підходом до визначення критерію ефективної конкуренції є функціональний. Згідно з цим методом найбільш конкурентоспроможними є підприємства, де найкраще організовані виробництво та збут товару, ефективне управління фінансами.

Яскравим прикладом використання функціонального підходу є методика консультаційної американської фірми "Дан енд Бредстріт" для оцінювання конкурентоспроможності галузі окремої країни та підприємств усередині цієї галузі. При цьому аналізують три групи показників. До першої групи входять показники ефективності виробничо-збутової діяльності підприємств. Показники другої групи характеризують стан виробничої сфери підприємств (в основному інтенсивність використання основного та оборотного капіталу). Третю групу становлять показники, пов'язані з фінансовою діяльністю.

Конкурентоспроможність підприємства оцінюють за якістю продукції "методом профілів". За його допомогою виявляють різні критерії задоволення потреб споживачів щодо будь-якого продукту, встановлюють їх ієрархії та порівняльну важливість у межах спектра характеристик, які мають змогу замінити й оцінити споживачі, а також вимірюють техніко-економічні характеристики досліджуваного продукту і порівнюють їх з характеристиками продуктів-конкурентів. Основний недолік "методу профілів" полягає в тому, що він не враховує ефективності виробничої діяльності підприємства та прийнятний лише для підприємств, які випускають один вид продукції.

Інколи використовують багатокутники конкурентоспроможності як окремих товарів так і фірм, галузей (рис. 5.).

Перелік оцінки показників відбирається експертами чи підприємством, яке оцінює конкурентоспроможність. Чим більша площа багатокутника, тим вище показники конкурентоспроможності окремих товарів, фірм, галузей.

Рис. 5 - Багатокутник конкурентоспроможності

Матричні методи оцінювання конкурентоспроможності фірм, які ґрунтуються на розгляді процесів конкуренції в динаміці. Теоретичною базою цих методів є концепція життєвого циклу товару і технології. Згідно з цією концепцією будь-який товар чи технологія з моменту появи на ринку і до зникнення проходить певні стадії життєвого циклу, який охоплює етапи впровадження, зростання, насичення і спаду. На кожному етапі виробник може реалізувати товар чи продукт цієї технології в тих чи інших масштабах, що об'єктивно позначається на частці ринку та динаміці продажу. До матричних методів належить і SWOT - аналіз (по першим буквам: сила, сильні сторони; слабкість, слабкі сторони; можливість). Ціль - виявлення приваблюючих напрямків маркетингових зусиль, на яких можливо досягти конкурентних переваг та загроз, які погрожують фірмі.

Метод інтегральної оцінки. Інтегральний показник рівня конкурентоспроможності підприємства містить два елементи: критерій, що показує ступінь задоволення потреб споживача, і критерій ефективності виробництва.

Бальна оцінка конкурентоспроможності полягає у складанні відповідних таблиць, оцінці показників та їх порівняння із підприємствами-конкурентами.

Одним з найсучасніших підходів до визначення конкурентоспроможності підприємства є метод бенчмаркінгу. Сукупність визначень бенч-маркінгу швидко збільшується, і тому важко сформулювати його точну характеристику. Ціль бенчмаркінгу заключається в тому, щоб на основі дослідження надійно встановити ймовірність успіху підприємства. Одне з визначень бенчмаркінгу характеризує його як метод виявлення того, що інші роблять краще, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших організацій.

Зазвичай бенчмаркінг проводиться за такими параметрами: ринкова частка; якість продукції; ціна продукції; технологія виробництва; собівартість продукції, що випускається; рентабельність продукції, що випускається; рівень продуктивності праці; обсяг продаж; канали збуту продукції; близькість до джерел сировини; якість менеджерської команди; нові продукти; співвідношення світових та внутрішніх цін; репутація фірми.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особливо в ситуації, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності компанії та визначити нові пріоритети діяльності. Зіставлення показників ефективності дає можливість зрозуміти уразливі та раціональні сторони діяльності компанії в порівнянні з конкурентами і світовими лідерами в аналогічній області. Це дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші, вийти на ймовірних партнерів по виробничо-технічній кооперації і з'ясувати переваги злиття компаній.

