Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

metod

.pdf
Скачиваний:
35
Добавлен:
06.02.2016
Размер:
2.36 Mб
Скачать

Граничне значення гнучкості λ =120 (додаток 11, табл. 22);

 

 

 

 

 

 

Задаємось λ =80, тоді ϕ = 0,686 (додаток 9, табл. 17),

Aтр =

983,1 10

 

 

= 59,7 см2 .

 

0,686 240

1

 

 

 

 

Приймаємо двутавр № 20К2:

 

 

 

 

А = 59,7 см2 ;

ix = 8,61 мм;

iy = 5,07 мм;

 

m = 41,5 кг / м.

 

Перевірка вибраного перерізу:

λ =

l

=

4,15 102

=81,85

тоді ϕ = 0,761 додатком 9, табл.17;

ef

 

i

5,07

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

min

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ =

983,1 10

= 245, 4 МПа > R γ

c

= 240

1

= 240

МПа.

 

 

 

 

 

0,671 59,7

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стійкість колони не забезпечена.

За сортаментом приймаємо двутавр № 23К1:

 

 

 

 

 

 

 

 

А= 66,51 см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h = 227 мм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b = 240 мм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t f =10,5 мм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tw = 7 мм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ix =9,95 мм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

iy = 6,03 мм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m =52, 2 кг/ м

 

 

 

Перевірка вибраного перерізу:

 

 

 

λ =

l

 

=

4,15 102

= 68,8

тоді ϕ = 0,760 додатком 9, табл.17;

ef

 

 

 

i

 

6,03

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

min

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

σ =

 

983,1 10

= 217 МПа R γ

c

= 240 1 = 240

МПа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,760 66,51

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таким чином, загальна стійкість колони забезпечена.

3.3. Розрахунок бази колони

База колони зазвичай складається з опорної плити та траверс.

31

На рис. 13 зображено простіший та найбільш поширений тип бази колони.

Необхідна площа опорної плити визначається з умови міцності бетону фундаменту під плитою:

A =

N K

,

 

m

(48)

 

 

Rb ψb

 

де Rb – розрахунковий опір бетону фундаменту приймається за додатком 12, табл. 23;

NmK – стискаюче зусилля в колоні;

ψb =

 

Аф

 

,

 

 

 

Аpl

де Аф – площа верхньої частини фундаменту;

Аpl – площа плити бази; за умови попереднього розрахунку, коли площа опорної поверхні фундаменту Аф невідома, ψb =1,2.

Рис. 13. Типова конструкція бази центрально-стиснутої колони

Конструктивна ширина опорної плити:

Bpl =bf + 2 (ttr +c),

(49)

де bf , ttr , c – приймаються за рис. 13. У першому наближенні товщину траверси приймають ttr =8...16 мм. Величину консольного звісу опорної

плити призначають c = 20...120 мм, виходячи з міркувань зварюваності (менше значення) та зручності встановлення анкерних болтів (більше значення). Остаточно ширину плити Bpl приймають кратною 10 мм.

Довжина опорної плити:

32

Lpl =

Apl

.

(50)

 

 

Bpl

 

Розмір Lpl заокруглюють, приймаючи кратним 10 мм і таким, щоб

задовольнялись конструктивні вимоги.

Перевіряємо напруження стиску в бетоні σb під підошвою опорної плити:

σb =

N K

Rb ψb .

 

m

(51)

 

 

Bpl Lpl

 

Металева опорна плита під дією цього напруження працює на згин як пластина, оперта на траверси, полички та стінку перерізу колони.

Мінімально необхідну товщину опорної плити знаходять за формулою:

tmin =

 

6 Mmax

 

,

(52)

 

 

 

Ry γc

 

де Ry – розрахунковий опір сталі опорної плити;

γc – коефіцієнт умов роботи, (додаток 5, табл. 12);

Mmax – максимальний згинальний момент, який виникає в перерізі

опорної плити.

