8.Визначення житлового кварталу

2.2.1 Житлову територію кварталу (мікрорайону) розподіляють на земельні ділянки прибудинкових територій окремих житлових будинків.

Житлова територія - це частина території кварталу (мікрорайону), де розташовані житлові будинки, озеленені двори для відпочинку населення та ігор дітей, господарські майданчики, автостоянки, під'їзди до будинків, місця для проїздів пожежних машин, а також озеленені смуги між червоною лінією і лінією регулювання забудови.

До складу житлової території не включають ділянки об'єктів загального користування або такі, що надані громадянам та юридичним особам у приват­ну (спільну) власність чи мають бути у державній (комунальній) власності згідно з чинним законодавством, а саме:

а) дитячі заклади;

б) загальноосвітні школи;

в) об'єкти торговельно-побутового та комунального обслуговування, адміністративні установи, інші громадські споруди, які розташовані на тери­торії кварталу окремо від житлової забудови;

Правила та порядок розподілу території житлового кварталу (мікрорайону)

г) мікрорайонні сади, які віднесені до зелених насаджень загального користування згідно з затвердженою містобудівною документацією або земельним кадастром;

д) мікрорайонні комплексні спортивні майданчики;

е) об'єкти, віднесені до пам'яток історії та культури за встановленим порядком;

ж) приватні садиби;

к) існуючі індивідуальні гаражі та автостоянки на земельних ділянках, наданих у приватну власність громадянам або юридичним особам в порядку, встановленому чинним законодавством;

л) господарські блоки, які належать установам житлово-комунального господарства;

м) котельні;

н) трансформаторні підстанції;

о) газорозподільні пункти;

п) свердловини для забору води з підземних джерел водопостачання;

р) ділянки перспективного будівництва, визначені в затвердженій місто­будівній документації.

Правила та порядок розподілу території житлового кварталу (мікрорайону)

2.2.2 Межі ділянок, вказаних в 2.2.1 об'єктів, які не входять до складу житлової території кварталу (мікрорайону), встановлюють на підставі затвердженої за встановленим порядком містобудівної або землевпорядної документації. В разі, якщо земельні ділянки таких об'єктів не відведені за встановленим порядком, площі земельних ділянок визначаються згідно з додатком 3 цих Правил незалежно від строку їх будівництва.

Якщо в додатку 3 показники величини ділянки об'єктів обслуговування загальноміського та районного значення згідно з нормативними вимогами не визначені, то площу земельної ділянки визначають на основі креслення генерального плану у складі проектної документації на будівництво цих об'єктів.

2.2.3 Озеленену смугу від лінії регулювання забудови до червоної лінії вулиць завширшки не більше як 6 м включають до житлової території. Залишки території вздовж червоної лінії до лінії регулювання забудови, що перевищують 6 м, відносять до територій загального користування населеного пункту, які залишаються в комунальній власності.

В разі, якщо територія від лінії регулювання забудови до існуючої червоної лінії передбачена в містобудівній документації для розширення вулиць, доріг, майданів, зазначену територію також відносять до територій загального користування населеного пункту, які залишаються в комунальній власності.

9. Інсоляція (лат. insolatio, від insolo — виставляю на сонці), опромінення земної поверхні сонячною радіацією, прямою або сумарною (тобто прямою і розсіяною разом). Під І. зазвичай розуміють лише приплив радіації на горизонтальну поверхню. Проте, розширюючи поняття І., можна говорити і про І. поверхні, перпендикулярній до сонячних променів, про І. вертикальних поверхонь (стенів), про І. похилих поверхонь (схилів). Інтенсивність І. виражається кількістю енергії, що приходить в одиницю часу на одиницю опромінюваної поверхні (зазвичай І. виражається в Вт/м-код 2 ). залежить від висоти Сонця над горизонтом, положення опромінюваної поверхні, висоти над рівнем морить, а також від прозорості атмосфери і від хмарності. Тому І. сильно міняється як протягом дня, так і від сезону до сезону. І. определяет тепловий стан земної поверхні, атмосфери і природну освітленість на Землі. Кінець кінцем від неї залежать загальна циркуляція атмосфери і вологооборот на Землі, а отже, і кліматичні умови Землі. От І. залежать також біофізичні і біохімічні процеси в рослинних і тваринних організмах.

Облік умов І. необхідний в сільському господарстві, солнцелеченії, при розробці архітектурних проектів, в практиці планування і забудови населених місць, в багатьох питаннях індустрії і транспорту.

Аерація будівель, організований природний повітрообмін, здійснюваний за рахунок різниці щільності зовнішнього і внутрішнього повітря і дії вітру на стіни і покриття будівлі. А. з. застосовується в промислових будівлях і цехах (ковальських, літейних, прокатних і т. п.) із значними надлишками тепла, вона дозволяє здійснювати повітрообміни, що досягають млн. м 3 /ч, без витрати енергії на переміщення повітря. При А. з. зовнішнє повітря поступає в приміщення без підігрівання через вікна (отвори) в нижній частині будівлі і витісняє тепле і забруднене повітря через отвори або аераційні ліхтарі у верхній частині будівлі. У холодний період року, щоб уникнути простудних захворювань, для припливу повітря відкривають отвори на висоті не менше 4 м-коду від підлоги. Для того, щоб вітер не порушував роботу витяжних аераційних ліхтарів, їх роблять такими, що не задуваються, встановлюючи перед ними ветроотбойниє щити. Стулки вікон і ліхтарів забезпечуються механічними пристроями для регулювання.

10. Виникнення нової правової категорії „соціального житла” чи „житла соціального забезпечення” пояснюється соціальними функціями, що виконує житло у суспільстві. Соціальні функції житла виявляють його цінність та його вплив на розвиток людського потенціалу. До них можна віднести: сприяння розвитку стабільних сімейних стосунків (забезпеченість житлом може впливати на наявність дитини в сім’ї або прагнення мати ще одну дитину), ліквідування таких явищ, як бездомність, дитяча безпритульність, сприяння зміцненню та охороні здоров’я нації – як фізичного, так і психологічного. Реалізація соціальних функцій житла є одним із засобів забезпечення права на життя людини.

 До житла соціального забезпечення можна віднести:

• соціальне житло і його різновиди (квартири в багатоквартирних будинках, садибні (одноквартині) жилі будинки, соціальні гуртожитки, тобто житло з житлового фонду соціального призначення);

• заклади соціального захисту для короткочасного перебування бездомних громадян і безпритульних дітей (будинок нічного перебування, соціальний готель, притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх);

• житло з тимчасового житлового фонду (глава 4¹ Житлового Кодексу УРСР [6] передбачає поняття житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання. Це житлові приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають постійного місця проживання або втратили його).