Таким чином, користь бенчмаркінгу заключається в тому, що виробничі та маркетингові функції стають максимально керованими, коли досліджуються і впроваджуються на своєму підприємстві кращі методи та технології інших, провідних підприємств даної галузі. Такий аналіз може призвести до зростання прибутковості підприємництва з високою економічністю, створення корисної конкуренції та задоволення потреб покупців.

Рис. 6 - Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Основні заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємства:

- підвищення техніко-економічних і якісних показників продукції фірми;

- орієнтація якості та техніко-економічних параметрів продукції на вимоги споживачів;

- виявлення і забезпечення переваг продукту порівняно з його замінниками;

- виявлення переваг і недоліків товарів-аналогів, які випускаються конкурентами, і використання одержаних результатів у діяльності фірми;

- визначення можливих модифікацій продукту;

- виявлення і використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції;

- віднаходження і використання нових пріоритетних сфер використання продукції;

- пристосування продукції до роботи в різних (у тому числі екстремальних) умовах;

- диференціація продукції;

- посилення впливу на споживачів (просування).

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Будівельник-2004»

3.1 Характеристика підприємства та основні напрямки його діяльності

Товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки (паї), розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Обов'язковим вищим органом товариства є загальні збори, рішення на яких приймається більшістю голосів. Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як 2 рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60% голосів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначено ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідність товариства до цілого і його учасників зокрема обмежується розміром та частками статутного капіталу.

Статутний капітал ТОВ може бути сформований декількома шляхами: за допомогою майнових внесків та/або за допомогою грошових внесків учасників ТОВ.

Формування статутного капіталу майном передбачає відчуження майна засновників у власність ТОВ.

Формування статутного капіталу за рахунок грошових внесків передбачає внесення відповідної суми грошових коштів на рахунок ТОВ.

Законодавством України передбачена можливість формування статутного капіталу ТОВ не в повному обсязі від зазначеного. Таким чином статутний капітал може бути сформований не менше ніж на 50% від суми зазначеної в статутних документах. В такому випадку засновники зобов'язані сформувати статутний капітал ТОВ в повному обсязі в зазначений законодавством для цього термін.

Товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом об'єднання капіталів, що не потребує обов'язкового особистого участі своїх членів у справах суспільства.

Повне найменування товариства:

- на українській мові: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2004»;

- на російській мові: Общество с ограниченной ответственностью « Строитель-2004».

8. Скорочене найменування товариства:

• на українській мові: ТОВ «Будівельник-2004»

• на російській мові: ООО «Строитель-2004».

Місцезнаходження Товариства: Україна, 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул.Почтова, 4.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2004» (далі Товариство) є юридичною особою, створеною у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з законодавством України і діє на основі Конституції України, Цивільного та Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», а також на основі інших чинних нормативних актах України. ТОВ «Будівельник-2004» було зареєстроване як юридична особа 24 червня 2004 року.

Товариство має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, печатку та штампи зі своїм найменуванням, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, які затверджуються директором товариство та реєструються згідно з чинним законодавством.

Його учасники самостійно визначають свою управлінську структуру, порядок прийняття рішень, маркетингову та цінову політику, політику оплати праці та виплати дивідендів, а також вирішують інші питання ведення та управління товариством.

Товариство не відповідає по зобов'язанням Держави, рівно як і Держава не відповідає по зобов'язанням Товариства. Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном. Товариство не відповідає по зобов'язанням учасника. Учасник Товариства не відповідає за його зобов'язаннями і несе ризик збитків, пов'язаних з діяльністю Товариства у межах вартості свого вкладу. Учасник Товариства, який не повністю вніс вклад, несе відповідальність за його зобов'язаннями в межах вартості невнесеної частини вкладу.