Під час розрахунку опорної плити виділяють три її ділянки (рис. 13): І – консольна; ІІ – защемлена з трьох сторін; ІІІ – защемлена за контуром. Згинальні моменти, що виникають на цих ділянках плити, визначають для кожної з них за формулою:

M =σb α d 2 ,

(53)

де α – коефіцієнт, що беруть залежно від співвідношення боків ділянки за табл. 5;

d – характерний розмір ділянки.

За максимальним моментом визначаємо товщину опорної плити. Остаточно товщину опорної плити приймають в межах 20…40 мм за

додатком 8, табл. 16. У випадку, коли товщина плити виходить більшою, змінюють конструкцію бази колони. У ділянках плити з найбільшими згинальними моментами вводять додаткові ребра чи діафрагми, які зменшують розміри сторін цих ділянок, і, відповідно, значення згинальних моментів.

Для консольної ділянки α = 0.5 .

33

Таблиця 5

Коефіцієнт α для розрахунку пластини, опертої на три сторони

b a

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

1,0

1,2

1,4

2,0

α

0,060

0,074

0,088

0,097

0,107

0,112

0,120

0,126

0,132

0,133

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тут α – коефіцієнт, отриманий в результаті досліджень академіка Б.Г.Гальоркіна; значення його в функції ba можна отримати за табл. 5. При ba < 0,5 плиту слід розраховувати як консольну балку з вильотом b , при ba > 2 – як балку на двох опорах з прольотом a .

Таблиця 6

Коефіцієнт α для розрахунку пластини, опертої на чотири сторони

b a 1,0

1,1

1,2

1,3

1,4

1,5

1,6

1,7

1,8

1,9

2,0

α0,048 0,055 0,063 0,069 0,075 0,081 0,086 0,091 0,094 0,098 1,00 0,18

Де α – коефіцієнт, що залежить від відношення сторін (більшої до меншої); значення його приведені в табл. 6; при відношенні більше двох – α = 0,125, що відповідає коефіцієнту для однопрольотної балки на двох опорах; а– менша з сторін ділянки.

Висота траверс призначається з умови довжини зварного шва прикріплення траверси до колони.

 

 

 

NmK

 

htr =lwf

=

 

 

+1 см,

(54)

n βf

 

 

 

k f Rwf γwf γc

 

де n – кількість швів;

 

 

 

 

 

βf та βz – коефіцієнти,

що приймають за вказівками

додатку 10,

табл. 18;

lwf – розрахункова довжина шва;

Rwf – розрахунковий опір металу шва за наплавленим металом; γwf – коефіцієнт умов роботи шва (див. додаток 10).

Приклад 7. Розрахунок бази колони (рис. 14)

Матеріал бази – сталь С 255.

Бетон фундаменту В15 =>Rb =8,5 МПа. Розрахункове зусилля – N = 983,1кН .

34

Необхідна площа плити бази колони:

A =

NmK

 

=

983,1 10

= 964 см2 .

R ψ

 

8,5 1,2

 

b

 

 

b

 

 

Беремо траверсу товщиною ttr =10 мм, шириною звісу – с = 45 мм. Тоді ширина плити:

Bpl =b +2 tтр +2 с = 24 +2 1+2 4,5 =35см.

Необхідна довжина плити:

Lpl = Apl = 964 = 27,5см. Bpl 35

З конструктивних міркувань

Lpl = h +2 8 = 22,7 +2 8 =38,7см.

приймаємо плиту розміром

B×L =350×390мм.

Напруження під плитою:

 

 

 

N K

 

 

 

 

 

 

 

σ

b

=

m

R ψ

b

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Bpl Lpl

 

 

 

 

 

 

 

σ

b

=

983,1 10 = 7, 2

< R

γ

c

= 8,5 1, 2 =10, 2

МПа.

 

 

35 39

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для визначення товщини плити обчислюємо згинальні моменти на різних ділянках.