Згідно статуту ТОВ «Будівельник-2004», підприємство виконує наступні види робіт, які відповідають КВЕД:

4.00.00 БУДІВЕЛЬНІ ТА МОНТАЖНІ РОБОТИ:

4.01.00 Розборка грунтів,улаштування грунтових споруд

4.02.00 Улаштування основ та фундаментів збірних та монолітних

4.05.00 Зведення металевих конструкцій

4.06.00 Зведеня збірних бетонних та залізобетонних конструкцій

4.07.00 Зведення монолітних бетонних, залізобетонних та армоцементних конструкцій

4.08.00 Зведення кам’яних та армокам’яних конструкцій

4.09.00 Зведення дерев’яних конструкцій

4.10.00 Монтаж інженерних споруд

4.16.00 Монтаж технологічного устаткування

Об’єктів електроенергетики

Об’єктів теплоенергетики

Об’єктів з виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій

Об’єктів комунального господарства

Об’єктів теплопостачання, котельних та бойлерних установки

Об’єктів водопостачання водозабірних та насосних установок

Об’єктів каналізації, магістральних колекторів, очисних споруд

4.18.00 Клас наслідків (відповідальності) об’єктів будівництва: клас СС3 - значні наслідки, клас СС2 – середні наслідки, клас СС1 – незначні наслідки

4.19.00 Умови будівництва: звичайні

5.00.00 МОНТАЖ ІНЖЕНЕРНИХ СПОРУД:

5.01.00 Монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання

5.01.01 Водопроводу та каналізацій

5.01.02 Опалення

5.01.03 Вентеляцій і кондиціонування повітря

5.01.04 Газопостачання та газообладнання

5.01.05 Технологічних трубопроводів

5.01.07 Електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення

5.02.00 Монтаж зовнішніх інженерних мереж, систем, споруд, приладів і засобів вимірювання

5.02.01 Водопостачання

5.02.02 Каналізації

5.02.03 Теплових і горячого водопостачання

5.02.04 Газопостачання

5.02.06 Електропостачання, електроосвітлення

7.00.00 ІНЖИИНІРІНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА:

7.02.00 Технічний огляд і оцінка стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж

7.04.00 Генеральний підрядник у будівництві

7.05.00 Проект виконання будівельних робіт

3.2 Господарська діяльність ТОВ «Будівельник-2004»

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Мета діяльності підрозділу:

- раціональне використання ресурсів;

- організація правової, претензійної та позовної роботи, виконання господарських договорів, взаємини з державними і недержавними структурами в частині діяльності Підрозділу, що стосується збуту продукції;

- забезпечення виконання державного контракту на постачання вугілля споживачам бюджетної сфери;

- виконання договорів на постачання вугільної продукції для підприємств, і організацій, що забезпечують паливом комунально - побутових споживачів;

- інші посередницькі послуги, зв'язані зі збутом продукції;

- виконання інших задач, що забезпечують реалізацію цілей діяльності по збуту продукції.

Інші види діяльності можуть здійснюватися підрозділом, якщо вони не суперечать чинному законодавству України і відповідають цілям і предмету діяльності, передбаченим в Статуті підприємства.

Види діяльності, що потребують спеціального дозволу або ліцензії, здійснюються підрозділом за умови отримання підприємством спеціального дозволу, ліцензії відповідно до чинного законодавства.

Здійснюючи всі види діяльності підрозділ забезпечує дотримання законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного середовища.

З метою здійснення планомірного розвитку підрозділу та забезпечення виконання планів виробництва шляхом ефективного освоєння виробничих потужностей і найбільшого використання внутрішніх резервів за обов'язкового додержання безпечних умов праці та найменших затрат трудових, матеріальних і грошових ресурсів, а також підвищення соціально - економічного рівня трудового колективу та задоволення соціальних потреб працівників, Підрозділ відповідно до чинного законодавства, галузевої угоди та колективного договору здійснює такі виробничо-господарські функції:

1. У сфері виробничо-господарської діяльності:

- планує свою діяльність, виходячи із основних показників і завдань, які доводить підприємство;

- надає пропозиції щодо використання доходів;

- виконує укладені від імені підприємства договори, контракти та інші договірні зобов'язання;

- розробляє на основі встановлених підприємством показників проекти перспективних, річних, квартальних і місячних планів підрозділу. Всі планові завдання доводяться підрозділу підприємством. Планові завдання, що доводяться підрозділу повинні бути стабільними, їх зміна може провадитися підприємством лише у виняткових випадках.