Ділянка 1 оперта на чотири сторони:

M1 =α1 σф d 2 ;

 

 

 

 

 

 

 

a =11,65см; b = 20,6 см;

b1 =

20,6

=1,77 =>α = 0,094 (табл. 6);

 

 

 

1

1

a1

11,65

 

 

 

 

 

 

M1 = 0,094 7, 2 11,652 101

= 9,19кН см.

 

Ділянка 2

оперта на три сторони:

 

 

 

M2 =α2 σф d 2 ;

 

 

a2 = 24; b2 =8,15;

 

 

b2

=

8,15 = 0,34 < 0,5

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

24

 

 

 

 

2

 

 

 

тому згинальний момент обчислюємо як для консольної ділянки:

M2 = 0,5 σф b22 = 0,5 7,2 8,152 101 = 23,9кН см.

Ділянку 3 не перевіряємо, оскільки вона має менший звис. Товщина плити:

tpl =

6Mmax

=

6 23,9 10

= 2,23 см .

 

Ryγc

240 1,2

 

35

Плиту бази призначаємо товщиною tpl

= 24 мм

 

 

 

 

 

 

 

 

Необхідний мінімальний катет шва:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

K

f .min

=

 

 

 

N

 

 

 

 

 

=

 

983,1 10

 

= 0,57

см,

 

β

 

 

4 85

R

γ

 

 

γ

 

0,7

 

 

4 85 180 1

1

 

 

 

t

 

 

 

wf

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

wf

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

приймаємо K f

= 6 мм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Необхідна висота траверси:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

htr = lw =

 

 

 

 

 

 

 

NmK

 

 

 

 

+1 см =

 

 

 

 

983,1 10

 

 

 

 

+1

= 32,5

см.

n βf

 

k f Rwf

γwf

γc

 

4 0,7 0,6 180

1

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перевіряємо довжину зварного шва lw 85βf k f = 85 0,7 0,6 = 35,7 см.

Остаточно приймаємо висоту траверси

 

hтр = 33 см.

 

 

 

 

На рис. 14 зображено вузол бази колони відповідно до прикладу 7.

Рис. 14. Конструкція бази колони

3.4. Розрахунок оголовка колони

Рис. 15. Типова конструкція оголовка колони

Головні балки встановлюються на колону зверху. Найбільш розповсюджена конструкція оголовка колони для цього випадку представлена на рис. 15.

Оскільки опорні ребра головних балок розміщені по центру колони, то плиту оголовка слід підсилити вертикальними ребрами, що передадуть зусилля на стінку. Висоту ребер оголовка визначають за довжиною швів, необхідних для передачі

36

зусиль на стержень колони:

hr =lwf =

2

QГБ

+1 см;

 

m

 

 

 

n βf k f Rwf γwf γc

(Див. додаток 10).

Товщину ребер оголовка колони визначають за умови зминання:

 

 

2

QГБ

 

tr =

 

 

m,max

,

2

br Rр γc

 

 

(55)

(56)

де br – ширина ребра оголовка колони.

Для забезпечення стійкості елементів оголовка вертикальних ребер знизу обрамляють горизонтальними ребрами. Товщина горизонтальних ребер приймається конструктивно 6…10 мм.

Приклад 8. Оголовок колони (рис. 16)

Матеріал оголовка – сталь С 255.

Розрахункове зусилля N = 2QГБ = 2 489,8 =979,6 кН . Опорні ребра шириною b = 200 мм.

Плиту оголовка призначаємо товщиною tpl = 20 мм. Необхідна товщина ребра за умови зминання:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lef = b + 2tpl = 20 + 2 2 = 24 см;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tr =

 

N

 

 

 

 

=

 

979,6 10

=1,13 см.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lef Rp γc

 

 

24 360 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приймаємо

t =12 мм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо мінімально необхідний катет двобічних кутових швів:

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

K

f .min

=

 

 

 

 

 

N

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

979,6 10

 

 

= 0,57 см;

 

β

 

4

85

R γ

 

 

γ

 

 

0,7

 

4

85 180 1

1

 

 

 

t

wf

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

wf

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

приймаємо K f

= 6 мм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Довжина швів при цьому становить:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lw =

 

 

 

 

 

N

 

 

 

 

=

 

 

 

 

979,6 10

= 32,4 см,

 

 

 

4 β

f

K

f

R

γ

c

 

4 0,7 0,6 180 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

wf

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перевіряємо довжину зварного шва lw

85βf k f

= 85 0,7 0,6 = 35,7 см.

Остаточно приймаємо висоту траверси

hтр = 33 см.

 

37

Рис. 16. Конструкція оголовка за прикладом 8

Приклад оформлення креслень до курсового проекту наведено в додатку 15.

38

Література

1.ДБН В.1.2-2:2006. Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів. Навантаження і впливи. Норми проектування.

К.: МІНБУД України, – 2006. – 60 с.

2.ДСТУ Б В.1.2-3:2006. Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Прогини і переміщення. Вимоги проектування

К.: МІНБУД України, – 2006. – 14 с.

3.СНиП ІІ-23-81*. Нормы проектирования. Стальные конструкции / Госстрой СССР. – М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1990. – 96 с.

4. СНиП 2.03.01-84*. Нормы проектирования. Бетонные и железобетонные конструкции / Госстрой СССР. – М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1989. – 80 с.

5.Пособие по проектированию стальных конструкций (к СНиП ІІ-23- 81*) / ЦНИИСК им. Кучеренко Госстроя СССР. – М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1989. – 148 с.

6.Металлические конструкции: учебник для студентов высших учебных заведений / Ю.И. Кудишин, Е.И. Беленя, В.С. Игнатьева и др. / Под ред. Ю.И. Кудишина. – М.: Изд. центр «Академия», 2006. – 688 с.

7.Металеві конструкції. Балки. Колони: навчальний посібник для студентів будівельних спеціальностей / О.О. Нілов – К.: ІЗМН, 1997.

– 232 с.

8.Стальные конструкции. Справочник конструктора / А.И. Будур, В.Д. Белогуров. – К.: Изд-во «Сталь», 2004. – 210 с.

9.Нілов О.О. Металеві конструкції: підручник / під загальною редакцією О.О. Нілова та О.В. Шимановського. – К.: Видавництво

«Сталь», 2010. – 869 с.

10.ДБН В.1.2-14-2009. Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ. – К.: МІНБУД України, 2009. – 49 с.

39

Додаток 1

Характерні одиниці виміру

1м – 1000 мм=103мм

МПа=106Па Па=Н/м2

кг = 10Н=10-2кН

 

 

Таблиця 7

Множник

Приставка

Позначення приставки

109

гіга

Г

106

мега

М

103

кіло

к

10-1

деци

д

10-2

санти

с

10-3

мілі

м

10-6

мікро

мк

Додаток 2

Значення коефіцієнтів надійності за граничним розрахунковим навантаженням

 

 

Таблиця 8

 

ДБН В.1.2-2:2006

 

П.5.2. таблиця 5.1

Конструкції споруд та вид ґрунтів

 

γfm

Конструкції:

 

 

металеві, у яких зусилля від власної ваги:

1,05 (0,95)

менші 50%

 

 

дорівнюють або перевищують 50%

 

 

1,10 (0,90)

бетонні (з середньою густиною понад 1600 кг/м3),

1,10 (0,90)

залізобетонні, кам’яні, армокам’яні, дерев’яні

 

 

бетонні (з середньою густиною 1600 кг/м3 і менше),

 

 

ізоляційні, вирівнювальні та опоряджувальні шари (плити,

матеріали у рулонах, засипки, стяжки тощо), виконані:

1,20 (0,90)

у заводських умовах;

на будівельному майданчику

1,30 (0,90)

Ґрунти:

 

 

у природному заляганні;

1,10 (0,90)

насипні

1,15 (0,90)

Примітка. Значення у дужках слід використовувати для перевірки стійкості конструкції на перекидання, а також в інших випадках, коли зменшення ваги конструкцій і ґрунтів може погіршити умови роботи конструкції.

40

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]