2. У сфері розвитку техніки, вдосконалення технології виробництва і підвищення якості вугільної продукції:

- впроваджує у виробництво нові досягнення вітчизняної і закордонної науки і техніки;

- забезпечує суворе дотримання технологічної дисципліни, стандартів, технічних умов.

3. У сфері охорони праці:

- забезпечує підрозділу належний стан охорони праці, техніки безпеки і промсанітарії відповідно до чинного законодавства і нормативних актів з питань охорони праці;

- здійснює аналіз і прогнозування стану охорони праці, планування заходів з охорони праці, виконання робіт з охорони праці, контроль стану охорони праці і техніки безпеки в структурних підрозділах підрозділу, стимулювання робіт з охорони праці;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- проводить розслідування та веде облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України;

- забезпечує функціонування Системи управління охороною праці і створює службу охорони праці.

4. У сфері капітального будівництва і капітального ремонту:

- розробляє та надає підприємству на розгляд та погодження первинну документацію, а саме:

- пропозиції з позиційного списку на поточний рік і на перспективу, вихідні дані для розробки проектно-кошторисної документації, пропозиції з фінансування на поточний рік і на перспективу (проект інвестицій);

- заявки на устаткування та матеріали;

- вихідні дані для проведення тендерів з капітального будівництва;

- документи для відкриття підприємством фінансування та оплати виконаних робіт в органах Державної казначейської служби України по об'єктах бюджетного фінансування;

- контролює роботу підрядних організацій на об'єктах, якість виконуваних робіт та їх відповідність проектам;

- погоджує та забезпечує спільну роботу підрозділу і підрядної організації (питання безпеки та охорони праці, охорони об'єктів будівництва);

- здійснює приймання виконаних обсягів робіт;

- здійснює контроль за виконанням робіт (приймання, перевірка актів виконаних робіт, облік кошторисного ліміту, облік витрати матеріалів, планування обсягів робіт, чисельності, фонду оплати праці, звітність за господарським способом);

- співпрацює з проектними організаціями над робочою документацією;

- виконує функції замовника за визначеними джерелами фінансування

- оформлює земельні відводи під об'єкти будівництва;

- бере участь у роботі робочих і державних приймальних комісій;

- складає та узгоджує з підприємством графіки ревізії, налагодження, ремонтів та заміни стаціонарного обладнання;

- готує та надає підприємству довідки, звіти, інформацію.

5. У сфері матеріально-технічного забезпечення:

- надає підприємству заявки на необхідну для виробничо-господарської діяльності кількість матеріалів, сировини, палива, устаткування, запасних частин та інших матеріальних цінностей;

- централізовано одержує основні матеріальні ресурси згідно поданих заявок;

- одержує самостійно, за рахунок виділених підприємством обігових коштів матеріали, сировину, паливо та інвентар та інші матеріальні цінності.

6. У сфері кадрів:

- вживає заходів щодо заохочення і накладає стягнення на працівників підрозділу відповідно до чинного законодавства;

- вносить підприємству за узгодженням з профспілкою пропозиції про нагородження урядовими і відомчими нагородами працівників підрозділу;

- вживає заходів щодо перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників підрозділу;

- затверджує у встановленому порядку Правила внутрішнього трудового розпорядку;

- здійснює інші заходи в межах повноважень Підрозділу та відповідно до чинного законодавства;

- надає підприємству інформацію та звіти про наявність і використання трудових ресурсів.

7. У сфері оплати праці:

- встановлює показники, умови і розміри преміювання для робітників, керівників, фахівців і службовців відповідно до Положення про преміювання працівників підрозділу, затвердженого підприємством;

- встановлює порядок та умови виплати винагороди працівникам за річні результати роботи відповідно до Положення про виплату цієї винагороди, затвердженого підприємством;

- здійснює доплати працівникам у випадку суміщення професій, збільшення обсягу виконуваних робіт, доцільності, або поширення зон обслуговування у встановленому порядку в межах фонду оплати праці;

- встановлює надбавки за високі досягнення в праці та за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання керівникам, фахівцям та майстрам у межах планового фонду оплати праці згідно з Положенням, яке затверджується підприємством;

- встановлює надбавки до 12% тарифної ставки за непривабливість робіт, відповідно до типового переліку та інтенсивність праці;

- встановлює працівникам з ненормованим робочим днем тривалість додаткової відпустки згідно з чинним законодавством та переліком посад працівників з ненормованим робочим днем;

- позбавляє окремих працівників премії в повному обсязі або знижує її розмір в порядку, передбаченому Положенням про преміювання, затвердженим підприємством;

- встановлює за рахунок і в межах розрахункового фонду оплати праці окремим висококваліфікованим працівникам, зайнятим на особливо важких і відповідальних роботах, місячні оклади замість тарифних ставок у розмірах, відповідно до Галузевої угоди;

8. У сфері фінансів:

- фінансові ресурси підрозділу формуються за підсумками його діяльності згідно з Положенням про внутрішньогосподарські розрахунки, затвердженим підприємством;

- розпоряджається у встановленому порядку фінансовими ресурсами підрозділу;

- підрозділ самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до чинного законодавства, за винятком податку на прибуток та податку на додану вартість.

Підрозділ здійснює поточний, оперативний, статистичний, бухгалтерський та податковий облік результатів своєї діяльності, надає підприємству необхідну інформацію, статистичну і бухгалтерську звітність у встановленому порядку.

3.3 Структура і організація матеріально-технічного забезпечення

Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре налагоджене матеріально-технічне забезпечення (МТО), яке на підприємствах здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.

Головним завданням органів забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництв необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості. Вирішуючи це завдання, працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати попит та пропозицію на всі споживані підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

В умовах ринку в підприємств виникає право вибору постачальника, а значить, і право закупівлі більш ефективних матеріальних ресурсів. Критеріями вибору постачальника можуть бути надійність постачання, можливість вибору способу доставки, час на здійснення замовлення, можливість надання кредиту, рівень сервісу та ін Причому співвідношення значимості окремих критеріїв із плином часу може змінюватися.

Залежно від обсягів, типів і спеціалізації виробництва, матеріалоємності продукції і територіального розміщення підприємства складаються різні умови, що вимагають відповідного розмежування функцій і вибору типу структури органів постачання.

На невеликих підприємствах, які споживають малі обсяги матеріальних ресурсів в обмеженій номенклатурі, функції постачання покладаються на невеликі групи або на окремих працівників господарського відділу підприємства.

На більшості середніх і великих підприємств цю функцію виконують спеціальні відділи матеріально-технічного постачання (ВМТП), які побудовані за функціональним або матеріальною ознакою. У першому випадку кожна функція постачання (планування, заготівля, зберігання, відпуск матеріалів) виконується окремою групою працівників. При побудові постачальницьких органів за матеріальною ознакою певні групи працівників виконують всі функції постачання по конкретному виду матеріалів.

Планове бюро (група) виконує функції по аналізу навколишнього середовища і ринкових досліджень, визначенню потреби в матеріальних ресурсах, оптимізації ринкового поводження по найбільш вигідному забезпеченню, розробці планів постачання та аналізу їх виконання, контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань.

Товарне бюро (група) виконує комплекс планово-оперативних функцій по забезпеченню виробництва конкретними видами матеріальних ресурсів: планування, обліку, завезення, зберігання та відпуску матеріалу у виробництво, тобто регулює роботу матеріальних складів.

Диспетчерське бюро (група) виконує оперативне регулювання і контроль за виконанням плану постачання підприємства і цехів сировиною і матеріалами; усуває неполадки, що у ході постачання виробництва; контролює і регулює хід поставок матеріалів на підприємство.

Основними функціями МТО будівельного виробництва є:

1. Забезпечення будівельних потоків необхідною сировиною,

напівфабрикатами і деталями;

2. Зберігання, обробка і подача сировини за заявками споживачів - будівельно-

монтажних організацій;

3. Забезпечення інструментами і ремонт технологічного, енергетичного,

транспортного та іншого обладнання, догляд і нагляд за ними;

4. Забезпечення підприємства електричною і тепловою енергією, водою;

5. Проведення всіх навантажувально-розвантажувальних робіт.

У будівельних організаціях існує відмітні особливості в обліку будівельних матеріалів: у разі, якщо будівництво здійснюється з матеріалів придбаних підрядником оприбуткування та списання може бути зроблено звичайним порядком, а якщо частина будівельних матеріалів надходить від замовника їх собівартість повинна бути з одного боку включена в собівартість будівельних робіт, але із загальної суми вартості виконаних робіт вартість таких матеріалів виключається.

При використання матеріалів у виробництві дуже важливе також значення норм і нормативів.

Що ж до ТОВ «Будівельник-2004», то воно переважно завозить будматеріали безпосередньо на об'єкти будівництва, але це стосується не всіх матеріалів. Згідно з Балансом значна кількість виробничих запасів також присутня на складах. Адже не є вигідним для підприємства містити всі необхідні матеріали на складах, тому ще це тягне за собою додаткові витрати.

3.4 Робота відділу маркетингу та основні конкуренти на ринку будівельних послуг

Маркетинг - це організаційна функція і сукупність процесів створення, просування і надання цінностей покупцям і управління взаємовідносинами з ними з вигодою для організації. У широкому сенсі завдання маркетингу полягають у визначенні та задоволенні людських і суспільних потреб.

У будівельній компанії організація маркетингу має деякі особливості, які фактично і визначають діяльність даного типу підприємств. Будучи фактично виробничої організацією, у якої кінцевий результат її виробничої діяльності є завершений об'єкт будівництва, але як товар він в даному випадку не розглядається, оскільки в основному він виступає в якості рекламного іміджевого елементу.

Будівельна компанія у вигляді свого товару пропонує замовнику спеціальний комплекс послуг, виступаючи на специфічному сегменті ринку в якості сервісної організації.

Головна мета спеціальної служби маркетингу в будівельній компанії, є розробка і створення регулярно працюючої системи обміну, обробки та збору цінної інформації між структурними відділеннями компанії, з метою забезпечення керованого, прогнозованого та сталого процесу комплексної реалізації будівельних послуг. Тільки ефективна служба маркетингу може забезпечити успіх на специфічному ринку будівельної компанії.

В Україні будівельна галузь має важливе значення в розвитку народного господарства. Незважаючи на зростання обсягів будівельних робіт і виробництва будматеріалів в Україні на 11% і збільшення витрат держбюджету, що відносяться до будівництва на 27420 млн. грн., питання підвищення конкурентоспроможності вітчизняних будівельних підприємств залишаються невирішеними.

Дослідження діяльності будівельних підприємств за регіонами свідчить про їх нерівномірному розвитку. Так, західні регіони мають снижающийся обсяг будівельних робіт, центральні - підвищується, а от у Донбасі та Луганській області спостерігається незначний приріст будівництва.

Динаміка обсягу будівельних послуг в Луганській області за останні 5 років свідчить про його зростання. Так, протягом 2011 року будівельними підприємствами області було виконано робіт на суму 1329 млн. грн., що на 2,4% більше, ніж у попередньому році. При цьому структура на ринку будівельних послуг розподілилася таким чином, що 65% від усього обсягу робіт стосувалися саме нового будівництва, решта ж 35% припали на реконструкцію та ремонтно-будівельні роботи.

Закордонні експерти оцінюють будівельну галузь області як ту, що володіє низькою конкурентоспроможністю. Виною тому низький рівень якості, терміни будівництва, високий рівень травматизму, відсутність належної кваліфікації та навичок працівників.

У сформованій ситуації для успішної конкурентної боротьби підприємствам необхідно не тільки оновлювати технології та технологічне обладнання, вивчати внутрішній та зовнішній ринок і вести маркетингові дослідження, також виявляти можливості, слабкі сторони і вразливі місця конкурентів, а й надавати керуючий вплив на власну конкурентоспроможність і визначати її основні напряму.

Отже, підвищення конкурентоспроможності є необхідною, першочерговою метою підприємств будівельної галузі. Досягнення даної мети дозволить підвищити ефективність виробництва, поліпшити якість будівельних послуг, знизити витрати на експлуатацію будівель і допомогти у вирішенні соціальних проблем населення.

Що ж до конкурентоспроможності досліджуваного підприємства ТОВ «Будівельник-2004» », то воно також володіє нею. Адже навіть на такій, відносно невеликій, території, як Луганська область, є значна кількість конкурентів у сфері основної діяльності даного підприємства.

3.5 Дослідження конкуренції.

Конкуренти – це зовнішній фактор, вплив якого неможливо недооцінювати.

Основним конкурентом ТОВ «Будівельник-2004» у місті Алчевьку є ТОВ «Алчевскбуд».

Для проведення порівняльного аналізу конкурентоспроможності ТОВ «Будівельник-2004» проведемо детальний аналіз основних конкурентних складових підприємства у порівнянні з основними конкурентними складовими головного конкурента – ТОВ «Алчевськбуд» за допомогою Benchmarking (порівняльний аналіз конкурентів). Зведемо проведений аналіз у табл. 3.

Таблиця 3 – Порівняльний аналіз ТОВ «Будівельник-2004» із основним

конкурентом – ПАТ «Алчевськбуд»

Функції вартісного ланцюжка	Вагомість для клієнта	ТОВ «Алчевскбуд»	ТОВ «Будівельник-2004»
Використання нових технологій	5	4	4
Технічна якість продукції та проф. навики робітник.	5	5	4
Використання випробуваних технологій	3	3	3
Легкість покупки	3	3	3
Чого хоче споживач?	5	5	5
Низька ціна	4	4	4
Доступність довідок	3	3	2
Повна відповідальність	5	4	4
Гнучкість і швидкість	5	3	3
Наявність контакт. особи	2	2	2
Надання гарантій	5	4	4
Наявність сертифікату ISO 9000	4	4	3
Чи була перша покупка вдалою	5	5	5
Турбота про навколишнє середовище	5	5	4
Інтегральний показник:	64	63	58

Таким чином, можна зробити висновок по те, що найбільший конкурент ТОВ «Алчевськбуд» має значну конкурентну перевагу над ТОВ «Будівельник-2004».

3.6 Проведення SWOT-аналізу для ТОВ «Будівельник-2004».

Проведення SWOT-аналізу для ТОВ «Будівельник-2004» передбачає виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, а після цього встановлення зв’язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії підприємства.

SWOT-аналіз

Сильні сторони	Можливості
1. Висока якість послуг 2. Висококваліфікована команда робітників 3. Пропонування послуг, які відсутні у пропозиціях конкурентів	1. Розширення номенклатури будівельних послуг. 2. Пропозиція недорогих робіт в порівнянні із конкурентами. 3. Посилення реклами
Слабкі сторони	Загрози
1. Висока кредиторська заборгованість 2. Фірма мало впізнана через свою молодість	1. Зменшення попиту на якісні роботи. 2. Зменшення купівельної спроможності. 3. Збільшення конкурентного тиску. 4. Збільшення податкових ставок

За результатами ситуативного аналізу видно,що організація має внутрішні сили й ресурсам для реалізації можливостей і протистояння погрозам. Такі внутрішні вади як маловпізнаність фірми, та тиск великих конкурентів. Від них необхідно якнайскоріше позбавлятися.